Історія України - Коваль М.В. - Курс на ліквідацію державності національних республік

За ініціативи X. Г. Раковського, якого дуже турбувало "випаровування" суверенітету України в процесі поточного управління, політбюро ЦК КП(б)У в березні 1922 р. звернулося до ЦК РКП (б) з пропозицією конкретизувати відносини РСФРР і УСРР в межах договірної федерації, для чого скликати спеціальну комісію. Аналогічні пропозиції надійшли від Білорусії, а також від кавказьких республік.

Політбюро ЦК РКП (б) 10 серпня визнало за доцільне створити комісію для підготовки на черговий пленум проекту вдосконалення федеративних відносин. Днем пізніше оргбюро ЦК затвердило персональний склад комісії: В. В. Куйбишев (голова), Г. К. Орджоні-кідзе, X. Г. Раковський, Г. Я. Сокольников, И. В. Сталін, а також представники від національних республік (Україну представляв голова ВУЦВК Г. І. Петров-ськнй). Усі включені в комісію члени ЦК РКП (б), за винятком Раковського, були прихильниками "автономізації" республік. Про це потурбувався Сталін, який контролював роботу оргбюро.

Розроблений Й. В. Сталіним, який фактично усунув Куйбишева від керівництва комісією оргбюро, проект резолюції "Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками" передбачав входження останніх у Російську Федерацію иа правах автономних. У другій половині серпня сталінський проект надійшов на обговорення в ЦК компартій республік. Отже, ініціатива Раковського дала протилежний результат.

В. І. Ленін не брав участі в роботі комісії через хворобу. Після покращення стану здоров'я він став зустрічатися в Горках з партійними і державними діячами. Одначе Сталій у бесідах з ним не порушував цього принципового питання. Тоді за вказівкою Леніна помічник генерального секретаря ЦК передав у Горки 25 вересня сталінський документ, матеріали його обговорення в ЦК компартій республік і протоколи засідань комісії оргбюро ЦК 23 і 24 вересня, яка більшістю голосів прийняла ідею "автономізації". 26 вересня Ленін, ознайомившись з усіма матеріалами, написав листа

Л. Б. Каменеву для передачі членам політбюро. Проект Сталіна відкидався. Обґрунтовувалася цілком нова форма державного союзу республік. Пропонувалося, щоб Російська і Закавказька федерації разом з Україною і Білорусією утворили новий союз, нову федерацію.

Жовтневий (1922 р.) пленум ЦК РКП (б) прийняв форму утворення єдиної держави, яку запропонував В. І. Ленін. Одначе тенденція будувати державу за зразком державної партії повною мірою виявилася вже під час роботи утвореної пленумом конституційної комісії у складі И. В. Сталіна, М. І. Калі піна, Г. Л. Пя-такова, X. Г. Раковського ї Г. В. Чичерїна, а також представників від ЦК компартій незалежних республік.

Комісія мала своїм завданням виробити конституційні засади єдиної держави. Вона висловилася за утворення наркоматів трьох типів — злитих, об'єднаних і автономних. Злиті наркомати з "безроздільною владою" (їх було п'ять) мали діяти на всій території утворюваної держави, не розрізняючи республіканських кордонів. Такий же статус повинні були мати Державне політичне управління (ДПУ), Держбанк г Верховний суд. Ще п'ять наркоматів планувалося зробити об'єднаними. Вони відрізнялися од злитих тільки тим, що підпорядковані московській колегії республіканські підрозділи дістали назву наркоматів. Статус самостійних управлінських ланок у республіках зберігали тільки шість інших наркоматів: юстиції, внутрішніх справ, землеробства, освіти, охорони здоров'я і соцзабезпечення.

До жовтня 1922 р. питання про утворення єдиної багатонаціональної держави розглядалося винятково у вищому ешелоні керівництва партії. Навіть центральні комітети компартій національних республік далеко не завжди одержували своєчасну інформацію про результати дискусій з питання, яке торкалося їх безпосередньо. Жовтневий пленум ЦК РКП (б) визнав за необхідне розпочати популяризацію' плану Леніна серед населення. Виконуючи це завдання, Г. І. Петровський, М. В. Фрунзе, В. Я. Чубар та інші члени партійно-державного керівництва республіки виступили на численних мітингах трудящих. У газеті "Вісті ВУЦВК" з інформаційною статтею "Спілка Соціалістичних Радянських Республік" виступив X. Г. Раковський. Як бачимо, назва держави термінологічно ще не встановилася.

Далі події розвивалися за сценарієм, ретельно опрацьованим у ЦК РКП (б). 10 грудня в Харкові відкрився VII Всеукраїнський з'їзд Рад. Обговоривши доповідь заступника голови РНК УСРР М. В. Фрунзе, делегати Схвалили Декларацію про утворення Союзу PCP і проект основ Конституції СРСР. Вони звернулися до з'їздів Рад усіх республік із закликом негайно приступити до законодавчого оформлення Союзу PCP і з цією метою запропонували скликати загальносоюзний з'їзд після закінчення роботи X Всеросійського з'їзду Рад, який відкрився у Москві 23 грудня. В його роботі взяли участь представники всіх республік. З'їзд прийняв постанову про своєчасність об'єднання радянських республік у Союз PCP, уповноважив обрану на І з'їзд Рад ЗPCP делегацію від Російської Федерації виробити Спільно з делегаціями інших радянських республік проект Декларації про утворення СРСР і союзний договір.

30 грудня 1922 р. в урочистій обстановці відбувся 1 з'їзд Рад СРСР. На • пропозицію керівника делегації УСРР М. В. Фрунзе з'їзд в основному затвердив Декларацію про утворення Союзу PCP і союзний договір, рстаточні тексти цих документів з урахуванням зауважень і пропозицій союзних республік мав затвердити наступний з'їзд Рад. Було обрано Центральний Виконавчий Комітет СРСР у складі 371 члена і 138 кандидатів, а також чотирьох голів ЦВК, від України — Г. І. Петровського.

В. І. Ленін бачив, що запропонована ним форма державного об'єднання республік не змінює "автономіза-ційної" суті нової держави. ЗО грудня, в день роботи І з'їзду Рад СРСР, він продиктував лист "До питання про національності або про "автономізацію". Уже в перших рядках цього документа він висловив жаль, "що не втрутився досить енергійно і досить різко в горезвісне питання про автономізацію, яке офіційно називають, здається; питанням про союз радянських соціалістичних республік". Звертаючись до політичного керівництва партії, Ленін запропонував: "...у результаті всієї роботи повернутися на наступному з'їзді Рад назад, тобто залишити союз радянських соціалістичних республік тільки у відношенні військовому і дипломатичному, а в усіх інших відношеннях поновити повну самостійність окремих наркоматів".

Пропозиція В. І. Леніна відмовитися од "воєнно-політичного союзу", який перекреслював національну державність республік, була логічним продовженням його відмови у 1921 р. від курсу на побудову безринкової, керованої з одного центру комуністичної економіки. Але перехід до непу він здійснив, коли мав абсолютний контроль над партією. З пропозицією поновити самостійність національних республік напівпаралізований вождь більшовиків запізнився. Всупереч його настійним вимогам лист "До питання про національності або "автономізацію" не було надруковано. Цей документ зачитали на XII з'їзді партії (1923 р.) і тільки... Жодних наслідків він не мав.