Історія України - Коваль М.В. - Суперечності у розвитку мистецтва

В республіці Інтенсивно розвивалося музичне життя — пісенна творчість, хорова і симфонічна, оперна і балетна музика. Чимало талановитих творів українських композиторів увійшло в скарбницю національної музичної культури. Великий творчий вклад у її розвиток внесли в ті роки Л. Ревуцький, Б. Лятошннський, М. Вериківський, В. Косенко, К. Данькевич, П. Козицький та ін.

У ці роки набувають вокальної культури, виходять на міжнародну арену співочі колективи. Зокрема, у 1929 р. відбулася тріумфальна поїздка по Франції капели "Думка". Вона представила слухачам українські пісні, пісні південних і західних слов'ян, західноєвропейську класику. Відточували майстерність, ставали широковідомими державна зразкова капела бандуристів лід керівництвом М. Михайлова, жіночий театралізований хоровий ансамбль, очолюваний В. М. Верховинцем. Велике значення для розвитку музичного мистецтва, підготовки висококваліфікованих мистецьких кадрів мало відкриття у 30-х рр. Київської, Харківської та Одеської консерваторій.

Творив Лесь Курбас за умов гострої полеміки як із поборниками старих, дореволюційних смаків, так і з прихильниками інших сценічних ідей і напрямів, а також, що найдраматичніше, в обстановці бюрократично-директивного ставлення до кожного експерименту. А тому його не минула трагічна доля. Режисера було несправедливо обвинувачено в націоналізмі, вигнано зі створеного ним театру, а в 1933 р. заарештовано й відправлено до таборів, де він і загинув.

На жаль, серед колег Леся Курбаса мало знайшлося таких, хто виступив би на захист безпідставно обвинуваченого митця. Більше того, в 1937 р. чимало представників театрального мистецтва (М. І. Донець, 3. М. Гайдай та ін.) разом із багатьма представниками інших професій і соціальних груп республіки голосно вимагали розстрілювати всіх, кого офіційні власті з невиправданою легкістю й готовністю представляли як шпигунів, диверсантів, зрадників. Так було й тоді, коли невиправдані арешти виривали з творчого життя таких артистів театру і кіно, як Ф. Лопатинський, М. Надемський, С. Шагайла та ін.

Долаючи штучні перепони, театральне мистецтво в республіці все ж розвивалося, зміцнювало творче спілкування з глядачем. Наприкінці 30-х рр. в Україні працювало понад 80 театрів.

Різноманітні творчі й організаційні процеси відбувались у середовищі художників. Утворювалися різні асоціації та угруповання, в яких точилася ідейно-мистецька боротьба між представниками різних напрямів навколо питань про використання художньої спадщини, дальші шляхи розвитку українського образотворчого мистецтва, методи і форми відображення дійсності.

Переборюючи труднощі, працювали художники старшого покоління — М. Бойчук, І. Іжакевич, Д. Крайнев, Ф. Кричевський, М. Самокиш, Г. Світлицький, К. Трохименко, О. Шовкуненко, Ф. Красицький (родич Т. Г. Шевченка) та ін. Але не завжди для нього були сприятливі обставини. Групу художників-однодумців, що сформувалася навколо М. Бойчука в організованій ним майстерні монументального живопису, безпідставно звинуватили у відході від реалістичних традицій і відірваності од життя. Серйозні утруднення виникали і в інших майстрів пензля та різця. Особливо після того, як за доносом якогось Онищука слідчий Грушевський сфабрикував кримінальну справу, що за нею в 1936 р. були заарештовані

Виходячи з тогочасних умов життя, на яке дедалі помітніший вплив справляв зростаючий культ особи, чимало композиторів, музичних колективів у своїй творчості прославляли Сталіна. Йому було присвячено немало пісень та інших творів музичного мистецтва. Одні це робили з метою пристосування до загального настрою в суспільстві, інші — через незнання правди про справжнє обличчя людини, яка узурпувала владу в партії й державі. Одначе для самозахисту цього було замало. Репресій зазнали і перші і другі. Так, у 1937—1938 рр. за сфабрикованими обвинуваченнями були заарештовані й відразу ж розстріляні згадуваний вище В. М. Верховинець, композитор К. Є. Богуславський та багато інших, діячів музичного і пісенного мистецтва.

Чільне місце у розвитку української культури відігравало театральне мистецтво. В новому театрі працювали корифеї української сцени П. Сакса ганський, М. Садовський. їм на зміну надходила ціла плеяда середніх за віком та молодих майстрів — О. Сердюк, Н. Ужвій, О. Ва-туля, П. Нятко, Г. Борисоглібська, Ф. Барвинська, А. Буч-ма, Ю. Шумський, В. Добровольський, оперні співаки М. Литвиненко-Вольгемут, М. Донець, І. Паторжинсь-кий, Б. Гмиря, М. Гришко, 3. Гайдай та багато інших.

Становлення й розвиток українського театрального мистецтва нерозривно пов'язані з акторською та режисерською діяльністю Гната Петровича Юри. Він — один із засновників, а з середини 20-х рр.— беззміний керівник Київського українського драматичного театру ім. І. Франка, який згодом став не тільки уособленням розквіту українського театрального мистецтва в перші пореволюційні десятиріччя, а й виразником оптимізму і духовного багатства української нації.

Видатним діячем українського театру був Олександр (Лесь) Степанович Курбас— енциклопедично освічений і високообдарований актор-новатор і режисер, людина незвичайного таланту. Його творчість становить яскраву й водночас драматичну сторінку в історії вітчизняного театрального мистецтва. Прагнучи вивезти український національний театр із рутини й провінціалізму, куди завів його царизм, Лесь Курбас ще у 1922 р. організував унікальний театральний колектив під назвою "Березіль". Це був своєрідний експериментальний театр, метою якого стало оновлення національного театру, закладання основ нового національного мистецтва.

ЯК учасники неіснуючої контрреволюційної організації й у І937 р. розстріляні сам М. Бойчук, його дружина С. Налепинська-Бойчук, а також його талановиті сподвижники В. Седляр і І. Падалка. Отже, цим митцям, як і багатьом іншим, було уготовано трагічний кінець тією системою, якій вони служили.

На рубежі 20—30-х рр. уже виявили себе в художньому житті митці молодшого покоління. Це художники А. Петрицький, С. Григор'ев, М. Дерегус, В. Костецький, Д. Шавикін, О. Любимський, скульптори Б. Іванов, М. Лисенко, Л. Муравін, Г. Петрашевич, Г. Пивоваров, графік В. Касіян та ін.

Зростала кількість творів на історико-революційну тематику. На велику подію в культурному житті республіки перетворилося встановлення величного пам'ятника Т. Г. Шевченка в Харкові. У 30-х рр. у творах живопису, скульптури і графіки провідною стала тема так званого соціалістичного будівництва, а головними героями — робітники, селяни, діячі культури, воїни Червоної армії. Широко була представлена шевченківська тематика.

Дальшому розвиткові образотворчого мистецтва заважали групівщина та суперечки між представниками різних об'єднань і течій, що відображало складні й драматичні процеси, які відбувалися в усьому суспільно-політичному житті країни. На основі вже згаданої постанови ЦК ВКП(б) 1932 р. всі художні угруповання були розпущені й у тому ж році створено Оргбюро, а згодом Оргкомітет Спілки художників України, який розпочав підготовку до свого першого з'їзду, що відбувся лише у 1938 р.

Майстри образотворчого мистецтва зробили гідний внесок в естетичне виховання трудящих, у творення культури, хоча в тематичній спрямованості їхньої творчості були й надмірності, мало місце захоплення зображеннями особи Сталіна. Всю республіку було запруджено його скульптурними монументами.

За складних умов боротьби з матеріальними труднощами розвивалося кіномистецтво України. Почесне місце в його історії належить кінофільмам О. Довженка — "Арсенал" і "Земля". Це були картини нового стилю. Вони засвідчували любов Майстра — селянського сина до його рідної України та її народу. Творчість О. Довженка на ряд років стала видатним явищем кіномистецтва. Його творчість високо цінував Ч. Чаплін. Англійська газета "Обсервер", рецензуючи у вересні 1930 р. фільм "Земля", відзначила, що це найхвилюючіше з того, що досі надходило з Радянського Союзу. А О. Довженко після цього постає як один із найвидатніших кінорежисерів світу.

З появою звукового кіно на початку 30-х pp. кіномистецтво вступає у новий, вищий етап свого розвитку. Першими звуковими кінофільмами в Україні були документальний — "Симфонія Донбасу" Д. Вертова і художній — "Фронт" В. Соловйова. Новими творами збагачували вітчизняне кіномистецтво І. Кавалерідзе, І. Савченко. Разом із ними в Україні працювали російські режисери. Так, першим Пир'ев поставив кінофільм "Трактористи", Л. Луков — "Велике життя" (перша серія). Тоді ж О. Довженко зняв фільм "Щорс", у якому показав боротьбу проти петлюрівських та німецько-кайзерівських військ. Щоправда, на всіх цих, як і на багатьох інших фільмах, досить помітно позначився класовий підхід до відображення історичних подій та тогочасного життя. Підтасовка фактів, фальшування подій, лакування дійсності вже тоді ставали нормою в художній творчості. Усього ж лише за 1929—1937 pp. в Україні було знято близько 180 фільмів різних жанрів.

Професійне мистецтво розвивалося в тісному взаємозв'язку з народною художньою творчістю, насамперед пісенно-музичною та декоративно-прикладною. Вироби народного мистецтва демонструвалися на виставках: і олімпіадах. Знаменною, хоча й значно заідеологізованою подією в культурному житті України стала виставка народного мистецтва у 1936 p., яка експонувалася в Києві, Москві та Ленінграді.

Досягнення в галузі освіти, науки, літератури і мистецтва могли бути невимірно більшими, якби їхній розвиток не гальмувало некомпетентне втручання представників адміністративно-командної системи, якби українська культура не зазнала таких непоправних втрат. Значної шкоди розвиткові літератури і мистецтва завдало те, що вони дедалі більше стали розглядатися як додаток до ідеології, а не як спосіб пізнання реальності.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Схарактеризуйте стан народно? освіти. Що спричинила труднощі та суперечності у її розвитку наприкінці 20-х і в 30-х pp.?

2. Висловіть свою думку, чи була в ті часи українська школа національною, чи ні. Якщо ні, то чому? 3. З сучасних публікацій вам відомо, Що судові процеси над українською інтелігенцією 30-х років були сфальсифіковані. Чого домагався більшовицький режим, організовуючи ці процеси? 4. Як розвивалася українська наука? У чому ви бачите її успіхи та втрати? 5. Назвіть відомі вам твори українських письменників 30-х років. З яких джерел вам стало відомо про "розстріляне відродження" та трагічні сторінки української літератури? 6. Підготуйте повідомлення "видатні представники українського мистецтва, їхнє життя і творчість у 30-х роках".