Соціально-побутові умови трудящих України, як і інших республік країни, продовжували залишатися важкими. Не вистачало нормального житла, чимало сімей іще тулилося в тісноті комуналок та бараків. Низьким був життєвий рівень народу. Проїхавши влітку 1955 р. від Кременчука до Запоріжжя, О. Довженко занотував у своєму щоденнику: "Невесела постала перед моїми очима Україна. Міста бідні, убогі. Чигирин, Новогеоргіївськ, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ — пилюка, вибоїни, дороги погані, люди сірі, заклопотані, виснажені".
У другій половині 50-х рр. посилилась увага до проблем добробуту людей, вживалися заходи щодо поліпшення їхнього матеріального становища. Трохи було збільшено заробітну плату при одночасному скороченні робочого дня й запровадженні п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями. Передусім підвищено зарплату низькооплачуваним робітникам і службовцям при зменшенні, а то й скасуванні податків.
У 1960—1965 рр. удвічі зросла оплата праці колгоспників, введено гарантовану грошову оплату, різко зменшено сільськогосподарський податок, підвищено державні закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, скасовано обов'язкові поставки продуктів з присадибних господарств колгоспників, робітників і службовців. Підвищено також пенсії деяким категоріям робітників і службовців, введено пенсійне забезпечення колгоспників. З 1958 р. припинено випуск державних позик для розміщення серед населення.
У розряд пріоритетних висунуто житлову політику. Якщо в 1918—1940 рр. у республіці було введено в дію 78,5 млн. м2 загальної (корисної) площі, то лише в 1956—1965 рр.— понад 182 млн. м2. Це означало, що отримали чи побудували собі житло майже 18 млн. чоло-, вік. Одночасно розширювалася мережа торгівлі й громадського харчування, збільшувалася кількість товарів довготривалого використання. Поліпшувалося побутове обслуговування населення, зростала кількість установ охорони здоров'я.
Та все це були лише перші кроки у справі задоволення потреб трудящих, підвищення їхнього добробуту. Разом із тим керівництво партії і держави вважало за можливе зменшувати питому вагу виробництва предметів споживання у валовій продукції промисловості, що негативно позначалося на добробуті населення. Грошова реформа 1961 р. знизила життєвий рівень значної кількості населення, розширила коло бідних людей.
Проголосивши гасло про забезпечення радянському народові найвищого в світі рівня життя, уряд, слухняно виконуючи директиви вищих партійних органів, запровадив ряд заходів, які гальмували зростання виробництва продукції сільського господарства. Зокрема, було заборонено тримати худобу в передмістях, обмежено розміри присадибних ділянок колгоспників, що порушувало принцип правильного поєднання суспільних і особистих інтересів і значною мірою гальмувало розвиток сільськогосподарського виробництва. І хоча в магазинах було чимало різних продуктів харчування, довелося підвищити ціни на м'ясо, масло та м'ясо-молочні продукти, що викликало невдоволення населення. Скрутне продовольче становище, особливо з хлібом, викликав у республіці й ряд неврожаїв, особливо в 1963 р.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Дайте загальну характеристику стану промислового виробництва України наприкінці 50-х —на почешу 60-х рр. Які вживалися заходи для прискорення науково-технічного прогресу, реформування управління народним господарством? Розкрийте їхні наслідки. 2. 3 якою метою і як здійснювалися перетворення у сільському господарстві? 3. Чому, на вашу думку, не вдалося розв'язати актуальні проблеми сільського господарства? 4. Визначіть позитивні наслідки здійснюваних заходів у соціальній сфері.
Пошуки шляхів удосконалення народної освіти
Діяльність вчених
Поява "шестидесятників" у літературі та мистецтві
§ 42. Україна на міжнародній арені
Наслідування зовнішньої політики центру
Діяльність у міжнародних організаціях
Відносини з європейськими країнами, що перебували під радянським впливом
Розділ XI. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ (ДРУГА ПОЛОВИНА 60-х — ПЕРША ПОЛОВИНА 80-х рр.)
§ 43. Адміністративно-командні методи керівництва народним господарством