Історія України - Литвин В.М. - Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

Початок війни

Початком підготовки до нової світової війни стало підписання в жовтні 1936 р. німецько-італійського протоколу про взаємну підтримку, за яким виразно проглядалося прагнення фюрера німецьких нацистів Адольфа Гітлера та італійського диктатора Беніто Муссоліні поламати устрій, що склався в Європі після Першої світової війни. У листопаді 1936 р. Німеччина і Японія підписали так званий Антиком-інтернівський пакт. Через рік до нього приєдналась Італія. "Трикутник" Берлін-Рим-Токіо став прологом до формування воєнного союзу трьох агресивних держав.

У березні 1936 р. без реальної протидії з боку Великої Британії і Франції Гітлер увів підрозділи вермахту в демілітаризовану Рейнську зону Німеччини. На таємній нараді з вищим командуванням вермахту в листопаді 1937 р. Гітлер оголосив про намір опанувати всією Європою і встановити в ній "новий порядок". Вранці 12 березня 1938 р. 200-тисячна німецька армія безперешкодно окупувала Австрію. Наступного дня в країні було сформовано нацистський уряд, який оголосив її однією із земель Третього рейху. На початку квітня 1938 р. Гітлер повідомив свого союзника Муссоліні, що приступає до розв'язання проблем Судет і "польського коридору", після чого почне просування в Прибалтику. Проблема прикордонної Судетської області, де проживало понад 3 млн німців, була лише приводом, щоб знищити союзну Франції Чехословаччину. 29-30 вересня у Мюнхені відбулася конференція голів урядів Німеччини, Італії, Великої Британії і Франції. На ній Чехословаччину, яку навіть не запросили на конференцію, змусили передати Німеччині Судетську область. Повернувшись в Лондон, прем'єр-міністр заявив на аеродромі, що "віднині мир забезпечений на ціле покоління". Насправді до нової світової війни залишалося менше року.

Посол США у Франції У.Булліт повідомляв, що багато хто в Парижі і Лондоні розраховував на те, щоб "справа дійшла до війни між німецьким рейхом і Росією". Утім, у листопаді 1938 р. німецький посол в Москві Ф. фон Шуленбург зробив спробу пожвавити економічні відносини між двома країнами. У січні 1939 р. нарком закордонних справ СРСР М.Литвинов дізнався, що на німецько-італо-японських переговорах із приводу укладення воєнного союзу Німеччина та Італія відмовилися від вимоги Японії надати цьому союзу винятково антирадянської спрямованості. Внаслідок цього на XVIII з'їзді ВКП(б) у березні 1939 р. И.Сталін досить спокійно відреагував на зовнішню політику держав, які збивали Анти комінтернівський пакт. Одне з основних завдань державної партії в галузі зовнішньої політики він сформулював таким чином: "Зберігати обережність і не давати втягувати в конфлікти нашу країну провокаторам війни, які звикли загрібати жар чужими руками". Було зрозуміло, що під провокаторами війни вождь мав на увазі керівників Великої Британії і Франції, які прагнули за будь-яку ціну "каналізувати" агресію гітлерівської Німеччини на Радянський Союз.

Тим часом 15 березня Німеччина окупувала Чехію і проголосила утворення на її території двох протекторатів у складі рейху - Богемії і Моравії. 22 березня Німеччина ввела свої війська у Клайпеду (колишній німецький Мемель), передану Литві у 1923 р. Лігою Націй під гарантії Великої Британії і Франції. 28 квітня вона денонсувала угоду з Польщею про мирне розв'язання існуючих проблем між двома країнами, а також анулювала німецько-англійську морську угоду і поставила Великій Британії вимогу повернути свої колишні колонії. Водночас 23 серпня міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп у Москві підписав договір про ненапад із СРСР із секретним протоколом, який розмежовував геополітичні інтереси обох держав. У протоколі вказувалося, що до сфери геополітичних інтересів СРСР відносяться Фінляндія, Естонія, Латвія, Східна Польща (до лінії Вісли), Бессарабія.

Вранці І вересня армії вермахту вторглися у Польщу. Польська армія поступалася німецькій не лише кількісно, але й якісно. Танки і літаки були застарілих конструкцій, у військах не вистачало транспортних засобів і артилерії.

Керівники Третього рейху розраховували нате, що Велика Британія і Франція не наважаться втрутитися, щоб захистити Польщу, як вони не втрутилися під час загарбання Австрії і Чехословаччини. Однак розрахунок не справдився, 3 вересня обидві країни (а також домініони Британської імперії) згідно з прийнятими зобов'язаннями оголосили Німеччині війну.

Проте це була дивна війна. Французьким арміям, у складі яких налічувалося 85 дивізій і 2200 танків, на кордоні з Францією протистояла німецька група армій "Ц". Вона складалася з 31 дивізії, з яких тільки 11 були кадровими, всі інші являли собою погано озброєні і слабо навчені формування. В цій групі армій не було жодного танка, жодної моторизованої частини. Вона була малоефективною навіть як заслін. Однак керівникам демократичних країн не вистачило політичної волі, щоб наважитися на рішучі дії. Тим часом німецькі армії здолали опір польських військ за три тижні. Останні вогнища організованого опору регулярних частин польської армії були придушені на початку жовтня. Безповоротні втрати польської армії становили 66 тис. осіб, у полон до німців потрапили 420 тис. осіб. Німецький вермахт утратив убитими тільки 8 тис. вояків.

Й.Сталін спекулятивно використав існуючу об'єктивно проблему возз'єднання земель України і Білорусії, щоб подолати перешкоди морального плану, які виникали після реалізації пакту Ріббентропа- Молотова (сам пакт залишався секретним, і цей секрет з однаковою ретельністю зберігали і Сталін, і Гітлер, навіть після того, як вони зійшлися у смертельному герці).

Готуючись до вторгнення в Польщу, Радянський Союз здійснив часткову мобілізацію. В армію були закликані резервісти п'яти військових округів. Напередодні вторгнення в СРСР почалася галаслива кампанія, яка повинна була обґрунтувати його ідеологічно. Першою виступила 14 вересня газета "Правда". У передовій статті "Про внутрішні причини поразки Польщі у війні" вона повідомляла, що головною причиною воєнної катастрофи була неправильна політика Польської держави щодо національних меншин, особливо на східних кресах, де самі поляки становили національну меншину. "Правда" стверджувала, що на східних кресах здійснювалася особливо сильна експлуатація селян, панували гноблення і безправ'я, білий терор з карними експедиціями і польовими судами. Звинувачення були в основному правдивими, але до 14 вересня 1939 р. радянські газети не виявляли такої турботи про "братів по крові".

О 3 годині ранку 17 вересня заступник наркома закордонних справ СРСР В.Потьомкін зачитав польському послу в Москві В.Гжибовському ноту, в якій повідомлялося: "Радянський уряд віддав розпорядження Головному командуванню Червоної Армії дати наказ військам перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно населення Західної України і Західної Білорусії". На окупованій радянськими військами території Польщі пропагандистська кампанія про допомогу Червоної армії українському і білоруському населенню продовжилася, і дезорієнтоване пропагандою місцеве населення сприймало радянське вторгнення як "визвольний похід". За 10 днів війська Українського фронту під командуванням С.Тимошенка вийшли на Сан. Обложений німецькими військами Львів тримав оборону, але 22 вересня здався Червоній армії.

Радянсько-німецьке комюніке, яке було опубліковане 23 вересня, визначило таку лінію розмежування збройних сил: по річці Піса, Наревом до Бугу, вздовж Бугу до Вісли, далі Віслою до Сану, Саном аж до його витоків біля угорського кордону. Литва залишалася в "сфері інтересів" Німеччини. Лінія розмежування відповідала пакту Ріббентропа-Молотова.

У пакті прямо не йшлося про ліквідацію Польської держави. На цьому почав наполягати Сталін у бесідах з Шуленбургом 20 і 25 вересня, а також у ході переговорів з Ріббентропом, який прибув у Москву 27 вересня. Під час цих зустрічей він запропонував новий обрис кордону між Німеччиною і СРСР, який утворювався після поглинення Польщі. Цей обрис не відповідав лінії поділу Польщі, що була узгоджена в пакті Ріббентропа-Молотова. Вождь відмовлявся від Люблінського і частини Варшавського воєводств. За відмову на користь Німеччини від етнічних польських земель він вимагав передачі Литви з німецької в радянську "сферу інтересів".

28 вересня Ріббентроп і Молотов підписали в Москві "Договір про дружбу і кордон". У секретному додатковому протоколі до договору вказувалося, що територія Литовської держави відходить до "сфери інтересів" СРСР, а Люблінське воєводство і правобережна частина Варшавського воєводства - до "сфери інтересів" Німеччини.