Історія України - Юрій М.Ф. - 4. Військові дії

У квітні-травні 1649 р., порушивши перемир'я, польські війська перейшли до наступу. Бої точилися на сході Подільського та Волинського воєводств. Козацькі полки Донця та Данила Нечая стримували ворога. В середині червня 1649 року українська армія на чолі з Б.Хмельницьким зупинилась під Пилявцями, її поява викликала паніку в польському командуванні, й воно вирішило відступити до Збаража, де була велика фортеця.

Українське військо оточило в Збаражі війська магнатів (серед яких найвідомішим був Я. Вишневенький). Коли їм на допомогу вирушив сам польський король Ян Казимір, Хмельницький виступив йому назустріч. Битва відбулась біля міста Зборова. Оскільки кримський хан не бажав повної перемоги козаків, він змусив Хмельницького укласти угоду з королем. Зборівська угода не могла задовольнити широкі маси повсталого народу, адже козацький реєстр було обмежено всього 40 тисячами" всі інші учасники військових дій мали повернутись під владу своїх панів. Козакам було дозволено селитися лише в межах Київського, Брашіавського та Черняхівського воєводств (козаки Подністровського, Барського, Звягельського та Любарського полків опинялись за межами Української держави).

З кінця 1650 р. в околицях Кам'янця-Подільського була зосереджена 12-тисячна армія для нападу на Брацлавщину. Ворогові вдалося зненацька напасти на головні сили Брашіавського полку, які знаходились у Красному. У нерівному бою загинув полковник Данило Нечай. Проте далі, в боях під Вінницею, яку обороняв полковник Іван Богун, польська армія зазнала невдач, за місяць боїв втратила близько 6 тисяч жовнірів і всю артилерію. На початку квітня 1651 р. переслідуване козаками польське військо почало відступати.

Б.Хмельницький направив до Кам'янця - Подільського близько 10 тисяч козаків і кілька тисяч татар, які на світанку 9 травня зупинились під стінами міста. Не заставши під Кам'янцем польського війська, наказний козацький гетьман Демко Лисовець послав частину війська переслідувати втікачів, а сам зрештою козаків .розпочав облогу міста. Після того, як Лисовець отримав наказ Б. Хмельницького повернутись до головних сил, облога припинилась.

Основні сили українського війська в цей час прямували під Берестечко, де в червні 1651 р. відбулась битва. Бої тривали два тижні. Сили були рівними: 150-тисячному польському війську протистояли 100 тисяч козаків та 50 тисяч татар. Але кримський хан несподівано залишив зі своїми військами, поле бою, захопивши при цьому Хмельницького. Козаки опинились в оточенні, притиснуті до болота. Козацьке військо очолив Богун, який і вивів його з тяжкими боями.

Одночасно з цим із півночі на Україну напали литовські війська і захопили Київ. Б.Хмельницький, якому вдалося вирватися з татарського полону, гуртує нові полки. Поразка під Берестечком не могла знищити прагнення народу до свободи. Проте сили були нерівними. Гетьман йде на підписання у вересні Білоцерківського договору. Цей договір обмежив реєстр 20-ма тисячами та дозволив козакам мешкати лише в Київському воєводстві.

4. Військові дії

У1652-1653 рр. Б.Хмельницький використав мирний перепочинок для зміцнення своїх сил. Він вирішив у 1652 р. здійснити новий похід у Молдавію, щоб відновити військовий союз, який встановився раніше (в 1650 р. Хмельницький домігся, що молдавський воєвода Лутгул віддав свою дочку Домну-Розанду за сина Хмельницького Тиміша). Польське військо під командуванням коронного гетьмана Мартина Калиновського, котре хотіло цьому перешкодити, було вщент розгромлене під містечком Батіг на Південному Бугу.

Після перемоги під Батогом українська армія в червні підійшла під Кам'янець-Подільський та спробувала захопити його. Б.Хмельницький звернувся з листом до міщан з пропозицією здати місто. Проте через несприятливі обставини (епідемія серед козаків, незадоволення татар, відсутність провіанту в околицях) Б.Хмельницький був змушений віддати наказ про відступ.

Весною 1653 р. українська армія на чолі з Б.Хмельницьким знову вирушила в похід. Пройшовши через Бар, Меджибіж, Дунаєвці, вона рушила до Бедрихового Городка, де було влаштовано табір. Козацькі загони зайняли Сатанів та декілька інших містечок. Голод, грабежі татар, звістки про невдачі в Молдавії викликали у повстанців вибух невдоволення діями гетьмана. Б.Хмельницькому довелось докласти великих зусиль для заспокоєння козаків. Козацька армія починає відступ до Білої Церкви.

Восени 1653 року Б .Хмельницький повертається на Поділля. Він дізнається, що Тиміш помер у Молдавії від рани (проти воєводи Лупула в той час виступили війська Волощини й Трансільванії, з якими билися козаки), і наказує відвезти тіло сина до Чигирина й не ховати до свого повернення з походу, а сам, дочекавшись підходу хана Іслам-Гірея, вирушає назустріч 40-тисячній польській армії, яка виступила у похід з-під Кам'янця-Подільського. Польське командування прийняло рішення відступити під містечко Жванець, сподіваючись на військову допомогу від правителів Молдавії, Валахії та Трансільванії. Укріплений табір було влаштовано там, де річка Жванчик впадає в Дністер. Через Дністер на молдавський бік річки було збудовано міст.

Б.Хмельницький вирішив блокувати польський табір. Під королівський обоз він спрямував козацькі й татарські загони. У жовтні в польському таборі почався голод, від якого масово вмирали німецькі та угорські піхотинці, а рейтари й драгуни з'їли своїх коней. З 80-тисячної армії залишились лише жалюгідні рештки.

Проте в грудні кримський хан Іслам-Гірей, який не хотів повного розгрому Речі Посполитої, розпочав переговори з польськими дипломатами, що завершились укладенням 15 грудня усної Кам'янецької угоди. Вона передбачала припинення військових дій, виплату татарам великої суми грошей, дозвіл грабувати українські землі й брати ясир, залишення війська Запорозького "при давніх вільностях". Польську армію було врятовано. Б.Хмельницький не брав участі королем, тому він не визнав укладеної угоди. Але українська армія, яка була позбавлена татарської підтримки та відчувала певну скруту, мусила відступити до Чигирина.

5 Продовження війни в 1655-1657рр.

Після Переяславської Ради 654 року та "березневих статей", коли було оформлено протекторат Росії над Україною, зовнішньополітична ситуація змінилась - кримське ханство перейшло на бік Польщі. У кровопролитних боях на Брацлавщині в 1654 - на початку 1655 рр. було зупинено наступ польської армії та татарських загонів, які прийшли їй на допомогу.

Після підходу союзної російської армії на чолі з боярином Василем Бутрліним, Б.Хмельницький 1 липня 1655 р. вирушає з Білої Церкви в напрямку Бара. Загони під командуванням І.Богуна вирушили на Волинь. Головні сили української армії та російські війська підійшли до Кам'янця-Подільського. Почалась облога, яка тривала до 24 серпня.

У цей час становище Речі Посполитої різко погіршилось - шведські війська, які вели бої в прибалтійських землях Польщі, завдали низку відчутних поразок польській армії; 25 липня капітулювало великопольське ополчення, в серпні на бік шведів перейшов великий литовський гетьман Я.Радзівілл, а 8 вересня шведи захопили Варшаву. Гетьман прийняв пропозицію шведського короля про спільні дії проти польської армії. З-під Кам'янця українсько-російське військо виступило в похід на Львів.

Від неминучого розгрому Польщу врятувало Кримське ханство,яке надіслало на допомогу свої війська. В кінці листопада 1655 р. під Озерною на українське військо, яке переходило річку, несподівано напали татари та польські хоругви, які вийшли з Кам'янця. Щоб уникнути розгрому, Б.Хмельницький дає обіцянку знову служити королеві. В кінці

1655 р. російський царський уряд пішов на зближення з польською шляхтою, повіривши в її обіцянки обрати царя Олексія Михайловича польським королем (король Ян Казимір у цей час переховувався за межами Речі Посполитої-в Сілезії). Це змушує Б.Хмельницького шукати нових союзників, і він укладає договір з Трансільванією.

Весь 1656 р. військові дії не припинялись, хоча в них не брали участі такі великі сили, як раніше. У березні Б.Хмельницький надіслав для облоги Кам'янця 3-х-тисячний загін на чолі з полковником Остапом Гоголем.

У січні 1657 р. Дьордь II Ракоці вторгся на територію Речі Посполитої та за підтримки козацьких загонів зайняв Варшаву. Проте військові дц розвивались для союзників невдало, вони змушені були відступати.

Кримська орда, не давала змоги відступати в південному напрямку.

Козацькі полки під керівництвом київського полковника Антона Ждановича з невідомих причин покидають союзників. Ракоці був оточений польсько-татарською армією в таборі під Меджибожем і після невеликих сутичок капітулював. Трансільванське військо здало озброєння та боєприпаси й було відлущене, проте під Скал атом на нього несподівано напали татари і захопили всіх у полон.

Літописці свідчать, що коли Б.Хмельницький дізнався про поразку під Меджибожем, він був надзвичайно розлючений - вимагав розстріляти Ждановича, в нього стався серцевий напад, який і призвів до смерті гетьмана 6 серпня (27 липня за ст.ст.) 1657 року.