Історія України - Юрій М.Ф. - Тема 11. Україна у XVIII ст.

1. Україна в роки північної війни. Повстання 1702-1704 рр

Наступ на права козацтва, що відродилось на Правобережній Україні останньої чверті XVII ст. під час боротьби з турками, викликав народне повстання під керівництвом козацького наказного гетьмана Івана Самуся та його побратимів - фастівського полковника Самена Палія та брашіавського полковника Андрія Абазина, яке вибухнуло весною 1702 року.

У вересні польський король звернувся до Самуся з вимогою припинити боротьбу та пообіцяв прислати комісію, для розгляду скарг козаків. Проте повстання набирало все більшої сили. Після захоплення Вінниці на територію Подільського воєводства вступає з своїм полком А.Абазин. Він займає Бар, розбиває півторатисячний загін київського воєводи Потоцького та в кінці грудня починає облогу М еджибожа. Основні сили повсталих у цей час тримали в облозі наймогутнішу фортецю в Придніпров'ї - Білу Церкву.

Уряд Речі Посполитої кинув на придушення повстання великі сили. В січні 1703 р. майже 10-тисячна армія під командуванням польного гетьмана А.Синявського вторглася до Поділля, а полки магнатів ударили на південно-східну Волинь. Бої були надзвичайно кровопролитними. У бою п ід Старокостянтиновим загін Самуся втратив понад тисячу чоловік убитими.

Основні сили повстанців зазнали поразки. Почалися масові розправи над учасниками повстання. Чимало повстанців з Подністров'я відступило на територію Молдавського князівства. Але навіть у січні 1704 р. сеймик Подільського воєводства зазначив, що повстання не згасають.

Лівобережні козаки брали участь у бойових діях ще з самого початку Північної війни: козаки Ніжинського, Чернігівського, Київського й Стародубського полків відбивали напади шведів на Печорський монастир на Псковищні. Втрати особового складу в цих бойових діях становили більш ніж 50 %. Три тисячі козаків на чолі з Данилом Апостолом і 10-тисячний загін Ї.Мировича в 1704-1705 рр. вели бойові дії на заході України.

Весною 1704 р. за наказом царя на Правобережну Україну вступили загони лівобережних козаків на чолі з гетьманом Іваном Мазепою. Петро І наказував пустошити маєтності тих польських магнатів, які були прихильниками шведів та їх ставленика короля Станіслава.

Правобережні козаки нападають на шляхту. Продовжують діяти на сході Подільського воєводства загони під проводом Шпака, Сороки, Часника. Але після арешту в липні 1704 р. Мазепою Палія повстанський рух йде на спад.

У середині вересня 1708 р. шведська армія вирушила на Україну, що було викликано обіцянками гетьмана Івана Мазепи забезпечити шведську армію, продовольством та фуражем та збільшити армію за рахунок 50 тисяч козаків. 24 жовтня Мазепа з трьома тисячами козаків виступив назустріч Карлу XII.

Вже 6 листопада в Глухові було обрано нового гетьмана - Стародубського полковника І .Скоропадського. В 1709 році царськими військами була зруйнована одна з найлегендарніших Січей - Чортомлицька (після зруйнування Січі козаки недовгий час перебували на річці Кам'янці, а 1711 року заснували в пониззі Дніпра на території Кримського ханства Олешківську Січ).

Весною 1709 р. шведи підійшли до Полтави. Протягом трьох місяців вони безрезультатно штурмували Полтаву, втративши при цьому понад 6 тис. чоловік. 27 червня 1709 р. відбулась Полтавська битва, в якій шведи зазнали нищівної поразки. Тільки вбитими шведська армія втратила 8234 чоловік, у полон було взято фельдмаршала й чотирьох генералів. Втрати росіян були меншими - 1345 вбитими й 3290 пораненими.

Карл II і Мазепа з найближчими прибічниками втекли до турецької фортеці Бендери (на Дністрі). В серпні 1709 р. Петро І відправив на Правобережну Україну 20-тисячну армію на чолі з Олександром Меншиковим.

Невдовзі Мазепа помирає. Новим гетьманом утікачі обирають генерального писаря Пилипа Орлика, що затвердив Конституцію, згідно з якою повинна була діяти влада в У країн і.

У 1710р. почалася російсько-турецька війна, в якій Росія зазнала поразки в. районі Ясс (влітку 1711 року, коли російські війська здійснили похід на річку Пруг). Було укладено Прутський мирний договір, згідно з яким Росія зобов'язувалась знищити новозбудовані фортеці на Дніпрі, залишити Правобережну Україну під владою Польщі. Петро І наказав переселити козаків правобережних полків у "пусті місця" Петербурзької губернії, але потім дозволив селити їх на лівому березі Дніпра. Переселення здійснювалось силою і затягнулось до 1714 року.

На початку 1712 р. шведський король Карл XII з Бендер закликав до військових дій. На його бік перейшли 32 польські хоругви (по 40-50 чол. у кожній), що були в Подністров'ї. У квітні 1712р. загони козаків на чолі з Орликом здійснили похід на Сатанів, Збарах, Броди.

Після ліквідації козацьких полків на Правобережжі прапор визвольної боротьби підхоплюють гайдамаки (так тепер починають називати повстанців), які вперше про себе заявили в 1715 році;

У 1717 р. польський сейм приймає рішення про закриття всіх православних церков. Незадовго до цього в унію перейшов львівський єпископ Йосип Шумлянський. Головними провідниками унії стали ченці-василіани. Унія в той час носила виразний пропольський характер, вона не мала підтримки в українських селян.

У1721 р. закінчилась багатостраждальна для українського народу Північна війна, але Росія продовжувала воювати за розширення своїх володінь. Так, щоб закріпити російські надбання на Каспії, 12 тис. козаків було направлено до Гіляну (провінція на півночі сучасного Ірану).