Культура міжособистісних стосунків - Сайтарли І.Л. - Ділові відносини у Великій Британії

Майже в усіх європейських країнах ділові особи дотримуються формальностей у стосунках. Найвідчутніше це в Німеччині, Франції, Італії.

Бізнес-культури багатьох північних європейських країн, передусім Німеччини, Великої Британії, орієнтовані на угоду, а ділова культура європейського Півдня (Іспанії, Італії) зорієнтована на стосунки. Загалом у цьому простежується закономірність: чим експресивніша культура, тим більше ділова сфера залежить від міжособистісних взаємин і неформальних контактів. Крім того, жителі країн Південної Європи більш схильні до поліхронності, тобто досить відповідально ставляться до часу. Найстриманішими бізнес-культурами Європи, де особливо цінується фактор часу, є британська і німецька.

Ділові відносини у Великій Британії

Збираючись у ділове відрядження до Великої Британії і сподіваючись на встановлення тривалих ділових відносин із суб'єктами британського бізнесу, потрібно передусім подбати про те, щоб не називати "англійцями" шотландців, валлійців, ірландців, оскільки офіційна назва мешканців Британських островів - британці.

Англійський національний характер не має нічого спільного з емоційністю, основні його якості - раціональність, стриманість, холодність у стосунках. Англійцям властиве глибоке почуття поваги до людини, особливо до її власності й особистого часу, тактовність, нелюбов до категоричних суджень. До поганих манер у Британії зараховують нарікання на своє життя, перелічування власних проблем у відповідь на традиційне: "Як справи?". Тому, відвідуючи Велику Британію, бажано стримувати свої емоції, надмірний ентузіазм: "Never complain, never explain" ("Ніколи не нарікай, ніколи не пояснюй").

Спілкування, з погляду носіїв цієї комунікативної культури, завжди має бути приємним його учасникам, які повинні стримано висловлювати свої судження, використовуючи такі звороти, як "мені здається", "можливо, я не правий, але..." тощо. На ділових переговорах британці, як правило, уникають усього, що може бути розцінене як особистісне. Водночас вони з повагою ставляться до того, що стосується особистості та особистісного ("privacy"). Це гарантує, що право особистості на спокій не буде порушене без спеціального дозволу.

Тому британці можуть роками відпочивати в одному пабі і не спілкуватися один з одним, оскільки їх не познайомили, часто в розмові притишують голос, якщо поруч перебуває хтось сторонній.

Сучасних англійських джентльменів вирізняють вміння дотримуватися обіцянки, бездоганне володіння собою, здатність на справжню дружбу, непогане почуття гумору. Англійський гумор є характерною складовою британської комунікативної культури, її національним надбанням. Веселі, незлобливі жарти та анекдоти допомагають британцям налагоджувати доброзичливі стосунки. Англійський гумор зрозумілий і для представників інших культур. Однак, пожартувавши, англієць може зберігати незворушність, ніби нічого не сталося. Британці залюбки сміються над собою, зокрема над англійською надмірною ввічливістю або пристрастю до алкогольних напоїв: "У лондонському клубі спілкуються два лорди: - Учора на прийомі у герцогині Б. її дід, помилившись, поцілував мені руку. - І що далі? - Трагедія. Природний такт змусив мене до кінця прийому удавати жінку".

У Великій Британії дотепер шанують аристократичні традиції. Особисті успіхи людини менш значущі, ніж приналежність до знатного роду. Статус залежить тут переважно від регіону, в якому народилася і виховувалася людина, її соціального походження. Представники вищих суспільних верств надзвичайно чемні у використанні форм звертання.

Найвищий статус у Великій Британії мають англійські аристократи - Posh-класс їм і сьогодні заборонено працювати або отримувати гроші за свою працю. Деякі титуловані особи створюють соціальні фонди, благодійні організації, під прикриттям яких займаються бізнесом. Загалом англійська аристократична культура рясніє багатьма табу, які поширюються на норми світського етикету. Наприклад, майже всі речі особистої гігієни (білизна, халати, посуд тощо) вищих верств мають бути білого кольору. Англійська аристократична мова має також свої особливості. Так, представник британського нобілітету, не розчувши зверненої до нього репліки, перепитає "what?" (що?), а не "sorry?" (перепрошую?); англійські аристократи принципово не вживають таких слів, як "perfume" (парфум), "dress" (сукня) та ін.

У ділових стосунках англійські бізнесмени воліють мати справу з партнерами, яких добре знають. Чим триваліші й доброзичливіші стосунки, тим вища ймовірність досягнення позитивного результату. Досить важливо справити якомога краще враження при першій зустрічі з англійським партнером. Британцям, з якими відбулося знайомство, склалися ділові стосунки, не слід забувати надсилати поздоровлення, особливо на Різдво, а також передавати вітання їхнім близьким.

Певного такту й обережності потребує вибір подарунків для них. У європейському співтоваристві діловим партнерам заведено презентувати календарі, записнички, фірмові авторучки, інші канцтовари, шоколад, вироби народних ремесел, сувеніри, квитки до театрів тощо. На Різдво можна дарувати алкогольні напої* Шведи, наприклад, вітаючи своїх ділових партнерів з Різдвом і Новим роком, дарують кошик із різними делікатесами: лососиною, сирами, копченою лосятиною, шинкою тощо. Традиційними є вітання з днем народження або іншою видатною подією. Однак представники багатьох західноєвропейських кампаній доволі прискіпливо ставляться до подарунків, оскільки вони символізують не лише повагу до партнера, але й можуть кон'юнктурно впливати на нього. Тому у Великій Британії, Іспанії, подарунок має коштувати 10-25 дол. (не більше 50), за винятком подарунків найвищим посадовцям.

На ділових переговорах британці поводяться прагматично: гнучко й охоче відповідають на ініціативу партнера. Однак негативно ставляться до тривалих монологів, оскільки вважають їх формою тиску на співрозмовника або партнера. У бізнес-стосунках зневажають хитрість, підступність, цінують чесну взаємодію, ретельно дотримуються всіх формальностей, особливо у спілкуванні (форми звертання "містер" і "місіс" слід використовувати доти, поки вони не запропонують перейти до менш формального спілкування). Вдало британці-бізнесмени уникають у розмові гострих кутів. Вони більш схильні до компромісу, непрямих висловлень. Російський дослідник англійської та японської культур В. Овчинніков з цього приводу зазначив: "Від британця навряд чи почуєш, що він прочитав чудову книгу. Він скаже, що знайшов ЇЇ цікавою, або що її автор, можливо, не позбавлений таланту. Замість обзивання когось дурнем він зауважить, що ця людина виглядає не зовсім розумною. А вислів "як на мене, непогано" з вуст англійця означає "дуже добре".

Мало хто з британців володіє іншою мовою, крім англійської. Тому бажано взяти із собою на переговори перекладача. У Британії неабиякого значення надають листам з рекомендаціями. Не маючи респектабельних ділових зв'язків, можна встановити їх із власником невеликої компанії або менеджером великої, написавши їм персонального листа. Попередньо потрібно зателефонувати секретареві компанії й уточнити прізвище і титул адресата. Познайомитися з потенційними партнерами можна також на торговельних виставках або за допомогою торгової палати.

У неофіційних розмовах мешканці Британських островів уникають тем, які стосуються особистого життя, професійних успіхів, релігії та віросповідання. Не люблять вони співрозмовників, які намагаються хизуватися своєю ерудицією. Особу, яка пристрасно відстоює свою точку зору за обіднім столом, сприйматимуть, у кращому разі, як дивака-ексцентрика, в гіршому - як погано виховану. В Англії люблять легку бесіду, яка сприяє розслабленню розуму, а не глибокодумний діалог або суперечку (зіткнення протилежних поглядів).

Охоче беруть участь британці в розмовах про садівництво, домашніх тварин, спорт. Іноді критерієм порядності і надійності людини є не лише її ставлення до тварини, але й тварини до неї. Цікавий приклад щодо цього наводить В. Овчинніков: "Людині, яка не любить домашніх тварин або яку не сподобали тварини, важко отримати їх прихильність. Якщо величезний дог радісно кидається лапами на груди гостеві, йому не варто перейматися забрудненим костюмом, адже він уже здобув дуже багато - прихильність господаря... Британці переконані, що собака спроможний безпомилково розпізнати характер людини, яку побачив уперше. Настороженість щодо гостя домашнього собаки спонукає замислитись його господаря, чи варто мати з такою людиною серйозні ділові справи".

Гість британця повинен стримано поводитися в Його домі. Не варто звертатися до незнайомих людей, будучи не представленим їм. У Британії не заведено цілувати дамам руку. В англійських домах не обмінюються візитівками. Збираючись у гості до англійської родини, краще взяти із собою дорогий шоколад або цукерки. Не даруйте квітів і вина, оскільки квіти завдадуть зайвого клопоту господині (куди їх поставити, як їх доглядати), а вино господар може сприйняти як натяк на те, що у його будинку немає пристойних напоїв. Гостям зранку, найімовірніше, спершу запропонують чай, щоб вони прокинулись і підготувалися до сніданку. Зазвичай сніданок у Великій Британії складається із яєчні з беконом, помідорами і маленькими ковбасками, оселедця, а також чаю, смажених тостів та апельсинового соку.

До сніданку потрібно ретельно причепуритися. Особливу увагу слід звертати на правила користування столовим набором: виделку тримають у лівій руці; круглу супову ложку британці не кладуть до рота, а обережно надпивають з її країв. Традиційний портвейн пропонують або із сиром, або після вечері.

У Британії вважається вкрай непристойним жестикулювання за столом із виделкою чи ложкою у руці. Під час перерви у трапезі столові набори кладуть так, щоб вони своєю конфігурацією нагадували літеру V. Паралельно покладені на тарілці ніж і виделка означають закінчення вживання їжі. Офіціант зрозуміє це як сигнал для того, щоб прибрати страву зі столу.

Для консервативної частини британців чаювання є своєрідним ритуалом, підпорядкованим певним правилам. Чай можуть подавати неодноразово упродовж доби, до того ж різні його сорти. Відповідно до місцевих традицій першим пригощають гостя, дотримуючись процедури наливання чаю. Спочатку кладуть у чашку ситечко, через яке наливають чай. Потім ситечко кладуть на спеціальну посудину. Зазвичай британці чорний чай вживають із молоком, кількома шматочками цукру, але без вершків. Сандвічі беруть руками. Після чаю із сандвічами можуть запропонувати маленькі тістечка з ізюмом. Вживання їх теж відбувається за певним ритуалом: спочатку в тарілку кладуть трішки масла і джему, потім розрізають тістечко навпіл і намазують маслом із джемом ту його частину, яку належить відкусити. Завершує чайну церемонію чарочка шеррі. Неввічливим вважається куріння до того, як подадуть каву. Британці також не схвалюють локальні розмови за трапезою. Щоб ніхто за столом не почувався незручно, бажано звертатися зі своїми словами до всіх присутніх.

Британська кухня досить багата на холодні закуски, рибну гастрономію. Британці надають перевагу стравам із м'яса, м'ясного фаршу (ростбіфам, біфштексам, лангетам), які часто недосмажені всередині. Із овочів вони включають до свого меню капусту, картоплю, цибулю, моркву, зелений салат. Мало їдять хліба, зазвичай це тости. Тому не варто їх пригощати виробами з борошна, зокрема варениками або пиріжками. Полюбляють британці різні пудинги (м'ясні, овочеві, круп'яні, фруктові). Перший сніданок розпочинається приблизно о восьмій годині ранку. Британці досить ситно снідають. До омлету із шинкою або до відвареного яйця подають смажений бекон, паштети, вівсяну кашу на молоці, оселедець або копчену скумбрію, зелений горошок, помідори. Усе це обов'язково запивається свіжими фруктовими або овочевими соками ("fresh"). Поширений у їх меню яблучний або абрикосовий пиріг зі склянкою холодного молока. До сніданку англійці п'ють каву з вершками, кавовий пунш (у чашку кави додають одну чайну ложку вина або коньяку, два шматочки цукру і терту лимонну Цедру), каву по-ірландськи (у склянку з кавою додають вершки та дві ложки віскі або горілки) або міцний чай.

Другий сніданок починається приблизно о першій годині дня, на який зазвичай подають сандвічі з рибою, шинкою, паштетом, язиком, соки і гарячі напої. О п'ятій годині вечора - відомий англійський five o'clock - чай із кексом або печивом.

На обід полюбляють осетрову ікру, балик, м'ясний або крабовий салат, курку або індика із салатом, рибу у клярі тощо. Із гарячих страв - супи-пюре з птиці, овочів, бобових, томатів, бульйони з гострими грінками, зеленою квасолею, локшину з куркою. Ірландцям, наприклад, подобаються рибні супи: в рибний бульйон додають подрібнену картоплю, помідори і заправляють сметаною з мускатним горіхом. Найкращий для британців гарнір - рис із томатними соусами або картопляне пюре, до якого можна запропонувати страви з риби, яловичини, птиці, нежирної свинини, овочів. Із м'ясних страв британці надають перевагу натуральним біфштексам, філе брошетт (обсмажені на вертелі шматочки філейної вирізки, шинки, шампіньйонів та цибулі), ростбіфам тощо. Шотландцям подобається смажена свинина з бобами, вівсяною кашею, а також панірована у подрібненій шинці та муці обсмажена картопля. На столі обов'язково має бути охолоджена вода.

Із десертів британці визнають компоти зі свіжих і консервованих фруктів, ягід; свіжі ягоди і фрукти; желе, муси, морозиво із сиропами, горіхами, шоколадом; каву.

У громадських місцях потрібно чекати доти, доки працівники сфери обслуговування не підійдуть до клієнта. Чайові у ресторанах непомітно кладуть під край тарілки.

Розмовляють британці неголосно. Відстань між співрозмовниками має становити приблизно 50 сантиметрів. Навіть у неформальному спілкуванні британці стримані, як правило, завжди позитивно налаштовані щодо співрозмовника. У бесідах цінується вміння вислухати, а у ділових стосунках - пунктуальність. Розмовляти з британцем про справи після завершення робочого дня вважається неетичним.

Діловим жінкам, які мають справи з англійськими партнерами, не можна зловживати прикрасами і макіяжем. Відповідно до традиційних британських уявлень про елегантність і вишуканий стиль не варто носити багато прикрас, а також одночасно персні з сапфірами, смарагдами та діамантами. Непристойно бути занадто засмаглою, носити глибоке декольте і дуже короткі спідниці. Підбираючи сукню, жінкам варто пам'ятати: повні ноги у Великій Британії вважаються ознакою плебейського походження. Золоте правило англійської елегантності - витончена скромність. Леді і джентльмени надають перевагу натуральним тканинам шляхетних кольорів - зеленим, сірим, синім, пастельним; немасивним коштовним прикрасам - годинникам, запонкам тощо.