Культурологія - Безвершук Ж.О. - Словник

Австралопітеки (з латин. — південний, з грец. — і мавпа) — родина викопних людиноподібних мавп.

Анімізм (з латин. — душа, дух) — віра в одуховленість усіх предметів та явищ матеріального і нематеріального світу, тобто в те, що людьми, предметами і явищами керують душі та духи. На початку розвитку А. духи і душі були безпосередньо пов'язаними з матеріальною річчю і навіть поділяли її долю.

Дольмени (з бретоп. — стіл і камінь) — давні поховальні споруди з кількох кам'яних брил і плит величезного розміру (вагою в десятки тисяч кілограм), поставлених вертикально і перекритих масивною горизонтальною плитою. Д. належать до різних археологічних епох.

Зарубинецька культура — археологічна культура ; стародавніх племен, які жили вздовж середнього і верхнього Дніпра, середньої Прип'яті та Десни у її ст. до н. е. — І—II ст. н. е. Відомо понад 300 поселень і могильників, з яких понад 100 — на території України. Носії 3. К. жили у невеликих, здебільшого укріплених поселеннях на важкодоступних мисах високих берегів. До складу кожного поселення входило 20—30 жителів; займалися скотарством, землеробством, рибальством, мисливством; мали розвинуті ремесла.

Золотий курган — 1) курган, розташований за 5 км на північний захід від Сімферополя. Насипаний над похованнями бронзового віку. В кургані поховано (V ст. до н. е.) скіфського воїна із золотою гривною, в залізному панцирі, із залізним мечем у шкіряних піхвах і сагайдаком із 180 стрілами; 2) поховальна споруда одного з представників боспорської знаті IV ст. до н. е. на околиці Керчі.

Кам'яна могила — могилоподібний пагорб у заплаві р. Молочної поблизу с. Терпіння Мелітопольського і району Запорізької області, де у 1890 р. було відкрито стародавні ас кельні зображення (петрогліфи). Ці петрогліфи є видатною пам'яткою первісного мистецтва на території України.

Канібалізм (або антропофагія) — поїдання людського м'яса, що було поширене у багатьох племен і народів. К. пов'язаний з такою особливістю первісної свідомості, як фетишизм. Анатомічний фетишизм (віра у те, що деякі частини людського тіла (серце, голова, очі, кров) містять вищу життєву силу — ману) й спонукає до поїдання певних частин чи усього людського тіла.

Катакомбна культура — археологічна культура раннього бронзового віку, встановлена на початку XX ст. після розкопок курганів у басейні Сіверського Дінця. Пам'ятки К. к. на Україні поширені на території південної степової частини Лівобережжя і почасти Правобережжя Дніпра, у Приазов'ї та Криму. Загалом К. к. наприкінці III — в першій половині II тис. до н. е., крім території сучасної України, охоплювала Поділля й калмицькі степи. В курганних могильниках було виявлено численні поховання. Померлих ховали здебільшого в катакомбах (звідки й пішла назва культури), викопаних у стінах могильних ям.

Кромлехи (з бретон. — коло і камінь) — коло, покладене з окремо поставлених каменів (найвідоміший з них — Стоунхедж в Англії). Це один з видів мегалітичних споруд. Час спорудження К. — неоліт і в основному бронзовий вік. К. зазвичай складається з великих (до 6—7 м у висоту) каменів, що стоять вертикально, утворюють одне чи кілька концентричних кіл і оперізують майдан, у центрі якого інколи знаходиться дольмен чи менгір. К. найбільш поширені в Європі, є також в Азії та Америці. Вважають, що К. — ритуальні споруди, які моделюють космос первісних людей.

Культ предків — шанування духів померлих родичів, що виникло у первісному суспільстві; одна з форм анімізму. К. п. почався з піклування про небіжчика (наприклад, зі звичаю класти в могилу їжу, зброю тощо). З часом К. п. поступився культу богів, але зберіг важливе значення.

Магія (а грец. — чаклунство) — прийоми, які ґрунтуються на вірі у те, що певні дії викликають подібні їм результати: вражання списом зображення тварини забезпечує вдале полювання на цей вид тварини; поливання водою з глечика викликає дощ тощо. Елементи М. є в багатьох релігіях (ікони, свята вода, молебні про дощ, хрещення у християнстві, багато обрядів в іудаїзмі та ісламі).

Мегалітичні споруди, мегаліти (з грец, — мега і камінь) — археологічні пам'ятки, споруджені з одного чи багатьох блоків дикого або грубо обробленого каменю. До М. с. належать дольмени, менгіри, кромлехи. Вони представлені в Західній Європі, Сибіру, на Кавказі, в Україні. їх призначення не завжди можна встановити.

Неоліт (з грец. — новий і камінь) — нова кам'яна доба, що прийшла на зміну мезоліту, період (приблизно VIII—II тис. до н. е.) переходу від присвоюючого господарства (збиральництва, полювання) до виробляючого (землеробство, скотарство), хоча присвоєння і далі відігравало велику роль.

Палеоліт — давній кам'яний вік; перший із двох періодів кам'яного віку. Ділення кам'яного віку на П. і неоліт (новий кам'яний вік) введено у XIX ст. Початок П. датується від близько 800 тис. років до приблизно 13 тис. років тому.

Пітекантроп (з грец. — мавпа і людина) — найдавніший вид людини. У П. багато примітивних ознак: малий обсяг мозкової коробки (приблизно 900 см), сильний нахил чола, розвинутий надоковий валик та ін. Однак у П. уже виробилася пряма хода на двох ногах. До П. близькі синантропи.

Синантроп — викопна форма людини (знайдена в печері Чжоукоудянь поблизу Пекіна). Порівняно з черепом пітекантропа, череп С. характеризується дещо більшим обсягом мозкової коробки (1050 куб. см, порівняно з 850 куб, см у середньому в пітекантропа), більшою висотою і менш скошеним чолом.

Табу — категорична заборона. Т. можуть належати як до окремих осіб, так і до суспільних груп у цілому. За уявленнями давніх людей, порушення Т. каралося вищими силами. Т. було частиною загальної системи соціального контролю, найдавніших правових і моральних уявлень.

Таліон у первісному суспільстві — це принцип визначення-відповідальності за скоєне. Головне у ньому — абсолютна точність відплати за завдану шкоду (буквально "око за око", "зуб за зуб", "смерть за смерть"). Точність відплати була умовою припинення помсти і "вичерпності" конфлікту. Це найдавніші уявлення про справедливість.

Товста могила — скіфський курган IV ст. до н. е. .у нинішній Дніпропетровській області. Висота насипу — 8,6 м, діаметр — 70 м. Під насипом виявлено дві гробниці: в одній з них поховано знатного воїна, в другій— скіфіню та її малолітню дитину, в різних місцях лежало четверо забитих слуг. У Т. м. знайдено зброю, глиняний і металевий посуд, понад 600 золотих прикрас. Особливо велику художню та історичну цінність становлять меч в окутих золотом піхвах і велика золота нагрудна прикраса — пектораль.

Тотемізм — віра у спільне походження і кровну близькість між родовою групою та якоюсь твариною (переважно), рослиною, предметом чи явищем природи, які називаються тотемом. Його ім'ям називається вся родова група. Тотем не є божеством, перед ним не схиляються, а вважають його родичем, старшим братом, батьком, другом. Т. пов'язаний із системою табу — забороною вбивати та поїдати тотемічну тварину.

Трипільська культура — археологічна культура часів неоліту, пам'ятки якої знайдено біля с. Трипілля на Київщині наприкінці XIX ст. Т. к. поширена на території Правобережної України. Існувала у IV—II тис. дон. е. Суспільною організацією був патріархальний рід. Світобачення носіїв Т. к. пов'язане з культом родючості, життєдайних сил природи, культом предків. Т. к. називають ще культурою мальованої кераміки.

Фетишизм (з порт. — чаклунство) — наділення предметів (фетишів) чарівною здатністю умисно впливати на людину та її життя. Пережитки Ф. зберігаються у вірі в амулети, талісмани, обереги.

Черняхівська культура — археологічна культура II—VII ст., поширена в основному на території України в лісостеповому Придніпров'ї. Назва Ч. к. походить від метальника поблизу села Черняхова (нині Кагарлицького району Київської області). Під час розкопок виявлено залишки дворищ; які були розташовані рядами і складалися з трьох будівель (житла, комори, клуні), подекуди майстерень (гончарних, борошномельних тощо).