Культурологія - Шейко В.М. - 3.5. Давньогрецьке поняття "катарсис"

Катарсис (грец. catarsis) - очищення, піднесення, оздоровлення, відділення гіршого від кращого. Є три основні значення цього терміна: 1) релігійне; 2) медичне; 3) естетичне.

Катарсис у релігійному значенні - це обряд очищення. У грецькій мові це слово вживалося у множині - katarmoi, у латинській - lustratio - "очищення й змилостивлення" - як найважливіша частина релігійних відправлень, культових церемоній. Очищення передували будь-якому жертвопринесенню. Зовнішня і внутрішня чистота минулого стають умовою звертання людини до бога, що відбувається при жертвопринесенні. Зокрема, обов'язковими вважалися обмивання рук, різні обкурювання. Головними засобами очищення були вода й вогонь.

Такі очищення готували людину до спілкування з богом, до "епіфанії" - богоявления, налаштовували на урочистий лад. Саме жертвопринесення (найчастіше тварини) дозволяло людині звернутися до бога з молитвою-проханням, яке божество приймало або відхиляло.

Інший вид релігійних очищень - очищення від скверни, гріховності. Такі очищення повинні були пройти не тільки окремі люди, а й цілі міста або війська. Найвідоміший епізод - очищення грецького війська після образи, завданої Агамемноном богові Аполлону. Агамемнон забрав у рабство Хрисеїду, дочку жерця Аполлона - Хриса, й відмовив жерцеві, котрий приніс величезний викуп за полонену дочку. Лише повернення Хрисеїди батькові, жертвопринесення Фебу (Аполлону) й очищення всього війська врятували греків.

Медичні очищення розглядалися як спосіб оздоровлення організму. Основою таких очищень було уявлення про поєднання в людині основних світових стихій (ідея мікро- і макрокосмосу). Найповніше ця теорія представлена в поемі Емпедокла "Про природу", де є розповідь про існування чотирьох стихій, що не зводяться одна до одної, - вогню, повітря, землі й води.

Початок естетичного розуміння катарсису - ролі мистецтва, що очищає (зокрема, музики й піснеспівів), - відносять зазвичай до Гесіода. Водночас можна говорити, що і в Гомера, котрий описує сум та заспокоєння Ахілла від гри на кіфарі, також міститься розуміння катарсичної ролі мистецтва.

Ще більшої ваги катарсису надавали піфагорійці, які ввели його в систему "піфагорійського способу життя", де величезну роль відігравали харчові обмеження, прогулянки, мнемічні вправи й власне катарсис як лікування душі за допомогою музики. Вони не піддавалися зневірі та тузі завдяки музиці, яка позбавляла їх дратівливості й гніву. Музика належить до комплексу катарсичних вправ, суть яких полягає у відновленні душевної рівноваги.

Ще більше очищення зі здоров'ям пов'язує Платон, для якого катарсис починається з уживання "справжнього знання" як "їжі для душі". Прекрасне, здатність людини пам'ятати ідеальні образи, виражені в душі, дозволяє, за Платоном, людині стати на шлях очищення від минущого, принесеного.

Чистота в Платона безпосередньо пов'язувалася з красою. Усі кращі якості людського характеру - краса, шляхетність, мужність і навіть знання - результат очищення: "Чи не потрібно назвати і розсудливість, і справедливість, і мужність, і саме розуміння очищенням?" Відповідно до цього й усі недоліки можуть бути виправлені лише шляхом очищення: від фізичної потворності очищає гімнастика, від хвороб - медицина, від незнання - навчання, від моральних недоліків - мистецтво.

Арістотель, хоча й визнавав катарсичну роль музики, основну катарсичну властивість приписував пізнанню. Теорію катарсису Арістотель також застосував до аналізу трагедії. Знамените визначення трагедії Арістотеля засноване на понятті катарсису: "Трагедія є наслідування дії, серйозної і закінченої, що має певний обсяг, наслідування за допомогою мовлення, що прикрашене у кожній зі своїх частин по-різному; за допомогою дії, а не розповіді, що очищує через жаль і страх"1.

Порушення Арістотелем питання про катарсичну роль трагедії було в естетичній думці досить суперечливим. Суперечка йшла про те, чи відбувається очищення почуттів або очищення розуму від почуттів. Зрештою поширилася думка, що Арістотель під поняттям катарсису мав на увазі розрядку почуттів, заспокоєння, а не виховання, облагороджування глядача. Тобто для греків - а це показово для Арістотеля - на перший план виступає психотерапевтичний ефект мистецтва, науки й пізнання. Трагічне очищення означає для Арістотеля не що інше, як видалення з душі афектів і страстей, так само як лікування - це позбавлення від хвороб і фізичних вад. Катарсис як спосіб духовного оздоровлення, звільнення людини від занепокоєння й негативних емоцій, залишається найважливішим елементом європейської культури протягом усього її існування.