Культурологія - Шейко В.М. - Тема 10. Теоретичні проблеми культури в працях російських мислителів XIX-початку XX ст.

В осмислення сутності культури та закономірностей її розвитку важливий внесок був зроблений і представниками релігійно-ідеалістичного напряму російської суспільної й філософської думки. Погляди практично всіх російських ідеалістів беруть свій початок у німецькій ідеалістичній філософії. Особливий вплив на російських мислителів справив Ф.В. Шеллінг, ідеями якого надихнулися О.С. Хом'яков, С.М. Булгаков, B.C. Соловйов, І.О. Ільїн, П.В. Киреєвський, Л. Шестов, М.О. Бердяєв.

Російський ідеалізм вирізнявся анти раціоналізмом і антисхоластичністю. Критику європейського раціоналізму можна зустріти вже в працях ранніх слов'янофілів. Особливо ж рельєфно ця позиція простежується у B.C. Соловйова, який критикував раціоналізм як "відвернене начало". Для російських філософів істина відкривається не лише через розум і досвід, але й за допомогою віри, інтуїції та одкровення. У центрі уваги російських ідеалістів стоять проблеми буття, місця людини у світі, її зв'язки з універсумом, шляхи досягнення людиною гармонії з природою й суспільством.

Російські філософи, на відміну від західних, антиіндивідуалісти. Індивідуальність людини можна осягнути лише через соборність і всеєдність.

Проблеми культури займали важливе місце у творчості російських мислителів XIX ст. Насамперед їх цікавила проблема сутності російської культури, шляхів її розвитку й специфіка. Ця проблема органічно переросла в осмислення проблеми "Схід - Захід". Практично всі російські мислителі (зокрема й західники) критикували міщансько-буржуазну західну цивілізацію, її меркантилізм і прагматизм. Як писав М.О. Бердяєв, російські мислителі ще раніше за О. Шпенглера встановили відмінності між культурою й цивілізацією і розгорнули глибоку критику буржуазної цивілізації Західної Європи.

Представників російської думки XIX ст. прийнято поділяти на західників і слов'янофілів. Слов'янофіли були прихильниками російської старовини, допетровської Русі. Вони підкреслювали специфіку російської культури, вбачали позитив у її традиціоналізмі, селянська громада представлялася їм зразком ідеального соціального й культурного устрою. Практично слов'янофіли протиставляли Захід і Росію, підкреслюючи унікальність традиційної російської культури. Так, О.С. Хом'яков стверджував, що вже в найдавніші часи на Русі був уклад, який різко відрізнявся від західного. Із глибокої стародавності регулювання правових відносин на Русі здійснювалося на основі звичаю, а не норм права, духовне життя православних докорінно відрізняється від духовного життя західних християн. Так, О.С. Хом'яков дійшов висновку, що існують різні типи народів і, відповідно, різні типи культури. Російський тип культури в цьому разі є не лише унікальним, але й вищим (ідея Святої Русі).

У цілому слов'янофіли були прихильниками традиційного общинного укладу, традиційних цінностей, традиційної російської культури. І тому їх позицію найчастіше визначають як утопічну, оскільки повністю відродити традиційний порядок у післяпетрівській Росії було вже неможливо. Реформи Петра І негативно оцінювалися слов'янофілами, тому що вони розкололи до того єдиний тип російської культури на верхівку з орієнтацією на захід і на низи, які живуть у традиційній культурі.

У свою чергу, західники вітали петровські перетворення, вбачаючи в них можливість для Росії стати на західний шлях розвитку, який вважався ними універсальним. Західники заперечували традиційні російські цінності, вважаючи їх неактуальними. У такому неприйнятті західниками російської специфіки лежать основи якогось жалю з приводу російської економічної й соціальної відсталості, порівняно із Заходом; винною в цій відсталості західники оголосили російську культурну традицію. Так, П.Я. Чаадаєв убачав причину російської відсталості в східному типі християнства, який відштовхнув російську культуру від зв'язків із Заходом, від західного шляху розвитку. Справді, східне християнство сформувало ту специфіку російської культури, якою так захоплювалися слов'янофіли. Якщо брати за пріоритет специфіку або відсталість, то слов'янофіли вважали, що краще зберігати специфіку, ніж сліпо наслідувати Захід (який у будь-якому разі буде агресивно ворожим до Росії).

Таким чином, культурологічна проблема різниці східної, західної й російської традицій була однією з основних у філософсько-культурологічних творах російських мислителів XIX ст.

Найяскравіше ідеї всеєдності, синтезу західної й російської культур і традицій з метою збереження гуманістичної цивілізації виявилася у творчості B.C. Соловйова.