Культурологія - Шейко В.М. - 5.2. Менталітет і культура: порівняльна характеристика

Згідно з підходом школи "Анналів", дослідження з ментальності були б фактично рівнозначні, за словами В. Вжозека, дослідженням "суб'єктивного контексту людської діяльності", вони були б ідентичні аналізу матеріальної й духовної культури2. Подібним розумінням ментальності може бути прирівнювання її до самототожності досліджуваної культури. У цьому разі ментальність виражає сутність, так зване ядро культури, те, що формує людську думку, незалежно від того, усвідомлює це людина чи ні. Саме в цьому значенні ментальність формує ставлення людей до світу й орієнтує їхню діяльність. Ці "панівні метафори" (Рікьор) досліджують найчастіше в повсякденному мисленні, повсякденній свідомості або в народній культурі. При цьому ментальність дозволяє досліджувати не всю культуру як цілісність, а саму "квінтесенцію" культури.

Відповідно до уявлень повсякденної свідомості, культура є винятковим надбанням освічених людей, тоді як інші залишаються поза нею. Відповідно до антропологічної концепції культури, вільної від оцінних суджень, культура є невід'ємною характеристикою людини як соціальної істоти. Ця якість властива, згідно з цією позицією, кожній людині в будь-якому суспільстві. Відмінність полягає лише в тому, скільки, за висловом А.Я. Гуревича, культури "індивід здатний умістити"1. Визначається це соціальним станом, освітою, особистими здібностями людини. Але, незалежно від рівня культури, людина належить до культури епохи, говорить і мислить на властивій їй символічній мові.

У свою чергу, економічні структури й соціальні норми людської життєдіяльності здобувають певну стійкість, на думку дослідників, лише у зв'язку з культурними формами картини світу людей певної епохи. Ці форми з їхнім традиційним укладом життя становлять природничо-історичний пласт буття. Належність окремих індивідів до цього загального буття насамперед зумовлюється культурно-історичними передумовами. Саме ці передумови перетворюють загальний світ людей конкретної епохи на історично сформовану реальність, роблять його своєрідним.

Учені, що досліджують ментальність, можуть з упевненістю сказати, що коріння багатьох явищ у житті людей сягає глибинних пластів національної психології. Так, В.А. Артамонов згадує у своїй праці дослідження Ф. Енгельса, пов'язані з відмінністю національного характеру, історичних традицій та їх впливу на характерні для різних армій сильні й слабкі сторони2. Це швидкість і рішучість французів; холоднокровність, дисципліна й неповороткість англійців; хоробрість, невимогливість і безініціативність росіян.

Є. Донченко називає соціальну психіку "макрорегулятором соціальної динаміки", "соціальним характером", і припускає, що вона ж може називатися менталітетом.

Згадує про альтернативність ментальності психіки і В. А. Пікуратов. "Будь-який психологічний феномен, - говорить він, - має позицію в соціальній ієрархії цінностей і значень, складні історичні системи - породження психіки, які забезпечують акт зверху, з боку культури"2. Аналогією цьому керуванню ментальності культурою, з погляду Шкуратова, є керування нейрофізіологічних механізмів "знизу", мозком людини3.

Терміни "ментальність" і "менталітет" ще не мають однозначних визначень, тому є дослідники, які розрізняють ці поняття, і є ті, хто використовує їх як рівнозначні.

Менталітет виявляється також на рівні суспільних структур. Психічна реальність, закладена в менталітеті, має різні форми: це символи культури, тексти, норми поведінки, способи спілкування, які і є мовою кожної культури. Можна виділити різні види менталітету: дописемний, писемний, міський, провінційний, етнічний, ринковий та ін. Є різні класифікації менталітету.

Особливо продуктивним є використання поняття "менталітет" для аналізу архаїчних культур, міфологічної свідомості. Однак усе частіше його використовують в ширшому значенні: тоді, коли розглядають не лише окремі культури, але й напрям думок, душевний склад різних типів спільнот. Зокрема, ментальність допомагає визначати відмінності між європейською й американською, західною й африканською культурами. За його допомогою характеризують етапи розвитку власне європейської культури (антична, середньовічна ментальність, ментальність Нового часу та ін.).

Якщо говорити про народ у цілому, то його менталітет визначається особливостями загальнонаціональної культури. Основні категорії цієї культури обов'язкові для всіх її носіїв - інакше вони просто не могли б розуміти одне одного й жити в одному суспільстві, взаємодіючи між собою. У складі народу є різні соціальні групи й співтовариства, які мають свої субкультури. У межах кожної субкультури загальний зміст окремих категорій може модифікуватися. На єдині для всього народу категоріальні уявлення в різних соціальних групах накладаються деякі відмінності в їх розумінні.

Розбіжності в тлумаченні категорій культури щодо норм і цінностей, які пропонуються ними, накладають відбиток на ментальність представників різних соціальних груп і співтовариств. У кожній субкультурі складається груповий менталітет - певний різновид загальнокультурного менталітету. Специфічний груповий менталітет формується також у прихильників тієї чи іншої культурної форми. Наприклад, є менталітет футбольних фанатів, азартних гравців, колекціонерів, нумізматів та ін. Можна говорити і про різний менталітет у чоловіків та жінок: культурна традиція вимагає від них різної поведінки й різних установок щодо певних життєвих проблем.

Таким чином, у межах загальнокультурної ментальності виникають різні варіанти групового менталітету, які визначаються "суперпозицією" ментальних полів у зоні культурного простору. Груповий менталітет, зі свого боку, може справляти більший або менший вплив на загальнонаціональний менталітет і всю національну культуру. Наприклад, менталітет російського дворянства істотно позначався на національній культурі Росії (дворянські звичаї впливали на життя всіх станів, смаки й уподобання дворянства багато в чому визначали розвиток літератури, архітектури тощо), тоді як у країнах пострадянського простору відчувається сильний вплив кримінального менталітету на суспільні смаки, мову, політику та ін.

Якщо ж зіставляти різні національні культури й розглядати соціокультурні світи, які поєднують різні народи, то можна помітити, що спільність між культурами цих народів виявляється в подібності їх менталітетів. Кожному соціокультурному світу або типу культури відповідає особливий тип менталітету. Навпаки, різним соціокультурним світам і типам культури відповідають різні типи менталітету.

Ментальність особистості визначається, по-перше, типом суспільства, у якому вона живе, тобто особливостями соціокультурного світу, до якого належить це суспільство; по-друге, особливостями національної культури; по-третє, особливостями субкультур або культурних форм, які зумовлюють менталітет окремих соціальних груп у суспільстві.

Таким чином, ментальність людей можна розглядати на різних рівнях:

- на рівні соціокультурних світів, або типів культури: наприклад ментальність первісної епохи, антична, західноєвропейська, східна;

- на рівні національних культур: наприклад ментальність російська, китайська, американська;

- на рівні субкультур, носіями яких є різні соціальні групи (класи, стани, професійні, вікові, територіальні, етнічні, релігійні та інші спільноти): наприклад ментальність дворянська, кримінальна, акторська, християнська, православна.

Але в кожному разі, "менталітет" і "ментальність" є поняттями які, з одного боку, характеризують те загальне, що об'єднує окремих носіїв однієї культури, а з іншого - те особливе, що відрізняє цю культуру від інших.