Музеєзнавство - Рутинський М.Й. - Фандрайзингова діяльність.

Альтернативним до пошуку спонсорів шляхом залучення фінансів для реалізації нових музейних проектів є фандрайзинг.

Фандрайзинг (від англ. fund – кошти; raise – добувати) – це комплекс заходів із залучення фінансів для реалізації некомерційних музейних проектів. У культурному менеджменті фандрайзинг розглядається як система партнерства комерційного і некомерційного секторів економіки.

Авторитетний імідж музею, інтерес до нього з боку різних соціальних груп дає цим установам можливість "конвертувати" соціальну значущість у фінансові ресурси, отримані від інших економічних суб'єктів. Чим вищі популярність музею, соціальна значущість його місії, суспільна привабливість музейних програм і проектів, тим більше можливостей такий музей має, щоб залучати гроші із зовнішніх джерел. Образно кажучи, доступ музею до чужих грошей відкривається через завоювання ним суспільного інтересу та визнання.

Звичайною практикою XXI ст. стає здобування музеєм коштів через подання власних проектів на розгляд міжнародних грантодавчих фондів і асоціацій, спеціальних урядових програм, регіональних конкурсів тощо. Поряд з цим законодавство розвинених країн усебічно сприяє участі комерційних структур у некомерційних музейних проектах. Для таких структур законодавством передбачена низка податкових пільг.

Фандрайзинг реалізується за технологіями проектного менеджменту, форма фінансування на конкретний проект найоптимальніше відповідає сучасним стратегіям фандрайзинга й інтересам організацій-донорів.

Сьогодні у світі склалася могутня фінансова інфраструктура фандрайзинга [74, 83]. Її місія сформульована в руслі забезпечення комплексу послуг, що стимулюють і підтримують життєдіяльність організацій культури; консолідації світових ресурсів і витраті їх відповідно до потреб світового культурного співтовариства; підтримки інновацій у сфері розвитку культурних технологій і забезпечення доступу до світових культурних ресурсів усіх зацікавлених учасників культурного процесу на базі розвитку сучасних інформаційних і комунікаційних технологій.

Розвиток системи фандрайзинга неможливий без відповідного державного сприяння й стимулювання цієї діяльності. Роль держави у становленні системи фандрайзинга проявляється в двох аспектах:

у створенні сприятливого правового й податкового середовища для фінансування культури, що забезпечує очевидні вигоди для організацій-донорів і стимулює перерозподіл ресурсів у некомерційний сектор;

У формуванні системи позабюджетних джерел фінансування культурних проектів.

Фінансові можливості прибуткових компаній і заможних людей продемонструвати свої інтереси і суспільну турботу, нагадати про свою значимість і вплив, а також бажання муніципальних і державних органів влади фінансувати проекти, спрямовані на вирішення соціальних проблем, формують систему мотивацій для вкладення фінансових засобів у некомерційні проекти. У рамках формування системи позабюджетних джерел фінансування розвиваються спеціальні урядові, регіональні і муніципальні програми, конкурси на отримання грантів обладміністрацій тощо.

У сучасному світі одним з найавторитетніших джерел фінансування музейних проектів є мережа міжнародних благодійних фондів, що надають гранти – безоплатну фінансову підтримку для реалізації того чи іншого суспільно значущого проекту зі збереження культурної спадщини й отримання до неї глобального доступу громадськості.

Керівництво музеїв України досі ще вкрай мало послуговується можливостями міжнародної фандрайзингової допомоги. І справа тут криється не в небажанні донорів співпрацювати з українськими музеями, а в елементарному невмінні та незнанні керівництва більшості наших музеїв про саме існування цих фондів та про технологію налагодження співпраці з ними.

Пересічно музейні працівники нашої держави не володіють інформацією про благодійні культурні фонди і не знають, де і як її шукати. Поміж тим ця інформація міститься в глобальній інформаційній мережі Інтернет. Кожен фонд має власну веб-сторінку, де вивішений повний комплект необхідних документів (аплікаційних форм), рекомендацій та умов подання заявки на отримання гранта, наявна довідкова інформація про фонд та можливості і способи співробітництва з ним.

Найавторитетніші фонди, що поширюють свою діяльність на Україну, вважають своїм обов'язком реєструватися в Міністерстві закордонних справ та Міністерстві культури і туризму й, відповідно, залишати в них загальнодоступну інформацію неконфіденційного змісту про форми і способи налагодження співпраці між ними та зацікавленими місцевими установами культури. У представництвах, консульствах і посольствах іноземних держав в Україні також є повний добір інформації про фонди і різних донорів, їхні пріоритети, програми і гранти.

Є й інші, менш суттєві в плані фінансових надходжень, послуги, які українські музеї мають право надавати в рамках чинного законодавства. Серед них, скажімо, чимало провінційних українських музеїв нині виручають послуги ксерокопіювання, послуги платної автостоянки на території музею тощо.