Основи культурології - Сандюк Л.О. - Глосарій

Абстракціонізм (від лат. abstrractio - відсторонення) - напрямок у мистецтві ХХ століття, творчий метод абстрактного, безпредметного, нефігуративного мистецтва, насамперед живопису, який відмовився від зображення форм реальної дійсності.

"Авеста" - зведення священних текстів зороастризму, де йдеться про постійну боротьбу добра та зла, про загробне життя, про кінець світу та воскресіння з мертвих.

Автокефалія (від грецьк. autos - сам, kephale - голова) - самоуправління, адміністративна незалежність православних церков.

Агон (грець. у множ. agones) - змагання) - боротьба, спорт, суперництво, що пронизували всі сфери життя давніх греків: військову, спортивну, культурну, політичну, судову. Ф. Кессіді відзначав агональність (змагальний, полемічний дух) заради досягнення слави найхарактернішою рисою давніх еллінів. Елемент агональності міцно увійшов у фундамент європейської культури.

Аксіологія (від грецьк. axios - цінний та logos - знання, вчення) - вчення про цінності; філософська теорія принципів, що визначають спрямованість людської діяльності. Цінності не мають "власного" буття, тобто не мають буття самі по собі, у них є тільки значущість. Вони є вимогою, зверненою до волі людини.

Амфітеатр (грецьк. "круглий театр") - 1) у давньогрецькому театрі місця, розташовані півколом на схилах пагорбів; 2) давньоримська будівля для видовищ еліптичної форми з ареною посередині, навколо якої уступами вгору розміщені місця для глядачів.

Анафема (грецьк. "відлучення когось від громади, прокляття") - прокляття від імені Бога, відлучення від церкви, виключення з громади віруючих; вища церковна кара у християнстві.

Анімізм (від лат. anima - душа) - віра в існування у матеріальних об'єктів і процесів надприродних двійників, віра в душу і духів людського тіла, тварин, знарядь праці, війни, хвороби тощо.

Антропоцентризм (від грець. anthropos - людина та лат. centrum - центр) - уявлення про світобудову, яка організується довкола людини як центру Всесвіту.

Апокаліпсис (грецьк. "одкровення") - Одкровення Іоанна Богослова, остання книга Біблії, що пророкує кінець цього світу і друге пришестя Христа.

Аполлонічне - у європейській культурі пов'язане з мірою, розумом, світлом, спокоєм, логічною послідовністю, раціональне.

Артефакт (від лат. artefactum - штучно зроблене) - створений людиною, суспільством продукт культури.

Архетип (від грецьк. arche - початок та typos - образ) - прообрази, природжені психічні структури, які є результатом історичного розвитку людини; початкова форма, зразок, модель культурно-значимої дії, відносин, процесу, що передається від покоління до покоління на несвідомому рівні.

Асиміляція культурна (від лат. assimilatio - уподібнення) -механічне засвоєння нових цінностей, поглинання (повне або часткове) однієї культури іншою; як правило, більш слабка культура розчиняється в більш сильній.

Аскетизм (від грецьк. asketes - той, хто в чомусь вправляєть-ся) - спосіб життя, що полягає в добровільній відмові від життєвих благ та задоволень, крайньому обмеженні життєвих потреб.

Атман (санскр. "абсолютний дух") - у брахманізмі та індуїзмі індивідуальне, суб'єктивне начало ("Я") Всесвіту, що тотожне Брахману.

Ахімса (санскр. - ненасильство) - в індуїзмі, буддизмі, джайнізмі принцип неспричинення шкоди живим істотам.

Бароко (від італ. barocco - химерний) - стиль, що зародився наприкінці XVI ст. в Італії, в Європі був розповсюджений до початку XVIII ст.; відображає динамізм моделі світу і внутрішню суперечливість людини; мистецтво бароко відрізняється пишністю, динамізмом, екзальтацією образів.

Богослов'я - система витлумачення, обґрунтування і захисту релігійного віровчення та обрядності, а також сукупність церковних дисциплін.

Богослужіння - сукупність дій, обрядів, церемоній, що виражають той чи інший аспект віровчення; зовнішній прояв релігійності, виражений у суспільних молитвах і обрядах.

Біфуркація (від лат. bifurcus - роздвоєний) - розгалуження шляхів структурної еволюції синергетичної системи.

Брахман (від санскр. brh - рости і man - розум) - в індуїзмі об'єктивне духовне начало Всесвіту.

Брахма - верховний бог в індуїзмі.

Варвари (грецьк. barbaroi - чужеземці) - у давніх греків та римлян назва чужоземців; у переносному сенсі - жорстокі, грубі люди, руйнівники культурних цінностей.

Варни (від санскр. varn - колір) - в індуїзмі чотири прошарки суспільства, кожен із котрих має свій символічний колір: білий -брахмани (священнослужителі), червоний - кшатрії (воїни), жовтий - вайш'ї (господарі), чорний - шудри (служники).

Ваганти (від лат. vegans - блукаючий) - у ХІІ-XIV ст. мандрівні актори країн Західної Європи, що виконували антиклерикальні пісні та вистави.

Веди (від санскр. veda - знання) - створені наприкінці II - початку І тис. до н. е. священні давньоіндійські збірки, що включають гімни богам, ритуально-обрядові інструкції, описання ритуалів, заклинання.

Вільнодумство - критичне ставлення до релігії та церкви: сумніви в питаннях віри, заперечення окремих релігійних догматів, обрядів тощо.

Ґенеза (від грецьк. genesis - походження) - походження, виникнення, процес утворення і становлення явища, що розвивається.

Герменевтика (від грецьк. hermeneutikos. - той, хто пояснює, розтлумачує) - напрям гуманітарної науки, який займається інтерпретацією та коментуванням тексту, а також проблемами взаєморозуміння різних культур; мистецтво і вчення про способи тлумачення текстів культури.

Глобальні проблеми - проблеми, які зачіпають життя всього людства, а їх розв'язання можливе лише зусиллями всіх народів, що населяють Землю.

Глобалізація - багатоаспектний процес перетворення світу в цілісну систему.

Готика (від італ. gotico - варварський) - загальноєвропейський художній стиль, що виник у середині XII ст. у Франції; в основному проявився в архітектурі храмів, монастирів. На відміну від романського стилю з його круглими арками, масивними стінами і вузькими вікнами, для готики характері арки із загостреним верхом, колони, багато прикрашений фасад з різьб'яними деталями і багатокольорові вітражні стрільчаті вікна. Усі елементи стилю підкреслювали вертикаль.

Гра - форма вільного самовираження людини, яка передбачає реальну відкритість світові можливого і розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді уявлення певних ситуацій, смислів і станів.

Гуманізм (від лат. humanus - людяний) - вчення про самоцін-ність людини, яке утверджує людину як смисл й основу буття.

Дао (кит. "шлях") - абсолют, шлях речей, закон; центральне поняття даосизму.

Девестернізація - згідно з С. Гантінгтоном, у незахідних цивілізаціях процес повернення до своїх культурних витоків.

Дегуманізація - втрата суспільством духовних та моральних цінностей, відмова від світогляду, що заснований на справедливості, увазі і повазі до особистості, індивідуальних якостей людини.

Деїзм (від лат. deus - бог) - 1) ідеалістичне вчення, яке визнає Бога першопричиною світу, але заперечує його втручання в явища природи і суспільного життя; 2) форма віри, яка виникла в епоху Просвітництва.

Деміург (від грецьк. demiurgos - творець) - вища урядова особа в деяких державах Стародавньої Греції; алегорично - творець.

Джихад (араб. "зусилля") - в ісламі боротьба за віру, що передбачає як боротьбу з власною недосконалістю, так і з невірними - супротивниками ісламу.

Динаміка культурна - процес змін у культурі, що характеризується спрямованістю, цілісністю, закономірністю, впорядкованістю тенденцій.

Діонісійне - у європейській культурологічній традиції термін для означення ірраціоналістичних тенденцій у культурному процесі.

Догмат (від грецьк. dogma - думка, вчення, постанова) - основне положення віровчення, яке визнається незаперечною істиною, має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці.

Духовенство - служителі культу, які вважаються посередниками між богом та людьми, здійснюють культові дії, виконуючи також роль проповідників віровчення даної релігії.

Духовна культура (духовне виробництво) - один із трьох складників у поширеному поділі культури на матеріальну, соціальну та духовну. До сфери духовної культури тією чи іншою мірою належать такі галузі, як релігія, мистецтво, філософія, наука, мораль, право, політика.

Евдемонізм (від грецьк. eudemonia - щастя) - етичний принцип, за яким основою моральності є прагнення людини до щастя: особистого - індивідуалістичний евдемонізм, суспільного - соціальний евдемонізм.

Еклектика (від грецьк. eklektikos - той, хто вибирає) - безпринципне, механічне поєднання різнорідних поглядів, теорій, стилів.

Експресіонізм (фр. expression - виразність, вираження) - напрям у європейській літературі та мистецтві перших десятиліть XX ст. Головним в експресіонізмі проголошувалося вираження суб'єктивних уявлень митця, що зумовило потяг до ірраціональності, загостреної емоційності та гротеску.

Екуменічний рух (від грецьк. oikumene - населений світ) - рух за об'єднання християнських конфесій, що координується Всесвітньою радою церков.

Елітарна культура (від лат. electus, фр. elite - обраний, кращий)- культура, зорієнтована на потреби певної (елітарної, вищої у певному відношенні) частини суспільства.

Емпатія (від англ. empathy - співчуття) - вміння входити у психологічний стан іншої особи, здатність поставити себе на місце іншого.

Етнос (від грецьк. ethnos - народ, плем'я) - культурно-духовна спільність людей, споріднених походженням, мовою, культурними надбаннями, територією проживання, а за певних умов - і державним утворенням.

Етнографія (від грецьк. ethnos - народ та grapho - пишу, описую) - наука, що вивчає культурні (зокрема побутові) особливості народів світу, проблеми їх походження, розселення та культурно-історичних взаємовідносин.

Ескапізм (від англ. escape - відхід від дійсності, втеча, порятунок) - риса масової культури, яка полягає в орієнтації споживача культури на втечу у світ фантазій, ілюзорний світ відео, гри.

Європоцентризм - світоглядна установка, відповідно до якої Європа із властивим їй духовним укладом є центром світової культури і цивілізації, зразком для всіх інших народів.

Єпітимія (від грецьк. epi - над, timi - покарання) - церковне покарання віруючих християн за порушення церковних канонів, наказів, розпоряджень духовенства, а саме: тривала молитва, посилений піст, земні поклони перед іконою та ін.

Єресі (від грецьк. airesis - відбір, переконання) - релігійні вчення, що відступають від офіційної церковної доктрини в питаннях догматики і культу.

Заратуштра - іранський релігійний реформатор, засновник зороастризму, автор найдревнішої частини Авести - Гат.

Звичаї - стереотипи поведінки, яких дотримується спільність людей, групи соціальні за певних обставин і які зберігаються в незмінному вигляді протягом тривалого історичного періоду, передаючись із покоління в покоління.

Ідеал (від грецьк. idea - образ, ідея) уявлення про найвищу досконалість, яка як взірець, норма і найвища мета визначає певний спосіб і характер дії людини.

Ідентичність (від лат. identifico - ототожнювання) - усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної групи, свого статусу і ролі.

Ідентифікація - ототожнення людиною самої себе з іншими людьми на основі встановлення спільних цінностей, емоційних переживань, структури і спрямованості внутрішнього світу.

Ідеаціональна культура - культура, у якій вищою цінністю, згідно із П. Сорокіним, є Бог і віра, а до чуттєвого світу, його багатства, радощів і цінностей формується байдуже чи негативне ставлення.

Індульгенція (від лат. indulgentia - милість) - в католицизмі грамота про відпущення гріхів, видана Папою Римським.

Інкультурація - входження в культуру, тобто процес у ході якого індивід засвоює традиційні й характерні для культури, до якої він належить, способи мислення і дій.

Інсталяція (від англ. installation - установка, разміщен-ня, монтаж) -просторова композиція, що створюється з побутових предметів, промислових матеріалів, головною метою якої є створення художньо-смислового простору, який дозволяє актуалізувати смисли та почуття, що недоступні нам у буденності.

Інтерпретація (від лат. interpretatio - посередництво) - тлумачення текстів, орієнтоване на реконструкцію і конструкцію смислів.

Калокагатія (від грецьк. kalos - прекрасний та agathos - добрий) - у Давній Греції естетичний ідеал гармонії духовного і фізичного в людині.

Карма (від санскр. карман - діяння, дія) - в індійських релігіях принцип універсальної причинності, непорушно діючий закон "відплати" за сукупність вчинків, намірів, що визначає майбутнє кожної живої істоти в наступних переродженнях.

Катарсис (від грецьк. katharsis - очищення) - поняття давньогрецької естетики, яке характеризує естетичний вплив твору мистецтва на людину; включає полегшення після великого напруження почуттів і їх облагородження.

Катехізис (грецьк. - повчання, настанова) - церковно-навчальний посібник, що у формі запитань і відповідей викладає основні догмати православної, католицької чи протестантської церкви.

Канон (від грецьк. kanon - норма, правило) - нормативний зразок; сукупність правил, прийомів, форм діяльності та творчості.

Картина світу - одна з форм світоглядного відображення об'єктивної реальності в суспільній свідомості, що являє собою науковий образ освоєної в практиці дійсності, компонент світогляду.

Кітч (нім. Kitsch - дешева продукція, несмак, verkitschen -дешево продавати) - напрям у сучасній культурі, розрахований на масового споживача, що характеризується примітивністю, безідейністю, розважальністю; масова продукція, позбавлена смаку і розрахована на зовнішній ефект.

Класицизм (від лат. classicus - зразковий) - стиль та напрямок у мистецтві XVII - початку XIX ст., що звернувся до античного мистецтва і мистецтва Високого Відродження як до зразка; художній світогляд, який моделює раціональний образ світу; йому притаманні врівноваженість, чіткість, пластична ясність і гармонійність.

Клерикалізм (від лат. clericalis - церковний) - суспільно-політичний рух, що домагається панування церкви і духовенства в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Код культурний - сукупність знаків, символів, смислів та їх комбінації, що характеризують певну культуру, дозволяють її ідентифікувати.

Конклав (від лат. cum clavis - досл. "заперті на ключ") - зібрання кардиналів для виборів нового голови католицької церкви.

Контекст (від лат. contextus - поєднання, узгодження, зв'язок) - загальні соціокультурні умови, що дають змогу виявити смисл людської життєдіяльності.

Контркультура (від лат. contra - проти) - сукупність соціо-культурних настанов, що полягають у протистоянні цінностям фундаментального ядра культури.

Коран (араб. "аль-куран" - "те, що читається") - священна книга в ісламі, яку Аллах передав Мухаммеду через одкровення.

Космос (грецьк. kosmos - порядок, красиве) - модель буття, яка виступає образом впорядкованості світу.

Креаціонізм (від лат. creare - творити) - релігійне вчення про створення світу Богом в іудаїзмі, християнстві та ісламі.

Кубізм - напрямок у французькому мистецтві на початку ХХ століття, що характеризується домінуванням у картинах прямих ліній та кубоподібних форм.

Культурологія - філософська дисципліна, що вивчає найбільш загальні закони буття культури як способу життя людини в його цілісності.

Культурна антропологія - порівняльне вивчення різних культур, субкультур з метою пояснення схожості та відмінностей, сталих та мінливих моментів соціокультурного життя.

Культурна дифузія - поширення властивостей і особливостей однієї культури на інші.

Культурна ідентифікація - самовідчуття людини всередині конкретної культури, усвідомлене сприйняття норм і зразків поведінки та свідомості, системи цінностей і мови, свого "Я" в певному культурному контексті.

Куртуазна література (від фр. courtois - люб'язний, витончено ввічливий, лицарський) - придворно-лицарська література у Франції і Німеччині, спрямована своїм змістом проти аскетичної, церковної літератури; оспівувала лицарське кохання, служіння Дамі, пригоди і подвиги лицарів.

Магія (від грецьк. mageia - чаклунство) - віра в існування надприродних засобів впливу на навколишній світ, система прийомів, заснованих на вірі в можливість примусити надприродні сили здійснити бажане.

Масова культура - сукупність явищ сучасного соціокультур-ного процесу, орієнтованих на формування споживацького типу людини, на знижений рівень сприйняття, розважальність і маніпулювання на цій основі її свідомістю.

Маргінальність (від лат. margin - край, межа) - якісний стан неадаптованої людини чи групи людей до провідних засад культури, існування на межі культур; маргінальний - такий, що перебуває на межі (соціальної групи, інтелектуального або психічного стану, стилю та ін.).

Мекка - найбільш священне місто для мусульман, де народився і жив Мухаммед, знаходиться Кааба, місце паломництва.

Ментальність (від лат. mentalis - розумовий) - світосприйняття, яке формується на глибокому психічному рівні індивідуальної або колективної свідомості, сукупність психологічних, поведінко-вих настанов індивіда або соціальної групи.

Міф (грецьк. mytos - переказ, оповідання) - історично перша світоглядна форма відображення дійсності, у якій художнє, моральне, пізнавальне та практично-перетворююче освоєння світу дані в синкретичній єдності.

Мова - основний засіб спілкування, виразу та фіксації смислу і знання; система знаків, за допомогою яких здійснюється комунікація.

Модернізм (італ. modernismo - сучасна течія) - загальна назва художніх напрямів в образотворчому мистецтві другої половини XIX - початку XX ст., які протиставили себе традиціоналізму як єдине "мистецтво сучасності" або "мистецтво майбутнього". До напрямів модернізму відносять імпресіонізм, символізм, постімпресіонізм тощо.

Монотеїзм (від грецьк. monos - єдиний, theos - бог) - релігійне уявлення та вчення про єдиного Бога, єдинобожжя, на противагу політеїзму - багатобожжю.

Мухаммед - засновник ісламу, посланець та пророк Аллаха, через якого був переданий людям текст Корану.

Нігілізм (від лат. nihil - ніщо) - у широкому розумінні слова заперечення загальноприйнятих цінностей і норм, які вкоренилися в суспільному житті.

Нірвана (санскр. nirvana - згасання, припинення) - кінцева мета буддійської практики, вихід із сансари, стан повного позбавлення бажань і жаги до життя.

Оп-арт (англ. op-art, скороч. від optical art - оптичне мистецтво) - напрям у мистецтві модернізму 60-х рр. ХХ ст., що розробляє в живописі й графіці декоративні ефекти простих геометричних форм, звичайно розрахованих на оптичний ефект.

Опредмечування - істотна сторона культури, що полягає в матеріалізації ідей, об'єктивізації форм.

Остракізм - спеціально розроблена в грецьк.их містах процедура відправлення у вигнання осіб, небезпечних своїм впливом.

Пантеїзм (від грецьк. pan - усе і theos - бог) - вчення про єдність Бога і світу, згідно з яким світ і людина розчинені у вищому, а Бог присутній у всьому.

Панегірик (від лат. panegyrikus - похвальна промова) - жанр ораторського і поетичного мистецтва, що виник у Стародавній Греції; пізніше набув іронічного значення за надмірне вихваляння.

Поліс (грецьк. polis) - місто-держава, що складалася із самого міста і прилеглої до нього території, особлива форма соціально-економічної і політичної організації суспільства, типова для Давньої Греції.

Постмодернізм (фр. postmodernisme - після модернізму) - сучасний етап культурного розвитку з плюралістичною моделлю світу, визнанням співіснування різних ціннісних світів, розмитістю меж протилежних сторін.

Праця - цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона за допомогою знарядь праці взаємодіє з природою, використовує її у своїх цілях.

Провіденціалізм (від лат. Providentia - провидіння) - теологічне розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу - як наперед визначеного наміру Бога (провидіння).

Релятивізм культурний (від лат. relativus - відносний) -світогляд, що виходить з визнання відносності, обмеженої правильності всіх культурних цінностей (вірувань, моральних принципів, наукових теорій, художніх форм тощо). З позиції культурного релятивізму існують різні типи культур зі своїми шляхами розвитку і, відповідно, різними ціннісними системами.

Реформація (від лат. reformatio - перетворення, виправлення) - масовий релігійний та соціально-політичний рух XIV-XVI століття в європейських країнах, який був спрямований на повернення до біблійних першоджерел християнства, і набув форми релігійної боротьби проти Католицької церкви і папської влади. Її початком прийнято вважати виступ Мартіна Лютера у 1517 році зі своїми "95 тезами", в яких він виступав проти зловживань католицької церкви, зокрема проти продажу індульгенцій.

Романський стиль (від лат. romanus - римський) - стиль, що набув поширення в країнах Західної, Центральної і частково Східної Європи у X-XII ст. Найбільш повно й широко виявився в архітектурі. Споруди вирізнялися важкими формами й масивністю (замки, міські оборонні споруди, монастирські комплекси фортечного характеру). В образотворчому мистецтві переважали фреска, мініатюра (оформлення рукописів).

Романтизм (фр. romantisme) - ідейний і художній рух у європейській і американській культурі кінця XVIII - початку XIX ст. Виник як реакція на раціоналізм і самовпевнений оптимізм естетики класицизму і філософії Просвітництва. Характеризується утвердженням самоцінності духовно-творчого життя особистості, зображенням сильних пристрастей і характерів, одухотвореної и цілительної природи.

Риторика (від грецьк. rhetor - "оратор") - мистецтво красномовства, наука про художню прозу взагалі. Виникла в Стародавній Греції в V ст. до н.е.; у Стародавньому Римі - з І ст. до н.е. Антична риторика орієнтована головним чином на судові й парадні промови.

Сакральне (від лат. sacrum - священний) - світоглядна категорія, яка виділяє сфери буття, що сприймаються як відмінні від буденної реальності (профанного), особливо ціннісні, священні.

Світогляд - історично зумовлена система понять осмислення світобудови, яка містить найбільш загальні уявлення про світ та місце людини в ньому.

Секуляризація (від лат. secularis - світський) - процес звільнення культури від монополії релігійної ідеології; ослаблення ролі релігії в суспільстві, зменшення її впливу на різні соціальні сфери - економіку, політику, освіту, мистецтво та ін.

Символ (від грецьк. symbolon - знак) - речовий, графічний чи звуковий умовний знак, умовна дія, що означає певне явище, поняття, ідею.

Симулякр (від лат. simulo - робити вигляд, притворятися) -ключове поняття постмодерністської естетики, яке замінило художній образ; знак відсутності дійсності, симуляція, що не має оригіналу в реальності.

Синагога (від грецьк. synagoge - місце зібрання) - молитовний будинок іудаїстів, релігійний та культурний центр єврейської громади.

Синкретизм (від грецьк. syncretismus - поєднання) - злитість, нерозчленованість, яка характеризує первинний нерозвинутий стан чогось, наприклад первісного мистецтва.

Синергетика (від грецьк. syn - спільне і ergos - дія) - міждисциплінарний науковий напрямок, який формує уявлення про альтернативність і нелінійність шляхів розвитку складних динамічних систем, здатних до самоорганізації.

Соціалізація (від лат. socialis - суспільний) - процес засвоєння індивідом упродовж його життя знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.

Стереотип (від грецьк. stereos - твердий і typos - відбиток) - звичне, схематичне, стандартизоване, стійке і, як правило, емоційно забарвлене уявлення про будь-яке культурне (соціальне) явище або об'єкт, що складається у свідомості людини як на основі особистого життєвого досвіду, так і за допомогою різноманітних джерел інформації. Часто вживається як синонім упереджених уявлень, розхожих думок.

Субкультура (від лат. sub - під) - культура, зорієнтована на потреби певної частини суспільства; цілісне утворення всередині культури, що відрізняється власною системою цінностей, звичаїв і норм.

Сублімація (від лат. sublimare - підносити) - поняття, введене Зігмундом Фрейдом, що означає процес перетворення та переключення психічної енергії афективних потягів людини на цілі соціальної діяльності й культурної творчості.

Схід і Захід - парна категорія, яка виражає дихотомію цілого всесвітньої культури в ряді смислових антиномій: демократія - деспотизм, аскеза - містика, раціональність - ірраціоналізм, інтуїтивізм - динамізм, стабільність, модернізація - традиційність, індивідуалізм - колективізм тощо; ці антиномії взаємопов'язані і впливають одна на одну.

Сцієнтизм (від лат. scientia - знання, наука) - концепція, згідно з якою в усіх сферах досліджень необхідно використовувати методологію природничих наук.

Сюрреалізм (фр.surrealism, буквально - надреалізм) - модерністська течія в літературі і мистецтві ХХ ст., яка намагається джерела творчості знайти в підсвідомості.

Табу (полінезійськ. - заборона) - релігійно-магічні заборони на здійснення певних дій, промовляння слів тощо, порушення яких невідворотно передбачало покарання з боку надприродних сил.

Теософія (грецьк. theos - Бог і sophia - мудрість, знання) - релігійно-філософське вчення про можливості безпосереднього осягнення Бога з допомогою містичної інтуїції.

Типологія культури - класифікація культур на основі певної спільності ознак.

Тотемізм (індіанськ. "його рід") - давня форма вірувань у зв'язок певного роду або племені з пращуром - представником рослинного чи тваринного світу.

Традиції (від лат. traditio - передача, розповідь) - історично сформовані звичаї, обряди, норми поведінки, погляди, смаки тощо, які передаються від покоління до покоління, забезпечуючи зв'язок різних історичних часів.

Традиційна культура - нединамічна культура, характерною особливістю якої є дуже повільний (і тому практично не помітний для колективної свідомості її носіїв) характер змін.

Тхеравада (санскр. theravдda - вчення старійшин) - у буддизмі вузький шлях до спасіння, або мала колісниця.

Універсалів культурні (від лат. universalis - загальний) - інваріантна система понять осмислення світу, притаманна всім культурам і визначена базисними потребами людини.

Фетишизм (від португ. fetico - зачарована річ) - поклоніння неодухотвореним предметам, що нібито мають надприродні властивості.

Форум - 1) у Давньому Римі площа, ринок, що стали центром політичного життя. Головний форум Риму - Форум Романум, раз-виваючись з VI століття до н. е., перетворився на парадний архітектурний ансамбль; 2) масові представницькі збори.

Фреска (від італ. fresco - свіжий) - настінний живопис; картина, написана фарбами по свіжій вогкій штукатурці.

Храм - культова споруда, призначена для відправлення богослужінь і релігійних обрядів.

Целібат (від лат. еаеІеЬв - неодружений) - у католицизмі обов'язкова обітниця безшлюбності для духовенства; заснована на впевненості, що безроздільно присвятити себе Богу може лише людина, яка не обтяжнена сім'єю.

Цінність - загальновизнана норма, сформовану в певній культурі, що задає зразки і стандарти поведінки і впливає на вибір між її можливими альтернативами.

Ціннісна орієнтація - вибіркове ставлення до сукупності матеріальних, соціальних і духовних благ та ідеалів, що розглядаються як об'єкти мети й засоби для задоволення потреб особи чи соціальної групи.

Чуттєва культура - культура, у якій, згідно із П. Сорокіним, переважає цінність почуттів: сенс має тільки те, що ми бачимо, чуємо, сприймаємо дотиком.

Шаріат (араб. шаріа - вірний шлях) - комплекс юридичних норм, принципів та правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина, дотримання яких є угодним Аллаху. Шаріат вважається божим законом, доведеним до людей через Коран та Суну.