Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - КОНОВАЛЕЦЬ Євген Михайлович

Політичний і військовий діяч, полковник армії УНР

Народився 14 червня 1891 р. в с. Записів, що на Львівщині, в родині священика. Закінчивши 1901 р. народну школу в Зашкові, вступив до української Академічної гімназії у Львові. У сьомому класі гімназії брав участь у таємних студентських гуртках »Сокола», вів просвітницьку роботу. Після закінчення гімназії з 1909 р. студіював право на юридичному факультеті Львівського університету. Згодом став секретарем Львівської філії »Просвіти». Один з ініціаторів створення товариства військового вишколу »Січові стрільці».

З початком першої світової війни — хорунжий австро-угорської армії. У квітні 1915 р. брав участь у бою на горі Маківці. Потрапив у російський полон. Звільнившись восени 1917 р. з полону, Є. Коновалець виступив у Києві спів організатором Галицько-Буковинського Куреня, пізніше Куреня Січових стрільців, який він очолив. У січні 1918 р. стрільці відзначилися в придушенні більшовицького повстання та в боях проти наступу Муравйова. Після реформи, проведеної урядом гетьмана Скоропадського, Курінь було розформовано. Згодом у районі Білої Церкви розпочинає формування нового Куреня.

Після проголошення П. Скоропадським федеративної грамоти про злуку з Росією, виступив на боці Директорії УНР. Дивізія, а згодом корпус Січових стрільців став найдієздатнішою військовою частиною Директорії.

У грудні 1919 р., корпус Січових стрільців був роззброєний і розформований, а Є. Коновалець потрапив до польського табору полонених поблизу Луцька. З табору звільнився навесні 1920 р. За домовленістю з С. Петлюрою намагався створити з українських інтернованих вояків Української Галицької армії в Чехословаччині і українців, полонених у таборах Італії, військове формування, однак це йому не вдалося через неприхильність Є. Петрушевича до політики С. Петлюри. Намагався також організувати збройне підпілля на радянській території.

У червні 1921 р. Є. Коновалець повернувся до Львова й взяв на себе керівництво Українською військовою організацією (УВО). З грудня 1922 р. перебував в еміграції: до 1929 р. в Берліні, з 1929 по 1936 р. — у Женеві, з 1936 р. — у Римі. Є. Коновалець також готував підґрунтя для створення Організації українських націоналістів, яка остаточно сформувалася на І Конгресі у Відні в лютому 1929 р., яку він і очолив. Є. Коновалець був проголошений головою Проводу українських націоналістів. На своєму посту він перебував майже 10 років, ініціював повстання громадських організацій поборницького характеру у Франції та Австрії, намагався порушити українські питання на форумі Ліги націй. Постійні спроби відновити націоналістичне підпілля в межах УРСР призвели до його загибелі 23 травня 1938 р. в Роттердамі від рук більшовицького агента.