Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - МЕЛЬНИК Андрій Атанасович

Політичний діяч, організатор українського національно-визвольного руху

Народився у 1890 р. на Дрогобиччині. Після закінчення гімназії у Стриї навчався у Високій земельній школі у Відні (1912). У 1914—1916 рр. був командиром сотні Українських січових стрільців у складі австрійської армії. Потрапив до російського полону, звідки у 1917 р. втік. У роки української революції — організатор Січових стрільців, начальник штабу осадного корпусу, петлюрівський полковник, начальник штабу діючої армії УНР (1919). Соратник Є. Коновальця, один із засновників Української військової організації (УВО) та ОУН. Був управителем маєтностей графа, митрополита греко-католицької церкви у Львові А. Шептицького. У 1924—1929 рр. як політичний в’язень перебував у польських тюрмах.

Після вбивства у 1938 р. Є. Коновальця А. Мельник фактично очолив організацію українських націоналістів, а в серпні 1939 р. II збір ОУН у Відні офіційно визнав його її керівником.

Вважаючи, що за допомогою німців можна досягти незалежності Галичини, а пізніше й усієї України, у 1939 р. мав зв’язки з абвером і особисто адміралом Канарісом.

Після розколу ОУН 1940 р. очолив її помірковане крило — ОУН-М, яке відмежувалося від львівської спроби бандерівців встановити незалежність України. 6 липня 1941 р. надіслав Гітлеру листа, в якому питання незалежності України не порушувалося, наголошувалося на вірнопідданській позиції ОУН-М. Мельниківці думали про можливість створення легіону чи справжньої української національної армії, що складалася б з емігрантів. А. Мельник звернувся до Гітлера з меморандумом щодо створення у лавах німецької армії окремих українських частин. Німці погодилися створити дивізію СС з українців Галичини лише у 1943 р., проте ні А. Мельник, ні його оточення до формування цього підрозділу не були причетні.

Концентруючи свої сили у великих містах, ОУН-М організовувала місцеве самоврядування, допоміжну поліцію, громадські організації. Проте всі їхні спроби, спрямовані на поступове відновлення української державності, суперечили планам гітлерівців. За незгоду з політикою Німеччини у 1942 р. Мельник був ізольований гітлерівцями, а в січні—жовтні 1944 р. перебував у концтаборі Заксенгаузен.

Після війни, у 1945 р. було вирішено продовжити боротьбу за незалежність України за кордоном. У 1946 р. А. Мельник створив Координаційний український комітет, а 1948 р. — Українську національну раду.

У 1957 р. висунув ідею заснування Світового союзу українців.

Помер у листопаді 1964 р. у Люксембурзі.