Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ШУХЕВИЧ Степан Євгенович

Український політичний і військовий діяч

Народився у 1877 р. в с. Серафинці Городенківського повіту на Статславщині (нині Івано-Франківська область) у сім’ї священика. У 1886 р. вступив до академічної гімназії у Львові, а в 1895 р. — на юридичний факультет Львівського університету, де лекції з історії Східної Європи читав професор М. Грушевський. В університеті С. Шухевич став активним членом »Академічного братства». З 1899 р. вивчав право у Віденському університеті, а після успішного завершення навчання проходив судову практику у Відні. З жовтня 1901 р. С. Шухевич перебував на військовій службі.

Повернувшись до Галичини, працював суддею у містечках Раві Руській, Долині, Дрогобичі, згодом перейшов на адвокатську роботу.

З початком першої світової війни С. Шухевич знову на військовій службі у чині коменданта куреня УСС, отримав звання сотника. У 1918 р. призначений комендантом Одеси, де водночас очолював військову школу і був її викладачем. У 1918 р. повернувся до Львова, обійняв посаду коменданта 4-ї Золочів-ської бригади, яка прославилась у війні з поляками. Пізніше його було призначено персональним референтом Начальної команди УГА. Про свою діяльність у роки українсько-польської війни

С. Шухевич докладно розповів у 5-томнику спогадів, опублікованих 1920 р. видавництвом »Червона калина», яке він заснував.

Після війни С. Шухевич як адвокат захищав українців у політичних процесах на території Польщі. На процесі щодо вбивства польського міністра внутрішніх справ Б. Пєрацького йому вдалося врятувати від смерті весь крайовий провід ОУН на чолі зі Степаном Бандерою. Було виграно і процес ОУН з приводу вбивства у Львові радянського консула, як відповідь на голодомор в Україні 1932—1933 рр.

С. Шухевич врятував життя сотням українських політичних в’язнів.

Помер 6 червня 1945 р. в м. Амбере (Німеччина).