Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - СТАРИЦЬКИЙ Михайло Петрович

Український письменник, перекладач, культурний і громадський діяч, організатор професійного театру

Народився 14 грудня 1840 р. в с. Кліщинці Черкаської області в небагатій поміщицькій родині. Рано залишився сиротою. Був узятий на виховання в родину материного двоюрідного брата В. Лисенка, батька українського композитора М. Лисенка.

Навчався спочатку в Харківському (1858—1860), а потім Київському (1860—1866) університетах. З 1864 р. розпочав культурно-громадську діяльність. Виступав як поет і перекладач, писав історичні романи, повісті про національно-визвольну війну українського народу 1848—1854 pp. Працював у Києві в Історичному архіві, брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, організовував »Товариство українських сценічних акторів» (1871).

70-ті роки були часом плідної перекладацької роботи. Вийшли друком такі переклади М. Старицького: »Казки Андерсена» (1873), »Байки Крилова» (1874), »Сербські народні думи та пісні» (1876). Перекладав також твори О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Некрасова, А. Міцкевича, Ю. Словацького, У. Шекспіра, Й. В. Гете, Г. Гейне", Ф. Шиллера, Дж. Байрона, В. Гюго. Разом з П. Кулішем та Б. Грінченком став засновником наукової школи перекладу, дбаючи про те, щоб найкращі здобутки світової літератури зазвучали рідною мовою.

З 1883 р. очолив трупу М. Кропивницького, розвитку театральної справи віддав свої вміння, організаторські здібності й кошти.

Вистави театрального колективу, очолюваного М. Стариць-ким, мали великий успіх у глядачів не тільки в Україні, а й у багатьох губерніях Росії. Як режисер дбав не лише про сценічну довершеність п’єс, а й про збагачення репертуару. Здійснив низку переробок прозових творів і драм.

Особливо приваблювала драматурга творчість М. Гоголя. За його творами він написав п’єсу »Різдвяна ніч», оперету »Сорочинський ярмарок», опери »Тарас Бульба», »Утоплена». За повістю польського письменника Ю. Крашевського »Хата за селом» створив драму »Циганка Аза». Комедія І. Нечуя-Левицького »На Кожум’яках», яка до того часу не мала сценічної історії, перетворилася під пером М. Старицького на один із найпопулярніших творів — комедію »За двома зайцями».

Його водевілі »По модньому», »Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка» тривалий час не сходили зі сцени.

Автор широких драматичних полотен про українське пореформене село та місто (»Не судилось», 1881; »У темряві», 1892; »Талан», 1893).

Написав історичні драми »Богдан Хмельницький» (1887), »Маруся Богуславка» (1897), »Оборона Буші» (1899). Ці твори, хоч і зазнали цензурних утисків, стали великим внеском у розроблення історичної тематики.

У 70—80-х роках писав поетичні твори, дбаючи про силу й виразність слова, вводячи нові поняття, створюючи власні неологізми. У віршах порушував проблему взаємин інтелігенції й народу, зображував картини природи і людські почуття. Деякі вірші М. Старицького стали народними піснями (»Ніч яка, Господи, місячна, зоряна ...», »Ох, і де ти, зіронька та вечірняя...»).

У творчій спадщині М. Старицького є й прозові твори на історичну тему (повісті »Бурелом», »Первые коршуны», »Облога Буші», роман-хроніка »Богдан Хмельницький» та ін.).

Збагатив тематику і проблематику української літератури. Велику увагу приділяв розвитку української літературної мови.

Помер 27 квітня 1904 р. в Києві.