Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - СТЕШЕНКО Іван Матвійович

Український літературознавець, письменник, публіцист

Народився у Полтаві 24 червня 1873 р. в родині відставного унтер-офіцера. Закінчивши сім класів гімназії, подорожував селами, ознайомлювався з побутом та звичаями українського народу. У 1892 р. вступив до Київського університету, який закінчив через чотири роки, отримавши срібну медаль за працю із сербсько-хорватської літератури »Ставко Враз і його поезія».

Значний вплив на формування особистості юнака мали родини Лисенків, Старицьких, Косачів, Кониських, Драгоманових та Ковалевських. І. Стешенко захоплювався класиками, робив віршовані переклади »Метаморфоз» Овідія, »Орлеанської діви» Шиллера, віршів Беранже, видав збірки поезій »Хуторні сонети» (1899) та »Степові мотиви» (1901), підготував драму »Мазепа», брав участь у виданні гумористичних журналів »Шершень» та »Ґедзь», був редактором тижневика »Сяйво», відновив »Вертеп».

Після закінчення університету викладав російську мову у Фундуклеївській гімназії, однак у 1897 р. за підбурливі статті його було заарештовано й на чотири місяці ув’язнено до Лук’янівської тюрми. Після звільнення працював у Чернігівській губернії, а потім у Броварах (1897—1900).

Повернувшись у 1900 р. до Києва, І. Стешенко влаштувався на роботу в Управління Південно-Західної залізниці та секретарем на громадських засадах у Київському літературно-артистичному товаристві. Через два роки обійняв посаду в органі міського самоврядування. Займатися педагогічною діяльністю йому було заборонено.

У 1905 р. його знову заарештували й звільнили з роботи (як згодом з’ясувалося, безпідставно). У 1906 р. йому нарешті надали можливість працювати в гімназії м. Слуцька. Тільки через рік влаштувався вчителем Першої комерційної школи в Києві, а потім — викладачем Фребелівського педагогічного інституту, завідувачем кафедри історії, західноєвропейських літератур Вищих жіночих курсів та музично-драматичної школи М. Лисенка. З 1915 р. І. Стешенко був директором Татьянівської біженської гімназії, а 28 червня 1917 р. очолив Генеральний секретаріат освіти.

Перу І. Стешенка належить стаття »Про українську національну школу», в якій він гостро засуджував стан, за якого корінне населення не мало змоги навчатися рідною мовою. Він брав активну участь у скликанні Першого всеукраїнського з’їзду (5—6 квітня 1917 р.), який ухвалив рішення про утворення Всеукраїнської вчительської спілки; організував Всеукраїнський учительський професійний з’їзд з 13 по 15 серпня 1917 р.

Велику увагу І. Стешенко приділяв українізації навчальних закладів, у чому його й було звинувачено.

29 січня 1918 р. після захоплення Києва більшовиками був змушений залишити місто й вирушив пішки до Галичини.

У 1918 р. його було вбито.