Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ТУРЧИНСЬКА Агата Федорівна

Українська письменниця

Народилася 11 лютого 1903 р. в містечку Куликів Львівської області. З 1915 р. проживала в Києві. Навчалася у Київській музичній школі разом із З. Гайдай і Г. Верьовкою. Написала лібрето до опери під назвою »Русалка», створила одноактівку »Тарас в неволі». У 1926 р. закінчила Київський інститут народної освіти. Того ж року почала друкуватися.

Працювала вихователькою в дитячому будинку. Була членом літературної організації »Західна Україна» (київської групи). У 1929 р. виходить її перша збірка поетичних творів »Ізвори». Поряд із творами, позначеними впливом поезій П. Тичини, у збірці багато віршів з виразними ознаками власного поетичного стилю. її ім’я стає відомим у Галичині.

А. Турчинська брала активну участь у громадській роботі. З 1938 р. — член Спілки письменників України. Були опубліковані її збірки »Урожай» (1939), »Привіт, Галичино!» (1940) про життя й побут сучасників, хліборобську працю, про гордість нації — Лесю Українку, Т. Шевченка. Під час Великої Вітчизняної війни перебувала в евакуації, працювала в газеті »Туркменська іскра», інспектором у справах мистецтв РНК Туркменської PCP, заступником голови секції російських письменників.

Перебування у 1941—1943 pp. у Туркменістані стало поштовхом до написання поем, нарисів, оповідань українською і російською мовами (нарис »Люди аула Оджі», поема »Курбан Дур-ди» та ін.). Після її повернення до Києва вийшли збірки »Марічка» (1945), »Милана» (1950), »Дорогі заповіти» (1958) та ін. А. Турчинській належить лібрето опери »Милана» (1955) композитора Г. Майбороди. У 1964 p. у журналі »Дніпро» було опубліковано її повість »Бузкове зілля» (окремою книжкою вийшла 1966 p.). 1964 p. вийшов друком роман »Друг мій Ашхабад» українською мовою, 1967 р. — туркменською.

Упродовж творчого шляху А. Турчинська неодноразово зверталася до образу Т. Шевченка в поемах »Дитинство поета»

(1941), »Тарасова гора» (1961), у збірці »Земля моя, зоря моя» (1961). її творчій манері притаманні громадський пафос, відданість улюбленим темам і образам, хвилюючий автобіографізм, прагнення урізноманітнити художні прийоми (насамперед у вірші-роздумі, ліро-епічній поемі). Померла 22 серпня 1972 р. в Києві.