Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ОВСЯНИКО - КУЛИКОВСЬКИЙ Дмитро Миколайович

Український літературознавець, мовознавець і психолог

Народився 4 лютого 1853 р. в м, Каховка на Херсонщині в родині поміщика. Після закінчення гімназії в 1871 р. став студентом історико-філологічного факультету Петербурзького університету, через 2 роки за станом здоров’я переїхав до Одеси і продовжив навчання в Новоросійському університеті. Тут він зблизився з діячами українського національного руху і вступив до їхньої організації — Громади.

Восени 1876 р. Д. Овсянико-Куликовський повертається до Петербурга, де влаштовується вільним слухачем університету. Свої наукові заняття — вивчення порівняльного мовознавства та санскриту — поєднує із самостійними дослідженнями суспільно-політичних дисциплін. З 1877 р. продовжує навчання за кордоном (у Швейцарії, Франції, Чехії). Повернувшись 1882 р. на батьківщину, молодий учений захищає магістерську дисертацію »Розбір ведійського міфу про сокола, який приніс квітку Соми, в зв’язку з концепцією мови екстазу» в Московському університеті. Як приват-доцент з індоіранської філології впродовж чотирьох років працює в Новоросійському університеті, де розгортає інтенсивну наукову роботу, захищає ще дві дисертації — 1885 р. в Харківському університеті »Досвід вивчення вакхічних культів індоєвропейської давнини у зв’язку з роллю екстазу на ранніх ступенях розвитку суспільності» і в 1887 р. в Одесі — »До історії культу вогню в індусів в епоху Вед». Того самого року 34-річного доктора наук запрошують до Казанського університету, проте вже через рік Д Овсянико-Куликовський повертається до Харкова, де починає спілкуватися з О. Потебнею, який зацікавив ученого психологічними дослідженнями, зокрема в галузі мови, мислення, творчості. З 1907 р. — почесний академік Петербурзької Академії наук.

1902 р. з’являється мовознавче дослідження із синтаксису російської мови, а в 1906—1911 рр. — монументальна культурологічна праця »Історія російської інтелігенції», в якій учений використовує художній матеріал для поза літературної мети — намагається відповісти на політичні та соціологічні питання.

Важливою темою у творчості Д. Овсянико-Куликовського було ставлення до національної проблеми. Чинником, що об’єднує народ, на думку дослідника, є мова. Як і його вчитель О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський вважав, що втрата тією чи тією, хай і найменшою, народністю свого національного обличчя та мови є втратою для всього людства. Вчений пропагував ідеї національної терпимості та поваги, добре розуміючи, що »націоналізм є хвороба національності, яку пригноблюють, а також тих, які пригноблюють інших» (»Психологія національності», 1922).

Помер 9 жовтня 1920 р. в Одесі.