Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ОГОНОВСЬКИЙ Омелян Михайлович

Український мовознавець, літературознавець, письменник і громадський діяч

Народився 3 серпня 1833 р. в с. Григорів Рогатинського повіту на Опіллі (нині Івано-Франківська область). У 1857 р. закінчив Львівську духовну семінарію. Навчався на філософському факультеті Львівського університету, водночас викладав українську мову в академічній гімназії. З 1865 р. — доктор філософії, з 1867 р. — заступник завідувача кафедри української мови, з 1870 р. — професор Львівського університету.

О. Огоновський був активним членом »Руського товариства педагогічного», »Рідної школи», одним із засновників »Просвіти», очолював філологічну секцію Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

Перші літературні спроби припадають на гімназійний період. Великого розголосу набула драма »Федько Острозький».

Справою життя вченого стали дослідження на теренах української лінгвістики та літературознавства. Він автор численних праць про історію та говірки української мови, частина яких, написаних польською та німецькою мовами, прислужилася європейським мовознавцям. Праці О. Огоновського були особливо актуальними з огляду на гостру боротьбу проти москвофільства та спроби запровадження »язичія». Багато часу він приділяв вивченню українського пісенного фольклору, постійно звертаючись до нього у своїх історико-літературних студіях.

1876 р. у Львові вийшов друком один із перших перекладів »Слова о полку Ігоревім» українською мовою з примітками О. Огоновського.

Перу вченого належать також посібники та популярні книжки з граматики української мови. Він організував повне двотомне видання »Кобзаря» Т. Шевченка, яке І. Франко вважав найкращим з виданих у Галичині.

Значною подією в культурному житті України стала шеститомна »Історія літератури руської», що публікувалася на шпальтах часопису »Зоря» з 1886 р. Це була спроба першої повної історії української літератури.

О. Огоновський — автор розвідок »Погляд на історію руської літератури в часи татарщини», »Огляд літературно-історичний». Учений залишив велику епістолярну спадщину. Його науковий доробок високо оцінили І. Франко, М. Павлик, Д. Мордовцев, М. Драгоманов.

Помер 28 жовтня 1894 р. у Львові.