Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ПЛЮЩ Павло Павлович

Український мовознавець і педагог

Народився 31 грудня 1896 р. в с. Володькова Дівиця (нині Червоні Партизани) Носівського району Чернігівської області. У 1920—1923 рр. навчався в Ніжинському педагогічному інституті. У 1931 р. закінчив Дніпропетровський інститут соціального виховання. Працював учителем української мови і літератури в Дніпродзержинську. З 1937 р. — викладач Київського університету. Під час евакуації (в м. Кзил-Орда) — викладач і виконуючий обов’язки завідувача кафедри української мови Об’єднаного українського університету (1942—1944).

У 1944 р. повернувся з евакуації і продовжив роботу в Київському університеті. Автор навчальних посібників з української мови та методики ЇЇ викладання для шкіл (»Збірник диктантів для V—-VII класів», 1938, у співавторстві; »Збірник вправ з синтаксису та пунктуації», 1938; »Збірник вправ із стилістики», 1939). Згодом зосередив увагу на дослідженні історії та стилістики української мови (статті »Проблема періодизації історії української мови», 1951; »Українська літературна мова другої половини XIX — початку XX ст., шляхи її розвитку і специфіка її», 1958 та ін.).

Опублікував монографічні праці »Нариси з історії української літературної мови» (1958), »Історія української літературної мови» (1971). Вивчав мову творів Т. Шевченка (»Краса і сила Шевченківської мови», 1961).

Помер 4 березня 1975 р. у Києві.