2.1. Загальна характеристика міжнародних повітряних перевезень
Особливість повітряного транспорту, що відрізняє його від інших транспортних засобів, - швидкість перевезення. На коротких відстанях (до 500 км) залізничний і автомобільний транспорт явно переважає повітряний за рахунок значно меншого часу на наземне обслуговування. Однак за зростання відстані перевезень пасажири віддають перевагу повітряному транспорту.
Для польоту літаків визначеним маршрутом виділено повітряні смуги завширшки приблизно 30 км. Шлях польоту називають повітряною трасою, а її проекцію на землю - наземною трасою повітряної лінії.
Повітряна лінія - постійний маршрут регулярних польотів літаків між населеними пунктами, забезпечений наземним устаткуванням обслуговування польоту. Сукупність усіх повітряних ліній і пристроїв, призначених для забезпечення регулярних польотів цивільної авіації, утворює мережу повітряних шляхів сполучення.
Залежно від категорій обслуговування повітряних ліній аеропорти розподіляють на міжнародні та внутрішні. Повітряні лінії, якими відбуваються польоти літаків, також є внутрішні й міжнародні. Польоти літаків на внутрішній і міжнародній повітряних лініях - це регулярні рейси, виконувані відповідно до розкладів, і замовлені (чартерні), здійснювані на основі договорів з підприємствами, організаціями, туристичними фірмами.
Пасажирів і їхній багаж перевозять авіатранспортом на підставі договору. Його укладають авіатранспортне підприємство (перевізник) й окремі громадяни, організації, туристичні фірми. Водночас
із регулярними авіатранспорті підприємства виконують чартерні перевезення - нерегулярне перевезення, умовою здійснення якого є фрахтування всього повітряного судна чи частини його комерційної ємності. Зафрахтовану ємність замовник використовує на свій розсуд. Такі перевезення виконують маршрутами, що збігаються з наявними на внутрішніх і міжнародних авіалініях, або будь-якими іншими.
V світовій практиці розрізняють низку комерційних різновидів чартерів. Наприклад, під час закритого чартеру - перевезення оплачує організація, що купує чартер для своїх співробітників зазвичай маршрутом, який не входить у регулярні повітряні лінії. Пасажири не оплачують перевезення. Чартери такого виду займають незначну частину в обсязі чартерних перевезень.
За блок-чартеру замовник купує частину комерційної ємності літака - блок місць (ЗО-40 місць) на регулярному рейсі. Замовник платить за блок загалом, незважаючи на фактичне його використання, тобто зайнятість місць у блоці. Такі перевезення вигідні авіакомпаніям лише в період попиту, адже блок місць продають за ціною, істотно меншою, ніж його вартість за звичайними тарифами.
У змісті типового договору чартеру вказують тип повітряного судна та конкретні умови перевезення, які визначають:
- максимальне комерційне завантаження чартеру: кількість пасажирів, маса багажу;
- місце відправлення та призначення, час вильоту рейсу;
- призначення перевезення;
- права й обов'язки перевізника та замовника.
Перевізник, наприклад, зобов'язується вчасно, згідно з графіком, доданим до договору, надати літак визначеної вартості, що забезпечує перевезення чартерного завантаження. Виконання формальностей, пов'язаних зі здійсненням польотів, до котрих належать імміграційні, митні, карантинні, прикордонні питання, а також отримання дозволу авіаційної влади на виконання чартерного перевезення бере на себе перевізник. Замовник зобов'заний забезпечити своєчасну доставку пасажирів і багажу в аеропорт відправлення.
Визначають мінімальне комерційне завантаження, згідно з яким замовлений рейс буде виконаний. За пропонованого низького комерційного завантаження авіатранспортні підприємства планують чартерні рейси в інтересах декількох замовників, а також передбачають завантаження повітряного судна в обох напрямках.
Підставою для виконання чартерних рейсів (планових і за разовими заявками) є заявка (гарантійний лист) підприємства замовника, надана авіапідприємству за 15 днів до виконання рейсу. В ній називають замовника, дату виконання рейсу, зобов'язання з виконання правил перевезення пасажирів, багажу й іншу необхідну інформацію.
Обидві сторони мають право розірвати договір. Авіапідприємство використовує це право у випадках: нестачі авіапалива чи скорочення його ліміту; невиконання замовником зобов'язань з мінімального комерційного завантаження повітряного судна; відволікання літака для виконання урядових завдань. Замовник має право відмовитися від чартерного рейсу, коли: авіапідприємство затримало виконання рейсу більше ніж на 5 год; замінило тип повітряного судна і внаслідок цього не буде забезпечено обсяг і якість перевезень, передбачені за договором виконання замовленого рейсу.
У договорі вказують повну вартість чартеру, зазвичай вартість нетто, тобто ціну для перевізника. Комісійні, аеропортові й інші збори замовник оплачує окремо.
Повітряний транспорт, отже, здійснює і внутрішні, й міжнародні перевезення пасажирів та туристів.
Міжнародним вважають перевезення, згідно з яким (незалежно від того, чи була перерва у перевезенні пасажирів) пункти відправлення та призначення розташовані або на території двох держав, або на території тієї самої держави, якщо передбачена зупинка на території іншої держави. Характер такого перевезення визначає низка особливостей. Так, договір міжнародного перевезення не залежить від форми перевізного документа. Приміром пасажирові, що вилітає з Одеси у Варну, оформили квиток внутрішнього зразка. Це буде лише порушення правил оформлення перевізних документів, але характер перевезення від цього не зміниться. І навпаки, внутрішнє перевезення не стане міжнародним від того, що іноземному громадянинові в тому чи іншому агентстві оформлять авіаквиток міжнародного зразка на політ Харків - Київ.
Договір міжнародного повітряного перевезення не змінює свого характеру, якщо він буде виконаний декількома авіатранспортними підприємствами, навіть якщо одне з них виконало свою частину перевезення повністю у межах однієї і тієї самої держави. Наприклад, пасажирові у Будапешті оформлено квиток Будапешт - Львів - Київ - Будапешт. Національна авіакомпанія "Авіалінії України" виконує перевезення тільки на ділянці Львів - Київ. Оскільки ж усе перевезення розглядають єдиною операцією, то і перевезення на відтинку Львів - Київ буде вважатися міжнародним.
2.3. Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу
Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1929 р. (Варшавська конвенція)
Загальна характеристика Конвенції
Перевізні документи
Відповідальність перевізника
Протоколи до Варшавської конвенції
Гаазький протокол 1955 р.
Гватемальський протокол 1971 р.
Гвадалахарська конвенція 1961 р