Інфраструктура товарного ринку - Бєлявцев М.І. - 11.1.9. Види біржових операцій

Біржова операція - це взаємна угода про передачу прав та обов’язків відносно біржового товару, яка досягається учасниками торгів у ході біржового торгу, реєструється на біржі в установленому порядку і відображається в біржовому договорі.

При висновку операцій на біржі необхідно враховувати чотири її сторони:

1) організаційну - показує порядок дій і використовувані при цьому документи, які необхідні для укладення операції;

2) економічну - вказує на мету укладення операції, її ефективність і ризики, які слід враховувати при її укладенні;

3) правову - встановлює права та обов’язки сторін щодо операції та їх майнову відповідальність;

4) етичну - відображає громадське ставлення до операцій (наявність і дотримання певних норм, правил поведінки при укладенні операцій).

У процесі розвитку біржової торгівлі склалися наступні види біржових операцій:

1) операції на реальний товар;

2) ф’ючерсні операції;

3) опційні операції.

1. Операції на реальний товар мають два різновиди:

• операції з негайним постачанням товару;

• операції з його постачанням в майбутньому.

Операції на реальний товар з негайним постачанням у біржовій термінології одержали назву »спот» (»кеш», або фізичні операції). До наявного товару може бути віднесений:

1) товар, що знаходиться на момент укладення операції в дорозі;

2) відвантажений або готовий до відвантаження товар, що знаходиться на складі продавця;

3) товар, що знаходиться під час торгу на території біржі на складах, що належать їй, або очікуваний до прибуття на біржу в день торгу до закінчення біржових зборів.

Мета операцій з негайним постачанням — це фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, обумовлених в договорі купівлі-продажу.

Укладення таких операцій відбувається на біржі, як правило, без попереднього огляду товару на основі стандартної якості. За умовами договору негайне постачання товару може займати від 1 до 15 днів. Продавець реального товару, здавши його на склад біржі, одержує натомість складське свідоцтво (варрант), що засвідчує кількість і якість товару. Уклавши операцію, продавець передає варрант покупцю, одержуючи в обмін платіжний засіб (наприклад, чек покупця).

Таку операцію гарантує не біржа, а самі учасники. Біржа є лише місцем для укладення операції, обсяг операції, умови постачання обумовлюються продавцем і покупцем. Операції не дозволяють вести яку-небудь гру на зміну цін.

Постійні коливання цін на основні біржові товари призвели до того, що з’явилися операції на реальний товар з постачанням його в певний термін у майбутньому (операції форварда або шипмент). Вважається, що перша така операція була проведена на японській біржі »Дояма» в 1730 р.

У момент висновку форвардної операції сторони домовляються про наступне:

• обсяг постачання;

• якість товару;

• час і місце постачання;

• ціна.

У форвардних операціях купівля-продаж здійснюється наперед, до постачання товару і навіть до його виробництва. Причому продавець має можливість наперед зафіксувати ціну і покрити свої витрати, а покупець одержує гарантію від ризику підвищення цін; економить витрати на оренду складських приміщень. Ці операції дозволяють учасникам планувати свій прибуток наперед.

Форвардні операції мають ряд негативних моментів;

1) форвардні контракти не стандартизовані. Такі умови, як обсяг постачання, якість товару, терміни постачання, ціна товару узгоджуються безпосередньо з продавцем і покупцем;

2) форвардні операції укладають на будь-який сорт товару і на будь-яких умовах постачання;

3) форвардні операції мають на увазі певний ризик, оскільки не існує якого-небудь гаранта операції. Одна із сторін може порушити взяті зобов’язання або які-небудь події в майбутньому можуть перешкодити сторонам виконати контракт;

4) ціни форвардних операцій враховують не тільки рівень, що склався на момент укладення контракту, але і перспективи зміни попиту і пропозиції за час дії контракту.

Проте передбачити всі зміни неможливо, тому форвардні операції можуть дати певний виграш (або збиток) для тієї або іншої сторони.

Наприклад, продавець кукурудзи уклав форвардну операцію з постачанням через 2 міс. за ціною 2 дол. за бушель (27,2 кг). Якщо до моменту постачання кукурудзи ціна на ринку »спот» складе 1,5 дол., то він опиниться у виграші, а якщо ціна збільшиться до 2,2 дол., то він одержить збиток. Для покупця ситуація буде зворотною.

2. Ф’ючерсні операції належать до термінових операцій і здійснюються з товарами, яких на момент висновку операції в наявності немає. Фактично відбувається акт купівлі-продажу права на майбутній товар. При укладенні ф’ючерсної операції в контракті фіксується ціна товару. Терміни постачання визначаються спеціально прийнятими на біржі стандартами. Таким чином, ф’ючерсний контракт - це угода двох сторін про постачання товару певної кількості та якості в певне місце і в певний час, укладений за правилами біржі. Ціна, за якою укладається ф’ючерсний контракт, визначається шляхом вільної конкуренції серед учасників торгівлі в певному залі біржі.

Метою ф’ючерсної операції є отримання різниці між ціною контракту на момент його укладення і ціною надень закінчення контракту.,Якщо за цей період ціна підвищиться, то продавець програє.

Відмінності в умовах форвардних і ф’ючерсних контрактів представлені табл. 11.4.

Сукупність ф’ючерсних операцій дозволяє товарній біржі здійснювати її головну функцію - ціноутворення. Встановлювані в процесі укладення ф’ючерсних операцій біржові ціни служать орієнтиром і для конкретних регіональних ринків реального товару.

Основними умовами успіху того чи іншого фьючерсного контракту є наступні:

1) високий обсяг попиту і пропозиції на товар, що є його основою. Невеликий обсяг попиту різко знижує кількість учасників, зацікавлених у торгівлі на цьому ринку;

2) товар повинен мати такі властивості, як однорідність

Таблиця 11.4.

Відмінності форвардних і ф’ючерсних контрактів

і взаємозамінюваність;

3) ціноутворення має відбуватися вільно;

4) ціни повинні коливатися. Якщо ціни стабільні, то в учасників ринку немає стимулів для його використання;

5) контракт має представляти комерційний інтерес для учасників реального фізичного ринку;

6) ф’ючерсний контракт повинен мати достатню відмінність від інших існуючих контрактів з тим, щоб привернути увагу спекулянтів.

Стандартизація ф’ючерсного контракту охоплює наступні параметри:

1) кількість товару - лот;

2) якість товару - базисний сорт. Якщо, крім базисного сорту, біржа встановлює для ф’ючерсних операцій ще декілька сортів, то розрахунки здійснюються на основі котирування цін базисного сорту з надбавкою (»премією») за товар вищого сорту або зі знижкою (»дисконтом») за товар нижчого сорту;

3) місце постачання (базис постачання) товару - на той випадок, якщо по окремих ф’ючерсних операціях продавець або покупець віддадуть перевагу при виконанні реальному товару;

4) термін контракту - тривалість позиції;

5) останній день торгівлі контрактами;

6) останній день постачання товару. Основні функції фьючерсного ринку:

1) перенесення ризику з учасників ринку, що не бажають нести ризики, на тих, хто прагне до цього;

2) підвищення стабільності цін;

3) виставлення ціни;

4) встановлення певного порядку в торговельній практиці різних учасників ринку - впорядкованість і чесність у торгівлі;

5) доступність і відвертість інформації для всіх учасників біржової торгівлі, що примушує їх вести конкуренцію в рівних умовах.

Покупець ф’ючерсного контракту називається стороною, що має довгу позицію (long), а продавець - стороною, що має коротку позицію (shot).

Покупці контрактів виграють від підвищення цін, оскільки вони зможуть одержати товар за ціною нижчою від поточної.

Продавці виграють від падіння ціни, оскільки вони уклали контракти за ціною вищою від поточної.

Для виконання контракту продавець може просто купити то-аар за новою, нижчою ціною, і поставити його за ф’ючерсним контрактом. Проте на практиці ф’ючерсні контракти украй рідко завершуються реальним постачанням. Більшість із них завершується шляхом здійснення зворотної (офсетної) операцій

Особливість укладення ф’ючерсних операцій на відміну від контрактів на реальний товар полягає у тому, що ф’ючерсні операції обов’язково реєструються в Розрахунковій палаті. З моменту такої реєстрації продавець і покупець перестають бути прямими суб’єктами акту купівлі-продажу, здійснюючи свою діяльність безпосередньо лише з Розрахунковою палатою. Розрахункова палата служить гарантом виконання операції за ф’ючерсними контрактами.

Для того щоб сплатити різницю між передбачуваною в контракті офсетною і реальною ціною (якщо ціна підвищується), продавець укладає офсетну угоду, тобто операцію на покупку такої ж партії товару за новою, вже реальною ціною на момент закінчення ф’ючерсної операції. Покупець також укладає офсетну угоду на продаж такої ж партії товару за новою ціною й одержує виграну різницю. При укладенні офсетного контракту ф’ючерсний контракт ліквідовується.

Наприклад, продавець продав у березні контракт *на певний товар з позицією на вересень за ціною 1000 грн., а у вересні реальна ціна склала 1200 грн. У цьому випадку продавець як сторона в операції, що програла, повинен сплатити різницю в 200 грн. шляхом укладення офсетної операції на такий же контракт на суму 1200 грн.

Утримувач довгої позиції (покупець) може продати контракт або новому учаснику, що не має дотепер зобов’язань за цим ф’ючерсним контрактом, або утримувачу короткої позиції (продавцю), який таким чином закриває свою операцію.

Позиції, які залишаються відкритими до кінця періоду постачання, повинні бути виконані шляхом постачання реального товару. Здача реального товару проти ф’ючерсної операції носить назву »тендер».

Одна з характеристик ф’ючерсного контракту - це тривалість його дії, тобто період від відкриття торгівлі контрактом на певний місяць до закінчення торгівлі контрактом на певний місяць до закінчення торгівлі цим контрактом. Цей параметр називають »глибиною контракту». На різних біржах і по різних товарах він різний, але в цілому торгівля відкривається в середньому за 12-24 місяців до закінчення терміну контракту.

Причини, через які ф’ючерсні операції не закінчуються реальною передачею товару, наступні:

1) для продавця умови біржових контрактів не завжди прийнятні для реального постачання, тобто не завжди зручна стандартна якість, якої слід дотримуватися;

2) для покупців постачання за біржовими контрактами зв’язане з незручностями і додатковими витратами та труднощами. Покупцям до останнього часу не відомі такі важливі елементи будь-якої операції, як:

• конкретний сорт товару;

• конкретне його місцезнаходження;

• термін протягом місяця постачання, в який він одержить товар.

Всі ці питання згідно з умовами біржових операцій вирішуються на розсуд продавця.