Інфраструктура товарного ринку - Бєлявцев М.І. - 11.3. Виставки та ярмарки - суть, цілі, види, порядок проведення

Ярмарки дають можливість широкому колу виробників, споживачів, посередників вступати в безпосередні комерційні контакти, сприяючи регулюванню попиту та пропозиції, активізації господарської ініціативи сторін.

Роль ярмарків полягає в тому, що їх діяльність пов’язана:

• із вивченням товарного ринку;

• аналізом потреб покупців;

• проектуванням товару відповідно до вибраного сегменту ринку;

• знаходженням оптимальної ціни, що відображає характер товару і попиту на нього;

• регулюванням руху товару.

Ярмарки функціонують в наступних цілях:

1) демонополізація в сферах виробництва і обігу;

2) підвищення надійності забезпечення підприємств

необхідними товарами;

3) зниження товарного дефіциту;

4) самостійне встановлення сторонами ділових і раціональних господарських зв’язків;

5) формування виробниками планів виробництва продукції, розширення й оновлення її асортименту;

6) збільшення випуску високоякісної продукції з урахуванням попиту споживачів;

7) залучення до господарського обороту невживаної, зайвої продукції; вторинних ресурсів; некондиційних матеріалів і виробів;

8) активізація міжрегіональних товарообмінних операцій;

9) рекламування нових товарів і формування попиту на них; пропаганда новітніх досягнень науки і техніки;

10) виявлення реального попиту ринку на конкретну продукцію;

11) надання послуг інформаційно-комерційного та посередницького характеру.

Оптовий ярмарок є короткочасною і періодичною (рідше - постійно діючою) формою оптової реалізації товарів і здійснення операцій купівлі-продажу на основі огляду зразків товарів.

Головними рисами оптового ярмарку є;

1. Оптова реалізація товарів за виставленими зразками.

2. Періодичність проведення.

3. Встановлення певних термінів і певного місця для всіх учасників.

4. Одноразова і масова участь продавців і покупців. Прообрази сучасних ярмарків відомі ще з II ст. до н. е.

У процесі еволюції ярмарків можна виділити наступні етапи: 1. На початку торжища були ярмарками сільськогосподарських продуктів і ярмарками спеціалізації ремісників. Останні надалі найчастіше спеціалізувалися на товарах індивідуального споживання.

2. Згодом ярмарки (що були тільки товарними - що вироблено, те і продано) стають ярмарками зразків, за якими укладають оптові контракти.

3. Сучасний етап розвитку ярмарків характеризується перетворенням ярмарків зразків на ярмарки ідей. Разом з товарами тут вже реалізуються новітні технології, »ноу-хау». Таким чином, ярмарок стає місцем демонстрації останніх досягнень науково-технічного прогресу, що було спочатку виключним правом виставок.

Предметом торгівлі на ярмарках можуть бути товари та інші матеріальні цінності, заздалегідь замовлені, заплановані до виробництва та постачання в найближчий період, або такі, що виготовлені заздалегідь і постачаються в деякі регіони, але накопичилися там в надлишку, а тому потребують постійного переміщення в інші регіони з активним попитом на них. Вони представлені в зразках, буклетах, проспектах, каталогах, кресленнях, на плакатах, фотографіях, слайдах, кіно- та відеороликах. Виставляються на ярмарках також науково-технічні розробки у вигляді натуральних експонатів, макетів, конструкторсько-технологічної, патентно-ліцензійної документації та ін.

Оптові ярмарки дуже різноманітні за характером діяльності; економічним значенням; обсягом товарообігу тощо. У різноманітності і різновидах оптових ярмарків виявляються їх суть і особливості.

Оптові ярмарки можна класифікувати за наступними ознаками:

1) товарна спеціалізація - предмет торгівлі;

2) територіальний масштаб;

3) номенклатура товарів, що реалізуються.

Якщо для характеристики товарної спеціалізації ярмарків використовують поняття »предмет торгівлі», то ярмарки поділяють на:

1) ярмарки з реалізації товарів народного споживання;

2) ярмарки продукції виробничо-технічного призначення.

• Залежно від характеру торгових операцій в ярмарковій торгівлі можна виділити два напрями:

1) ярмарок з реалізації продукції, що надійшла в первинний оборот;

2) ярмарок з реалізації невживаної та зайвої продукції.

Останнім часом набувають поширення ярмарки, що суміщають обидва напрями. Проте, незважаючи на привабливість для покупців, вони вимагають більших витрат.

• За територіальною ознакою, масштабом діяльності й обсягом товарообігу ярмарки можна поділити на:

1) міжнародні;

2) національні;

3) регіональні;

4) місцеві.

• Залежно від спеціалізації виділяють 10 типів ярмарків:

1) сільське та лісове господарство, а також устаткування, що належить до цих сфер;

2) продовольчі товари, підприємства харчування, готелі та відповідне устаткування;

3) текстиль, одяг, взуття, шкіряне виробництво та відповідне устаткування;

4) суспільні робот (цивільне будівництво, обробні роботи) і відповідне устаткування;

5) житло, побут і відповідне устаткування*

6) охорона здоров’я, гігієна, техніка безпеки, охорона навколишнього середовища і відповідне устаткування;

7) транспорт і транспортне устаткування;

8) інформатика, засоби зв’язку, оргтехніка, книжкова справа і відповідне устаткування;

9) спорт, відпочинок, дозвілля;

10) торгівля та побутові послуги і відповідне устаткування.

• Залежно від номенклатури товарів, що реалізуються, розрізняють ярмарки:

1) універсальні; 2)спеціалізовані.

Місце, час проведення та тематика оптового ярмарку визначаються відповідними установами за участю комерційних структур, підприємств і фірм.

Проведенню ярмарку звичайно передує робота:

1) з вивчення попиту, пропозиції, кон’юнктури ринку, стану ринкової інфраструктури, господарських зв’язків;

2) з визначення обсягів і асортименту продукції, пропонованої для продажу на ярмарку;

3) з виявлення невстановленого устаткування і невживаної продукції, вторинних ресурсів.

Для загального керівництва конкретним ярмарком утворюється ярмарковий комітет (ярмарком), який наділений широкими повноваженнями і несе відповідальність за виконання завдань, що стоять перед ним. До складу ярмаркому входять представники державних, комерційних структур, галузей виробництва, торгівлі, підприємств, фірм та інших організацій. Очолює комітет особа зі складу відомства, під егідою якого влаштовується ярмарок. Ярмарковий комітет виконує наступні функції:

1) визначає склад учасників, робочі органи (дирекцію, арбітраж, групи з маркетингу, обліку договорів та ін.), необхідні для виконання поставлених завдань;

2) погоджує і затверджує графіки організаційних заходів щодо устаткування виставкових площ і режиму їх роботи; прибуття учасників; зустрічей представників продавців і покупців для узгодження резервного асортименту продукції; оформлення документації, умов постачань;

3) забезпечує інформаційне, технічне, консультаційне, побутове і культурне обслуговування учасників;

4) визначає розмір і порядок витрат на організацію і проведення ярмарку.

На постійно діючих ярмарках ярмарковий комітет утворює дирекцію, яка:

1) стежить за виконанням бухгалтерської, оперативної, статистичної звітності;

2) укладає договори, необхідні для забезпечення діяльності ярмарку;

3) керує робочими органами ярмарку;

4) здійснює організаторську, рекламну, комерційну діяльність.

В Україні 30.08.1995 р. було затверджене Положення № 693 »Про створення Міжвідомчого комітету з організації і проведення міжобласних оптово-промислових ярмарків» і Положення про порядок проведення міжобласних оптово-промислових ярмарків.

У Положенні указується, що не пізніше ніж за ЗО днів до початку роботи ярмарку його організатори повинні розіслати запрошення учасникам ярмарку. У разі зміни дати проведення, його організатори інформують учасників не пізніше, ніж за 10 днів до раніше встановленого терміну.

У запрошенні указуються:

1) місце і час проведення ярмарку;

2) вид і товарна спрямованість ярмарку;

3) сума коштів за участь в ярмарку;

4) порядок розподілу експозиційної площі та допуску експонатів до участі в ярмарку, рекламуванні товарів та інші умови.

Докладніша інформація міститься в Положенні про конкретний ярмарок. Зокрема, в ньому указується інформація про форми участі в ярмарку, які пропонує ярмарком. Найбільш типовими є наступні форми участі:

1) як продавець (експонент) з використанням стенду;

2) як покупець;

3) заочна участь;

4) колективна участь;

5) акредитація.

Заочна участь передбачає:

• розміщення рекламних, інформаційних листків комерційних пропозицій;

• демонстрацію відео- і радіореклами на стендах »Заочна участь» або в комерційно-інформаційному центрі виставки.

Колективна участь означає об’єднання будь-яких фірм, які можуть брати участь на одному типовому або спеціалізованому робочому місці або стенді.

Акредитація передбачає участь в усіх заходах, укладенні операцій, але без права представлення своєї продукції - така форма участі об’єднує потенційних покупців.

При будь-якій формі участі необхідно заздалегідь внести реєстраційний внесок.

Суб’єкти підприємницької діяльності, що бажають взяти участь в ярмарку, повинні подати її організаторам письмову заявку не пізніше, ніж за 15 днів до початку роботи ярмарку.

У заявці на участь у ярмарку містяться наступні пункти:

1. Повна назва фірми (організації).

2. Скорочена назва - використовується для напису на стенді.

3. Ініціали директора або офіційного представника організації.

4. Адреса - юридична, поштова.

5. Телефон, факс, адреса електронної пошти.

6. Банківські реквізити.

7. Номер і дата платіжного доручення, яким сплачено участь.

8. Сума вступного внеску.

9. Інформація про продукцію, що поставляється.

10. Вид участі в ярмарку.

11. Інформація про необхідну експозиційну площу.

12. Види додаткових послуг.

13. Умови доставки експонатів.

14. Спеціальні умови - до оформлення експозиції та реклами продукції.

15. Бронювання готелю.

16. Оплата за участь і послуги.

Між учасником ярмарку і ярмарковим комітетом укладається договір на участь в ярмарку. Основні умови цього договору:

1. Предмет договору. Вказується, що ярмарком організовує проведення ярмарку і сприяє укладенню взаємовигідних торгових угод як між учасниками ярмарку, так і між ними та третіми особами, а учасник надає на ярмарок товари для подальшого продажу.

2. Права і обов’язки учасника. Учасник має право:

1) рекламувати свою продукцію;

2) укладати договори купівлі-продажу товарів;

3) представляти інтереси та укладати договори від імені інших фізичних осіб;

4) вимагати від організаторів ярмарку дотримання умов її проведення.

До обов’язків учасника належать:

1) реєстрація на ярмарку;

2) надання (для продавців) зразків товарів відповідно до вимог діючих стандартів, каталогів, проспектів та інших матеріалів, що характеризують товар;

3) надання повної інформації про товар, який реалізується на ярмарку;

4) наявність відповідних повноважень для укладення договорів.

3. Обов’язки ярмаркового комітету. До їх числа входять:

1) забезпечення умов для успішного функціонування ярмарку;

2) постачання учасників необхідними приміщеннями, документацією і надання послуг з маркетингу, фінансового і юридичного консультування;

3) виготовлення на основі відомостей, що надаються учасником, каталогів, проспектів тощо;

4) забезпечення збереження товарів;

5) самостійне вирішення суперечок між учасниками або доручення вирішення суперечок утворюваному ним арбітражу з подальшим затвердженням рішень арбітражу ярмарковим комітетом;

6) реалізація за ціну і на своїх власних умовах переданих учасником зразків товарів на підставі його письмового дозволу.

4. Порядок оплати діяльності ярмаркому. Надання права ярмаркувати, а також виділення приміщень і кожна додаткова послуга оплачуються учасником за одним з варіантів:

1) учасник може перерахувати на рахунок ярмаркому конкретну суму грошей, яка включає внесок на право участі в ярмарку; оплату за надання приміщення, охорону і зберігання; фінансування та юридичні консультації, послуги з маркетингу;

2) за угодою між ярмаркомом і учасником сума оплати діяльності ярмаркового комітету визначається у розмірі певного відсотка від суми передбачуваних до висновку торгових операцій;

3) оплата діяльності ярмаркового комітету визначається у розмірі певного відсотка від суми всіх укладених операцій, ллє не менше від установленої суми.

Усі суми, що належать ярмарковому комітету, повинні бути внесені учасником не пізніше за обумовлений термін. Не внесення названих сум позбавляє сторону договору права на участь у ярмарку.

Найбільш зручним і доцільним є проведення ярмарку протягом 4-5 днів з доцільною періодичністю один раз на півроку. Переважно прийнято організовувати ярмарки восени, коли укладають операції наступного року.

Виробники продукції, споживачі, посередницькі організації потребують безперервного інформаційного забезпечення.

У зв’язку з цим на товарному ринку чимала роль відводиться постійно діючим або періодичним виставкам продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання. В Україні активно займаються цією діяльністю понад 20 великих спеціалізованих фірм і державних підприємств.

Міжнародне бюро виставок визначає виставку як »показ, основна мета якого полягає в освіті публіки шляхом демонстрації засобів, що є у розпорядженні людства, для задоволення потреб в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх його перспектив».

Найважливіша перевага виставки для покупця - це можливість побачити товар у натурі, а нерідко - в роботі. Покупець порівнює між собою однорідні товари, рекламну літературу і складає думку про рівень товару, найближчі перспективи торгівлі. З точки зору продавця, виставка - це один із способів конкуренції, який можна використовувати для своєї вигоди. Особливо ефективні в цьому розумінні галузеві виставки. Тут можна розповсюдити протягом 1-2 днів значний обсяг інформації, довести її до відома аудиторії, на охоплення якої за допомогою індивідуальних контактів було 6 потрібно багато місяців. Дуже часто виставка - це зручний спосіб вивести на ринок новий товар.

Перша промислова виставка пройшла в Лондоні в 1761 р. Надалі виставки поступово стали на шлях комерціалізації. З простого показу новин техніки і технології вони перетворилися на заходи, в ході яких укладають торгові контракти. А тому термін »виставка» і термін »ярмарок» придбали дещо близьке смислове значення і часто використовуються як слова-синоніми. Відмінності залишилися в організаційному плані.

Виставки та виставки-продажі систематизувалися за наступними ознаками - цілі, завдання, напрями, тематики.

Цілі повинні бути поставлені за рангом значущості, актуальності та черговості досягнення. Разом із цілями повинні бути вказані і конкретні шляхи їх досягнення. Цілями проведення виставок можуть бути:

1) надання підприємствам, організаціям, особам, що займаються індивідуально-трудовою діяльністю, виставково-інформаційних послуг,

2) розгортання рекламної кампанії;

3) інформування потенційних споживачів про нову продукцію, сфери її застосування і можливості придбання;

4) обмін комерційною інформацією з іншими регіонами, що сприяє раціоналізації господарських зв’язків;

5) висвітлення досягнень і перспектив у галузі розвитку науки і техніки, освоєння і впровадження нової технології, прогресивних технологічних процесів;

6) визначення можливого попиту на товари, що розробляються;

7) порівняння даної продукції з продукцією конкурентів;

8) висновок операцій.

Виконуючи одну з функцій маркетингу, виставки в сучасних умовах вирішують наступні завдання:

1) дослідження ринку;

2) своєчасне забезпечення інформацією підприємств-учасників;

3) розвиток прямих особистих контактів з новими партнерами.

4) постійна адаптація пропозиції до диференційованих вимог ринку, дослідження його тенденцій;

5) своєчасне вдосконалення або раціоналізація оновлення продукції залежно від змін вимог споживачів;

6) активний розвиток маркетингу, особливо у сфері просування товару на ринок;

7) систематичний аналіз умов конкуренції, якісне поліпшення комерційних пропозицій, зміна виробничої орієнтації;

8) розвиток різних типів ділової співпраці.

На думку фахівців, сфера діяльності виставок на початку

XXI ст. визначатиметься таким чином:

1) глобальна - де буде зосереджена пропозиція і попит у світовому масштабі;

2) європейська - яка. буде служити дзеркалом європейського ринку;

3) місцева - обмеженого радіусу дії, стосовно специфіки регіону;

4) європейська регіональна - рамки якої будуть вужчими, ніж у загальноєвропейських, але значно ширшими, ніж у звичайних регіональних виставок.

Торгові виставки поділяються на наступні види:

1) за місцем проведення;

2) за частотою проведення;

3) за напрямом роботи;

4) за видами пропозиції;

5) залежно від попиту.

1. За місцем проведення:

1) виставки, що проводяться на території країни;

2) виставки, що проводяться за кордоном.

Виставки поділяються на регіональні, міжрегіональні, національні та міжнародні.

Регіональні виставки мають радіус дії до 100 км, репрезентують одну або декілька галузей і призначені для демонстрації можливостей малих підприємств.

Міжрегіональні виставки мають таку саму структуру, але більший радіус дії і залучають більше підприємств.

Національні виставки - це своєрідна вітрина національної промисловості, проводяться на території країни або за кордоном з метою демонстрації продукції національного виробництва і стимулювання її продажу, мають міжгалузевий характер.

Міжнародного характеру набувають ті виставки, в яких беруть участь експоненти із зарубіжних країн, яких повинно бути не менше ніж 10-15% від загальної кількості учасників.

Залежно від спеціалізації, організаційних особливостей і рівня проведення виділяють наступні основні види міжнародних виставок:

1) міжнародні спеціалізовані виставки, тематика яких охоплює цілу галузь науки і техніки (наприклад, »Хімія»);

2) міжнародні спеціалізовані виставки (салони), тематика яких охоплює окремі напрями підгалузі науки і техніки (наприклад, »Зварювання», авіасалони в Бурже);

3) міжнародні виставки, що проводяться в рамках конгресів, конференцій, симпозіумів.

2. За частотою проведення виставки бувають:

1) періодичні - через два, три роки;

2) щорічні;

3) сезонні.

Частота проведення залежить від різновидів продукції (експонатів), яка пропонується, й умов конкуренції. Так, покази моди можуть відбуватися 2-4 рази протягом року, а демонстрація новинок технології - з інтервалом від 2 до 5 років.

3. За напрямами роботи розрізняють:

1) торгові виставки, на яких відбувається продаж товарів або отримання замовлень;

2) інформативні виставки;

3) виставки, що проводяться з метою розвитку комунікацій і встановлення контактів.

4. За видами пропозиції виставки бувають:

1) універсальні;

2) багатогалузеві;

3) галузеві.

5. Залежно від попиту розрізняють:

1) виставки товарів масового споживання; , 2) виставки інвестиційних (промислових) товарів;

3) виставки технологій;

4) виставки інвестицій та ін.

Окрім того, виставки можуть бути постійними і пересувними. Так, наприклад, у США налічується близько 200 постійно діючих виставкових центрів (галузевих і не галузевих).

Особливу увагу заслуговують Всесвітні торгові виставки, які з’явилися на початку XIX ст. Вони відображають технологічний розвиток усього людства і стають значною політичною і культурною подією. На честь таких виставок часто створюються архітектурні шедеври: наприклад, Кришталевий Палац у Лондоні (1851) або Ейфелева башта (1889).

Всесвітня виставка - це захід, що має на меті продемонструвати засоби, якими володіє людство для задоволення своїх різносторонніх потреб. Так, у 2000 р. пройшла всесвітня виставка »ЕХРО-2000» у Ганновері під девізом »Людина-Природа-Техніка». Чергова всесвітня виставка проходитиме в Японії в 2005 р.

В українському виставковому бізнесі солідною репутацією користуються такі могутні фірми, як »Зовнішекспобізнес», Національний виставковий центр, Торговельно-промислова палата України. Ці найбільші організатори виставок мають базу даних фірм різних галузей, контактують з досить широким колом потенційних експонентів.

Регулярно проводяться престижні і представницькі спеціалізовані виставки. Серед них такі відомі, як »Світ Arpo», »EN-TER’EX», »Автосалон МАС» та ін. їх організують українські фірми »Примус-Україна», »Євроіндекс», »Автоекспо», »Галицькі контракти», »Морські технології», »Експодонбас».

Серед професіоналів великою популярністю користується найбільша в Україні виставка комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, засобів комунікації та офісного устаткування - »ENTER’EX». Ця виставка - продукт праці та фантазій рекламно-видавничої фірми »Євроіндекс».

Найактивніше виставковою діяльністю займаються у Києві, Одесі, Львові, Дніпропетровську та Донецьку.

Динаміка проведення виставок в спеціалізованому виставковому центрі »Експодонбас» за період з 1998 по 2001 р. наведена на рис. 11.3.

Кількість виставок

за період з 1998 по 2001 р.

Процес організації виставки є складним комплексом організаційних, договірних, а в деяких випадках і дипломатичних заходів. Іноді організація великої виставки займає 1-2 роки.

Підготовка і проведення виставки включає наступні етапи

1. Ухвалення рішення про проведення виставки.

2. Офіційне оголошення про проведення виставки із зазначенням цілей, основної тематики, термінів подання заявок і роботи виставки.

3. Формування структури управління підготовкою і проведенням виставки. Прийняття заявок на участь у виставці. Наприклад, на великих виставках він закінчується, як правило, за 2, 3 або 5 міс. до початку роботи виставки.

4. Комплекс підготовчих організаційно-технічних заходів (розподіл виставкової площі між учасниками, визначення розмірів авансових платежів і т. д.).

5. Монтаж експозиції - повинен бути закінчений за 4$ год. до відкриття виставки,

6. Урочисте відкриття виставки й офіційний перегляд.

7. Відкриття виставки для відвідувачів.

8. Забезпечення робочої програми виставки.

9. Офіційне закриття виставки.

10. Демонтаж виставкової експозиції.

11. Підбиття підсумків виставки.

Виставки функціонують за рахунок грошових надходжень, а саме:

• від внесків її учасників;

• вхідної плати відвідувачів;

• посередницьких послуг;

• оплати реклами;

• здачі в оренду експозиційної площі;

• видань комерційно-інформаційних матеріалів;

• замовлень на художнє оздоблення роботи;

• видавничої діяльності;

• коштів, що надійшли за договорами з вищими організаціями.

Організатори виставки можуть встановлювати терміни відмови від участі у виставці і повернення реєстраційних внесків. Наприклад, якщо учасник відмовляється від участі за 15 днів до її початку, то йому повертається 100% реєстраційного збору, а якщо пізніше за встановлений термін - внесок не повертається.

Для участі у виставці учасник повинен подати організаторам заявку на участь (зміст заявки аналогічний заявці на участь у ярмарку).

У середньому витрати великих фірм у виставкових заходах складають 5-30% усіх засобів, що витрачаються на маркетингові комунікації. Причому, для тих підприємств, що виробляють товари народного споживання, цей показник дещо нижчий (5-10%), а для виробників засобів виробництва - вище - 30-35%.

Типова структура витрат на участь у виставці виглядає таким чином:

• орендна плата -15-20%;

• монтаж експозиції - 40-50%;

• демонтаж експозиції - 5-10%;

• витрати на рекламоносії - 5-10%;

• представницькі витрати - 15-25%.

У період формування ринкових відносин потреба в проведенні виставок пояснюється рядом причин:

1) виставки сприяють формуванню нових контактів між підприємствами;

2) саме виставки сьогодні, як ніколи, сприяють ознайомленню з новим видом продукції, технологіями;

3) при зменшенні ролі адміністративного управління виставки виступають інструментом аналізу і формування рівня якості і цін виготовленої продукції.

В організації виставок і ярмарків є багато проблем, обумовлених наступним:

1) слабким розвитком інфраструктури ринку;

2) недостатньою кількістю виставкових площ та їх непристосованістю для проведення виставково-ярмаркових заходів;

3) відсутністю (певною мірою) досвіду.

Всі перераховані проблеми посилюються також загальним спадом в економіці.

Основні недоліки сучасних виставок і ярмарків можна поділити на три групи:

1) фінансово-економічні;

2) організаційні;

3) сервісно-побутові.

1. Фахівці пов’язують фінансово-економічні недоліки, головним чином, з інфляцією. Витрати за оренду приміщення, транспорт, навантажувально-розвантажувальні засоби, охорону, рекламу, оформлювальні та інші послуги значно зростають порівняно раніше встановленими розцінками.

2. Можна виділити дві групи організаційних проблем, характерних для проведення будь-якої виставки і пов’язаних з підготовчим періодом, що передує проведенню виставки, й активністю учасників під час роботи виставки, а також проведення супутніх заходів (конкурсів, семінарів, зустрічей). Аналіз роботи виставок (і ярмарків) показує, що в підготовчий період повинна бути істотно активізована роль рекламної кампанії, направленої на своєчасне доведення інформації до зацікавлених підприємств і фізичних осіб. У цей період важливо розробити реальний обґрунтований кошторис доходів і витрат, врахувати всі майбутні витрати. Під час виставки (ярмарки) організатори повинні сприяти активності учасників. Для цього необхідно продумати механізм пільг і заохочення.

3. Дуже велику роль відіграють недоліки в належному рівні сервісно-побутового обслуговування: приміщення недостатньо пристосовані, устаткування не трансформоване і не мобільне, відсутні додаткові сервісно-побутові пристосування, меблі, належним чином не організований зв’язок.

Ярмарки і виставки як одна з форм забезпечення діяльності підприємств на товарному ринку мають хороші перспективи в умовах ринкової економіки.

Особливості розвитку ярмарків і виставок в даний час визначаються мірою просування ринкових реформ. Тільки в умовах ринкового господарства і наявності на ринку підприємств, здатних самостійно встановлювати і розвивати господарські зв’язки, керуючись при цьому критеріями вигідності, оптові ярмарки і виставки можуть стати максимально ефективними.

Формування ринкової інфраструктури сприяє розвитку спеціалізованих виставок і ярмарків, що забезпечують розширення обсягів пропонованої продукції однієї товарної групи.

Поява на ринку нових суб’єктів, що пропонують споживачу аналогічні товари та послуги, робить необхідним проведення виставок-продажів, де споживачі можуть ознайомитися з продукцією всіх виробників, що пропонують дані товари, порівняти їх якісні характеристики.

Зведення товарів і послуг конкуруючих фірм в одному місці і в один час, наявність у них однакових умов для представлення власної продукції, залучення шляхом широкого інформування максимального числа потенційних споживачів даної продукції - це чинники, дозволяють вважати, що ярмарки і виставки досить перспективні в майбутньому і можуть стати важливою ланкою в інфраструктурі ринкової економіки.