Маркетинг - Гаркавенко С.С. - ЕТАП 6. Оцінювання та контроль товароруху

Зберігання товару з моменту виробництва до відвантаження замовлення як етап процесу товароруху передбачає відповіді на такі запитання:

/ Якими мають бути склади?

/ Скільки складів потрібно?

/ Де склади мають бути розташовані?

Щодо відповіді на перше запитання, склади можуть належати виробникові, посередникові або фірмі, яка здає складські приміщення в оренду. Існують два варіанти організації складування: склади довгострокового зберігання, де товари зберігаються протягом тривалого часу, та регіональні центри розподілу, які використовуються в основному не для зберігання, а для швидкого переміщення товарів торговими посередниками. Щодо відповіді на два інші запитання, які визначають сутність стратегії складування, то тут може бути використаний один великий централізований склад для обслуговування всього ринку або кілька складів, менших за розміром, які розташовуються поблизу місцевих ринків.

Оброблення вантажів вимагає визначення місцезнаходження товару на складі, доставки до місця комплектування, де товари сортують, упаковують для відвантаження, переміщують на вантажну платформу і завантажують у траспортний засіб для відправлення замовникові.

ЕТАП 4. Управління запасами

Типовою проблемою, пов'язаною з виконанням логістичних функцій розподілу, е планування запасів, які становлять близько 30% загального обсягу оборотних коштів.

Великий обсяг замовлення має певні переваги і вади.

Переваги:

/ зменшення витрат на підготовку замовлення; / зменшення дефіциту запасів; / зменшення транспортних витрат.

Вади:

/ збільшення витрат на зберігання запасів; / збільшення потрібного капіталу;

/ висока ймовірність морального та фізичного зносу товару.

Прийняття рішень щодо товарного запасу має на меті підтримання оптимальної величини запасу. Малі запаси - це ризик несвоєчасного виконання замовлень споживачів, і як наслідок - незадоволеність споживачів. Великий запас - великі витрати на його утримання. Як знайти компроміс? Таким компромісом може бути прийняття на основі АВС-аналізу рішення щодо розподілу товарів на три групи, залежно від того, яким попитом користуються товари, і встановлення різних стандартів обслуговування для кожної з них (наприклад, для запасів групи А - наявність на складі протягом 95% часу). Ілюстрація АВС-аналізу наводиться в ситуації 49.

У більшості моделей управління запасами оптимальним вважається такий обсяг замовлення, за якого забезпечується мінімальна величина загальних витрат.

Основними моделями планування запасів в:

o модель економного розміру замовлення (ЕРЗ);

o модель з резервним запасом;

o модель ЕРЗ за наявності знижок за кількість.

Кожна з цих моделей, які розглядаються нижче, дає відповіді на два запитання: / Скільки замовляти? / Коли замовляти?

Модель економного розміру замовлення (ЕРЗ)

Використання моделі ЕРЗ пов'язано з певними теоретичними припущеннями: / попит є постійним і не змінюється протягом року; / цикл замовлення відомий і постійний; / знижки за кількість не передбачаються; / дефіцит виключений, якщо замовлення розміщено своєчасно.

Припущення щодо постійного характеру попиту є цілком реальним навіть за умов сезонного коливання попиту. Коливання попиту протягом тижнів взаємно компенсуються, тому попит може вважатися постійною величиною.

Економний розмір замовлення, ЕРЗ (EOQ - economic order quantity) передбачає такий обсяг замовлення, який забезпечує найменшу суму витрат на виконання самого замовлення та зберігання запасів.

Слід зазначити, що збільшення обсягу замовлення супроводжується зменшенням кількості замовлень на рік. При цьому зменшуються витрати, пов'язані із самим замовленням. З іншого боку, збільшення обсягу замовлення призведе до збільшення витрат на зберігання, оскільки збільшується оередня величина запасу, який слід зберігати.

Оптимальна величина замовлення досягається в точці, де крива витрат на замовлення і крива витрат на зберігання перетинаються (рис. 6.13.А).

Покажемо, як розраховується оптимальний обсяг замовлення (рис. 6.13.Б). Крок 1. Визначення витрат на замовлення

Річні витрати на замовлення розраховуються, виходячи з кількості замовлень на рік і витрат на виконання одного замовлення:

^{Річні витрати _ Кількість х Витрати}

на замовлення замовлень на рік на замовлення

_ Річний попит Витрати

Кількість одиниць на замовлення

у замовленні

= _Л__Призам. ₍₆₁,

к / к ⁽⁶-¹⁾

де П_р - попит (у натуральному вираженні), В_мм - витрати на кожне замовлення, К - кількість одиниць у замовленні.

Крок 2. Визначення витрат на зберігання Витрати на зберігання дорівнюють:

Річні витрати _ Середній рівень Витрати зберігання на одиницю на зберігання запасу ^х продукції на рік

Рівень запасу за умовами моделі економного розміру замовлення, по-перше, підвищується з 0 до К, коли надходить замовлення. По-друге, тільки-но запас досягає 0, розміщується і миттєво надходить нове замовлення. Отже, середній запас дорівнює:

Середній рівень К

= -- o (6.2)

запасу 2

Тоді

к o я

Річні витрати _ "збер. "і

на зберігання 2

де В_збер -т витрати зберігання на одиницю продукції на рік.

Витрати на зберігання (В_збер) запасів можуть бути визначені також як відсоток від середньої вартості запасів.

^Взбер. ^{= 1} * Ц o (6.4)

де Ц - ціна товару;

і - витрати на зберігання, визначені як відсоток від ціни товару.

Крок 3. Визначення оптимального обсягу замовлення

Як зазначалося вище, оптимальне замовлення досягається за умови, що річні витрати на замовлення дорівнюють річним витратам на зберігання:

Річні витрати Річні витрати .

на замовлення ~ на зберігання '

^пр ; ^ к; в_збер

К ~ 2 Визначимо оптимальний обсяг замовлення (К = К*): гп,-в_т= к*-в_Лр;

В

збер.

К* = ₅дг|^2Пр'^Взам) . (6.5)

^Вз6е_Р /

Відповідь на запитання: Коли необхідно робити замовлення товару, пов'язано з визначенням точки відновлення замовлення (рис. 6.14.).

Точка відновлення замовлення (ТВЗ) розраховується за формулою:

Середній Час виконання

ТВЗ = щоденний х нового замовлення ; попит в днях

ТВЗ = П o Т, *⁶-⁶>

д

де ТВЗ - точка відновлення замовлення; П - середній щоденний попит; Т - час виконання замовлення в днях.

Середній щоденний попит:

Річний попит П _/в

П = - = __£. ; (6.7)

^д Кількість робочих Д

днів/рік

_{де Д - кількість робочих днів на рік.}

Час виконання нового замовлення (цикл замовлення):

Кількість робочих днів/рік Д

Т = - = - o (6.8)

Кількість К

замовлень/рік ^мм

де Д - кількість робочих днів на рік; - кількість замовлень на рік.

Своєю чергою кількість замовлень на рік:

Річний попит П.

_{К = -= -Я- o (6.9)}

^мм- Оптимальний обсяг К

замовлення

де К* - оптимальний обсяг замовлення. Загальні річні витрати становлять:

Загальні річні Річні витрати ₊ Річні витрати ; витрати ⁼ на замовлення на зберігання

п o в к o в

В = -В_+ -, (6.10)

де В_мг - загальні річні витрати.

Часто до формули загальних витрат запасів (6.10) включають також витрати на придбання товарів:

Річні витрати

^{на товар - Ц o ПрІ (6.11)}

де Ц - ціна одиниці продукції.

Тоді загальні річні витрати дорівнюють:

В"_г = _Е-^_ + -^ + ц . П . (6.12)

К 2 ^р

Зазначимо, що витрати на товар не залежать від прийнятої політики визначення замовлень. Саме тому оптимальний обсяг замовлення К* визначається незалежно від щорічної вартості замовленого товару.

402

Розділ в. Політика розполілу

Модель економного розміру замовлення за наявності знижок за кількість

Однією з форм стимулювання посередників є знижки, які мають стимулювати покупців робити закупівлі у великій кількості. Часто використовується кількісний дисконт - зниження ціни одиниці продукції, коли товар купується у великій кількості. Зауважимо, що очікувана від купівлі товару зі знижкою вигода може бути оманливою.

Витрати, пов'язані з купівлею товару, справді знижуються тим більше, чим більша знижка. Разом з тим, як зазначалося вище, і витрати на зберігання продукції також збільшуються, що пов'язано зі збільшенням кількості продукції, яка зберігається. Найбільшу вигоду посередник отримує, коли досягається баланс між зниженням вартості товару і збільшенням витрат на зберігання.

Покупцеві, в разі отримання пропозицій про закупівлю товару зі знижкою за кількість, слід визначити розмір замовлення, який забезпечує найменшу величину повних витрат (рис. 6.16).

Загальні витрати, грош. од.

Дисконт

Загальні витрати для дисконта 2

Загальні витрати для дисконта З

Обсяг замовлення,

грош. од. К* для дисконта 2

Рис. В. 76. Модель ЕРЗ за наявності знижок за кількість: крива загальних витрат

Як і у випадку розрахунку економного розміру замовлення, критерієм прийняття рішення про обсяг замовлення будуть загальні річні витрати. Обсяг замовлення, за якого загальні річні витрати мінімальні, вважатимемо оптимальним.

Загальні річні витрати при цьому містять три складники: / річні витрати на замовлення; / річні витрати на зберігання; / річні витрати на товар.

Загальні річні витрати

Річні витрати на замовлення

Річні витрати на зберігання

Річні витрати на товар

або

+ + Ц o П_р ,

К

П" o В К o і o ц

2 р

(6.17)

Економний розмір замовлення за наявності знижок визначається в послідовності, зазначеній на рис. 6.17.

КРОК 4

Вибір оптимального обсягу замовлення, при якому загальні витрати е мінімальними

V

КРОК з

Визначення загальних витрат для кожного варіанта обсягу замовлення

КРОК 2

Збільшення обсягу замовлення до найближчої мінімальної величини, яку можна про-дисконтувати

КРОК 1

Визначення оптимальної величини замовлення для кожного варіанта знижок

Рис. 6.17. Методика визначення економного розміру замовлення за наявності знижок

Проблему визначення оптимального розміру замовлення із урахуванням знижок за обсяг купленого товару, за якого загальні витрати є мінімальними, розглянуто у ситуації 37.

Зазначимо, що етап процесу товароруху, який передбачає підтримання оптимальної величини запасів, може бути пропущений у разі, якщо буде прийнято альтернативне рішення поставки - "точно в зазначений час" (just in time-JIT).

Поставка "точно в зазначений час" означає випуск продукції в кількості, відповідній до ринкового попиту, і в моменти, коли її необхідно доставити споживачеві. Система ЛТ, започаткована в Японії для регулювання виробництва на початку 80-х років, поширилася на систему розподілу. її впровадження дає змогу мінімізувати рівень запасу і, як наслідок, знизити витрати товароруху.

ЕТАП 5. Вибір методу транспортування

Основне завдання при виборі методу транспортування - своєчасно і без ушкоджень забезпечити транспортування товару.

Тут можливі дві альтернативи - вибір власного транспорту або послуг спеціалізованої транспортної організації. Вибір залежить від швидкості, частоти, надійності поставок, віддаленості споживачів, завантаженості транспортних ліній, вартості палива тощо.

Для доставки товарів може бути обрано: / автомобільний транспорт; / залізничний транспорт; / водний транспорт; / повітряний транспорт; / трубопроводи.

Який метод транспортування можна вважати оптимальним? Той, який дозволяє зменшити витрати на транспортування і забезпечує відповідність вимогам споживачів щодо швидкості поставок, умовам зберігання товару (наприклад, охолодження) тощо.

Дедалі актуальнішим стає змішане транспортування, за якого поєднуються два або кілька методів перевезення товару (перевезення автопричепів літаками або на баржах і суднах, поромах, потягах), що дає змогу зменшити витрати транспортування, підвищити зручність і гнучкість поставки.

ЕТАП 6. Оцінювання та контроль товароруху

Які показники можуть бути використані для оцінювання ефективності системи товароруху?

Ці показники відповідають цілям товароруху і визначають ступінь задоволеності споживачів або зниження витрат [9]:

/ час оброблення одного замовлення;

/ час виконання одного замовлення;

/ час, протягом якого товар зберігається в запасі;

/ частка вантажів, які надійшли неушкодженими;

/ частка випадків своєчасної доставки вантажів;

/ витрати товароруху (у відсотках від обсягу продажу).

Сутність контролю товароруху - у зіставленні поставлених цілей і досягнених результатів.