5.1. Поняття, функції, принципи, завдання та етапи маркетингового планування
Маркетингове планування - це поетапний процес досягнення маркетингових цілей, за допомогою якого підприємство відслідковує і контролює багато факторів, що впливають на отримання прибутку, завдяки систематичному використанню маркетингових ресурсів.
Примітка
Планування бізнесу тісно пов'язане з розумінням важливості зовнішніх змін. Щоб зрозуміти сучасне планування бізнес-діяльності, необхідно звернутися до досвіду, наприклад 1950 р., коли планування в країнах з ринковою економікою було тільки фінансовим і базувалося на річному бюджетному циклі. Головним вважалося ефективне управління витратами.
У 1960-ті роки менеджмент приділяє більше уваги зовнішнім факторам, а також прогнозуванню сприятливих можливостей у майбутньому. Це епоха перспективного планування за п'ятирічними періодами з певним коригуванням щорічно.
Енергетична криза 70-х років відкрила еру ризику і непередбаченості. З'являється стратегічне планування, яке, враховуючи ринкові ситуації, давало змогу підприємствам прогнозувати їх зміни й адекватно на них реагувати. Причому нові підходи не виключали використання інших методів планування, а доповнювали їх.
У такий спосіб бюджетні та перспективні плани інтегрувалися в нові методи стратегічного планування. Це відбувалося так, що перспективні плани коригувались у першій половині року, а потім вже на їх основі розроблялися перспективні плани і бюджети окремих спрямувань і ринків.
Маркетингове планування має відповідати на такі запитання.
1. На якому сегменті ринку необхідно сконцентрувати свої зусилля?
2. Яка допустима частка ринку в кожному регіоні?
3. Як розподілити кошти між функціями маркетингу?
4. Якими мають бути товарна, цінова, комунікаційна та розподільча політики?
Планування в маркетингу виконує такі основні функції:
- визначає цілі, основні принципи та критерії оцінки самого процесу планування (наприклад, диференціація товарів залежно від обраних сегментів ринку, комплексне планування ринкової стратегії, визначення обсягів і строків фінансування залежно від маркетингових цілей);
- задає структуру та резерви планів, їхній взаємозв'язок (наприклад, пов'язує плани реалізації товарів за окремими сегментами ринку, запроваджує в життя комплексну ринкову стратегію, збутову і виробничу діяльність регіональних відділень і філіалів);
- установлює початкові дані для планування (стан і перспективи розвитку ринку, наявні та майбутні потреби кінцевих користувачів продукції підприємства, прогноз змін товарної структури ринків тощо);
- визначає загальну організацію процесу і межі планування (рівні компетенції та відповідальності керівників, права й обов'язки організаційно-структурних підрозділів підприємства тощо);
- містить алгоритм реалізації стратегії фірми та досягнення цілей;
- забезпечує можливість управлінського контролю і моніторингу процесу реалізації стратегії та ін.
Процес маркетингового планування має ґрунтуватися на таких принципах:
- розробленням планів повинен займатися перш за все той, хто потім ці плани впроваджуватиме в життя;
- рівень компетенції в плануванні має відповідати рівню компетенції щодо розпорядження ресурсами підприємства;
- повнота і комплексність повинні забезпечувати обґрунтованість ухвалення управлінських рішень відповідно до їх пріоритетності;
- конкретність має відповідати певним числовим параметрам маркетингових заходів;
- наявне навколишнє середовище повинне чітко відповідати необхідним ресурсам для використання альтернативних варіантів;
- має бути неперервність і послідовність намічених дій протягом тривалого часу;
- економічність повинна орієнтуватися на окупність планових витрат;
- якість виконання запланованих заходів має зменшувати перешкоди в діяльності підприємства, забезпечувати безпеку управління, оптимізувати роботу в досягненні цілей, у визначенні місця маркетингового планування на підприємстві;
- гнучкість і адаптивність планування повинні забезпечуватися відповідно до змін в зовнішньому та внутрішньому середовищах підприємства (використання гнучкого безперервного планування).
Примітка
Навіть в організаціях з досить високим рівнем формалізації штаб-квартира планує і контролює переважно витрачання фінансових коштів, тоді як стратегічні, і тим більше оперативні, маркетингові плани не стають предметом детального обговорення на високому рівні. Отже, елемент гнучкості в ухваленні планових рішень властивий і формалізованій системі планування.
Крайній варіант гнучкої системи планування - це повна відмова від періодизації етапів ухвалення маркетингових рішень, висунення планових установок відповідно до появи нових проблем і, нарешті, вирішення питань фінансування, збуту та інших на основі особистих контактів керівництва організації з керівництвом підрозділів. Проте такий варіант е малопридатним для великих організацій, у яких комплекс маркетингових питань є дуже різноманітним, кількість підрозділів великим, а система управління складною.
Між системою маркетингу та підфункцією планування є активний і двосторонній зв'язок. З одного боку, маркетингові цілі вирішально впливають на формування системи планування, з іншого - реалізація всіх маркетингових заходів взаємопов'язана в межах плану (рис. 5.1).
У загальному вигляді процес маркетингового планування проходить декілька основних етапів:
1) аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища;
2) визначення цілей і завдань маркетингової діяльності;
3) пошук альтернативних рішень і прогнозування;
4) оцінка альтернативних рішень;
5) ухвалення рішень;
6) супроводження та моніторинг (контролінг) плану.
Основні проблеми планування пов'язані з визначенням цілей, формуванням структури планів, характеру їх зв'язку, оцінкою вихідних даних, необхідних для планування, і визначенням загальної організації процесу та меж планування. Поняття 10 "8" успішного маркетингового планування описує весь комплекс проблем і визначає варіанти їх вирішення (табл. 5.1).
Рис. 5.1. Процес маркетингового планування
Таблиця 5.1. 10 "S" успішного маркетингового планування
Елемент "S" | Бар'єри планування | Коментар | |||
Стратегія раніше тактики (Strategy before tactics) | Невідповідність між маркетинговою стратегією і тактикою | Стратегія має розроблятися до тактики і перевірятися у процесі | |||
Розміщення маркетингу всередині операцій (Situate marketing within operations) | Ізоляція маркетингу від інших операцій і процесів | Пошук місця маркетингу в загальній системі планування і системі ухвалення рішень | |||
Розподіл цінностей навколо маркетингу (Shared values about marketing) | Невідповідність між маркетингом і орієнтацією підприємства | Необхідна маркетингова орієнтація всіх процесів бізнесу | |||
Структуризація навколо ринків (Structured around markets) | Організаційні бар'єри | Організаційна структура має орієнтуватися на реальні об'єкти управління | |||
Ретельне сканування середовища (Scan the environmental thoroughly) | Недостатнє усвідомлення маркетингового середовища | Необхідний ретельний моніторинг та аудит середовища бізнесу | |||
Систематизація інформації (Summarize information) | Невідповідність між процесом і результатом планування (інформаційний аспект) | Грамотне використання інструментів збирання та аналізу інформації | |||
Навички та знання (Skills and knowledge) | Недостатня кількість навичок і знань технології планування | Володіння знаннями і навичками у галузі розроблення планів | |||
Систематизація процесу (Systematize the process) | Брак систематичного підходу в плануванні | Вимога формалізації процесу планування | |||
Послідовність цілей (Sequence objective) | Проблема встановлення пріоритетності цілей | Встановлення і дотримання пріоритетності цілей і завдань компанії | |||
Стиль і структура (Style and Structure) | Ворожість корпоративної культури | Відповідність цілям корпоративної культури | |||
5.3. Маркетинговий план як результат маркетингового планування
Розділ 6. Стратегії маркетингу
6.1. Теоретичні основи формування стратегії підприємства
6.2. Корпоративні стратегії: зміст і види
6.3. Конкурентні стратегії
6.4. Сутність і зміст стратегій маркетингу
6.5. Маркетингові стратегії малих підприємств
6.6. Особливості стратегії зростання середніх підприємств
6.7. Особливості стратегії зростання великих підприємств