Стратегічне управління - Міщенко А.П. - Розділ 4. МІНІ-СТРАТЕГІЯ ФІРМИ: БАЧЕННЯ, МІСІЯ, ЦІЛІ, СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ

Аналіз макро- і мікросередовища фірми і техніка сценарного планування необхідні для розробки і прийняття так званої міні-стратегії організації, що складається з її бачення, місії, основних цілей і стратегічних пріоритетів. За допомогою міні-стратегії вибудовується "управлінський міст" від стратегії організації до її тактичної діяльності. Термін "міст" від англійської абревіатури - MOST, де М - mission -місія, О - objectives - мета, S - strategy as strategispriorities — стратегічні пріоритети, Т — tactics — тактика.

Запропонована послідовність розробки стратегії фірми характерна для більшості робіт зі стратегічного менеджменту. Але ряд авторитетних дослідників [14, 20, 76] даної проблематики стверджують, що формування місії і цілей повинно передувати аналізу середовища діяльності фірми. "Стратегічне планування починається з оцінки, передбачення майбутніх можливостей фірми і лімітуючих факторів. Потім йде передбачення: "Що я хочу? Підприємець представляє свої оцінки того, яким чином фірма повинна розвиватися і яких кількісних заходів слід вжити. Потім формується прогноз на майбутнє, в якому загалом визначається, як буде розвиватися фірма, які завдання й в які терміни повинні бути виконані. ... Аналіз потрібний для визначення критерію, за допомогою якого може бути вибране остаточне рішення з ряду альтернатив" [20].

Такий підхід теж правомірний, оскільки організація, виходячи із системного підходу, являє собою соціотехніч-ну систему, що має певну мету і мотиви життєдіяльності. Адже мета - один з найважливіших системоутворюючих факторів. Але навряд чи варто рекомендувати такий підхід як типовий в тих випадках, коли місія і мета фірми вибираються на основі винятково переваг і амбіцій власників і менеджерів,

Переконливий доказ щодо первинності структурова-ного аналізу бізнес-середовища, в якому знаходиться фірма, запропоновано в роботі К. Боумена [14]:

- Аналіз допомагає команді менеджерів застосовувати стратегічний підхід без необхідності негайно вирішувати глобальні і суперечливі завдання.

- Аналіз допомагає структурувати підхід до проблеми, що дозволяє побачити нові аспекти проблеми, що здається добре відомою. Це змусить менеджерів мислити глибше і сприяє більш широкому застосуванню ними інструментів і методів стратегічного менеджменту.

4.1. Бачення - найважливіший орієнтир системи стратегічного управління

У першій главі посібника наведено характеристику (п. 1.1.4) десяти шкіл стратегічного менеджменту. Якщо співвіднести ці розробки з реаліями діяльності керівників в умовах економіки України, то можна стверджувати, що домінуючою, особливо в середовищі малого і середнього бізнесу, є школа підприємництва. "...Вона розглядає стратегічний процес крізь призму дій однієї людини, але, крім того, підкреслює значення властивих тільки їй станів і процесів - інтуїції, розсудливості, мудрості, досвіду, проникливості" [71]. Виходячи з розробок цієї школи, стратегія це не детально розписаний план, а перспектива, вибір напрямку при цьому майже інтуїтивний. Таке уявлення про майбутнє фірми називають баченням.

"Бачення - мислене уявлення стратегії, породжене чи відображене у свідомості керівника* [71].

Отже, бачення (передбачення) - це ідеал ділової організації, що дає орієнтири у веденні бізнесу, хоча і є найменш чітким орієнтиром порівняно з іншою метою організації.

А. Файоль пише: "Керувати - це передбачати, а передбачати - це вже майже діяти". Отже, в інтересах ефективного управління необхідно передбачати майбутнє.

У роботі Ю. Солнишкова [95] узагальнено результати публікацій (60-90-ті рр. XX ст.), що стосуються питання бачення. Виділено такі погляди.

1. Бачення - це прогнозування. Прогноз - це пошук можливих шляхів досягнення накресленої мети. Сукупність прогнозів - варіанти плану, що розглядаються в процесі пошуку рішення. План відрізняється від прогнозу директивним характером.

2. Передбачати слід тільки некеровані чи слабокеро-вані параметри. Керовані параметри треба планувати.

3. Передбачати треба події віддаленого майбутнього, тобто ті, що можуть відбутися за межами періоду, на який складається план.

Автор роботи пропонує і свою версію змісту процесу розробки бачення. На його погляд, в інтересах планування потрібно передбачати тільки значення некерованих чи сла-бокерованих параметрів (чи подій), а за межами планового періоду можна передбачати значення будь-яких параметрів, у тому числі керованих.

Передбачення - складне поняття з погляду значеннєвого навантаження, У ньому необхідно розрізняти передрікання, прогноз і припущення.

Передрікання - це однозначне твердження про майбутній стан того чи іншого об'єкта або настання якої-не-будь події.

Прогноз - це відображення найбільш імовірного стану об'єкта чи можливість настання події.

Припущення - це опис одного чи декількох можливих варіантів (гіпотез) майбутнього стану об'єктів, які нас цікавлять. Наприклад, при розробці стратегічного плану звичайно виникає потреба в передбаченні стану зовнішнього середовища, в якому буде реалізовуватися план. Виходячи з вищенаведеного, можна стверджувати, що стратегічні плани як плани майбутнього розвитку ділової організації мають безпосередній зв'язок із передбаченнями цього майбутнього. Адже процес стратегічного планування розгортається від визначення майбутньої обстановки, що може скластися на етапі реалізації плану, до дійсного моменту, пов'язаного з прийняттям стратегічних рішень.

Дане твердження, полягає в тому, що бачення - це прообраз функції планування, бере свій початок ще до класиків управління (А. Файоль, Л. Гьюлик, Л. Урвик й ін.). Таким чином, передбачення спрямоване на зменшення ступеня невизначеності середовища реалізації стратегічних рішень.

Щоб чіткіше скласти уявлення про суть бачення і перейти до вивчення причин, що сприяють впровадженню в практику управління даного поняття, співвіднести бачення і культуру організації, проаналізуємо особливості деяких його визначень (табл. 4.1).

Виділимо в кожному визначенні терміна "бачення" ключові слова. Як свідчить табл. 4.1, ключові слова повторюються в різній інтерпретації у всіх визначеннях, відбиваючи сутність поняття бачення.

Загальним (основним) компонентом у всіх визначеннях є прагнення керівника організації сформувати своє уявлення про те, якою буде організація в майбутньому за ідеальних умов. Інші ключові слова виконують роль уточнюючих чи звужуючих зміст терміна "бачення".

Проведений аналіз показує, що бачення - це найменш формалізована мета організації, що відображає мрії і надії керівництва, які спрямовують організацію до чогось істотно нового. При цьому бачення повинне мати мотивуючий вплив, що мобілізує енергію працівників організації до досягнення відповідного ідеалу.

Якщо виходити із системної концепції, що організація -це відкрита соціотехнічна система, яка прагне досягти загальної мети, то в даному контексті бачення виступає як найважливіший системоутворюючий фактор, що визначає поведінку організації на тривалий період (найчастіше він виходить за межі стратегічного планування).

Термін "бачення" тісно (безпосередньо) пов'язаний з терміном "місія організації". Бачення - це "розширена" версія місії організації, що включає чітке її визначення. Місія - це найважливіша мета організації, по суті, курс, обраний організацією на те, що вона збирається робити і чим хоче стати. Уявлення керівництва про те, якою буде організація в майбутньому за ідеальних умов, і є стратегічним баченням. Бачення і місія організації взаємопов'язані поняття, що доповнюють один одного. Саме за допомогою цих понять можна відокремити одну організацію від іншої на основі їхніх відмітних рис, напрямків діяльності і шляхів розвитку.

У роботі Н. Тічі і М. Деванна [102] пропонується така відмінність між баченням і місією. Місія являє собою ніби "технічний погляд" на майбутнє організації. Через бачення працівники організації можуть скласти розширене уявлення про майбутню організацію з таких питань: зміст політики, що проводить організація; розподіл повноважень і влади в організації; особливості філософії організації; цінності, на яких базується організація та ін.

Таким чином, бачення пов'язує бізнес з культурою організації, створюючи при цьому еталони цінностей, загальні для кожного працівника організації. По суті, бачення поєднує індивідуальні ідеали всіх працівників організації в єдиний еталон цінностей. Філософія, цінності, бачення, місія і мета утворять ієрархію висхідної конкретності (найзагальніше поняття - філософія; найконкретніші -цілі), що утворює "каркас" організаційної культури.

Практика багатьох закордонних фірм показує, що бачення може ніколи і не стати реальністю, але його можна переглянути на будь-якому етапі реалізації стратегії, уточнюючи при цьому уявлення про напрямок розвитку організації. Графічне зображення бачення - модель "протомісії" (рис. 4.1) [121].

Крім того, бачення виступає як обов'язкова умова ефективного лідерства. Менеджер не може бути ефективним ліде-

ром без ясного уявлення про свій бізнес. Діяльність лідера, що постійно спрямована на перебудову організації, неможлива без формулювання бачення майбутнього організації. Сам же процес формулювання бачення пов'язаний з розробкою нових принципів діяльності лідера в майбутньому з використанням інших стандартів, поглядів і дій. До відмітних рис лідера варто віднести його вміння надихнути працівників організації на реалізацію стратегічних цілей і переконати їх у можливості такої реалізації.

Бачення є також хорошим засобом мотивації працівників організації, тому що воно формулюється на основі інтуїції і логічного аналізу і приводить в дію уяву. Психологи стверджують, що працівники пишаються своєю організацією, що поставила перед собою значну мету і прагне досягти її.

Головним джерелом невизначеності функціонування ділової організації є зовнішнє середовище. У середовищі, яке постійно змінюється, образ ділової організації має символізувати її стабільність і надійність. Тому зростає роль розробки стратегічних стремлінь організації за допомогою формулювання її бачення і місії. Реалізація менеджменту на основі бачення і цілей вимагає зміни основних уявлень та існуючої концепції управління організацією. Але звичайно менеджерів не заохочують за фантазії і передбачення. Дуже часто сам процес стратегічного планування є не джерелом, а інструментом реалізації бачення.

Отже, бачення як важливий елемент стратегічного управління діловою організацією вимагає до себе пильної і конструктивної уваги.

Наведемо приклади бачення деяких фірм [7, 70]:

1. Бачення фірми "Бпл" - виробника персональних комп'ютерів: "Здійснювати внесок у світовий розвиток інтелектуальних засобів, що удосконалюють людство".

2. Бачення фірми "Мерк", що спеціалізується у сфері охорони здоров'я: "Ми займаємося бізнесом для збереження і покращання людського життя. Усі наші дії повинні бути вимірювані з погляду досягнення цієї мети".

3. Бачення компанії Діснея: "Робити людей щасливими".