Стратегічне управління - Міщенко А.П. - 7.2. Система планів розвитку організації

У великих організаціях, що займаються складним формальним стратегічним плануванням, формою подання стратегії є сукупність взаємозалежних планових документів, у яких відображено прийняті стратегічні рішення.

Головним результатом планової діяльності організації є не сама система планів, а визначення цілей, стратегій, програм, проектів, розподіл ресурсів, що допомагають організації уточнити найбільш прийнятні шляхи дій і бути готовою до майбутніх змін.

Література зі стратегічного менеджменту пропонує різні концептуальні схеми планів, що рекомендується розробляти організаціям. Розглянемо систему планів економічної організації, що займається формальним стратегічним плануванням на основі пропозицій (рис. 7.1) [55, 108].

Концептуальна схема системи планів організації видається дещо громіздкою і складною. Але ця складність - об'єктивна необхідність, що відображає основні положення відомого закону кібернетики - закону необхідної різноманітності і швидкодії, відповідно до якого управлінська частина організації повинна мати таку ж або більшу різноманітність і швидкодію програм дій, якою є можлива різноманітність впливів зовнішнього і внутрішнього середовища на управлінську систему. У контексті обговорюваного питання система планів повинна бути приблизно такою ж складною, як сама організація і бізнес-середовище, в якому вона функціонує.

На рис. 7.1 подано чотири групи взаємозалежних планів.

1. Базовий стратегічний план, у якому описано основні напрямки діяльності підприємства на період від 3 до 5 (10) років. Він містить корпоративну стратегію, слугує орієнтиром для всіх інших планів і одночасно є обмеженням при прийнятті рішень щодо основних напрямків (продуктів і послуг) і ринків на рівні СБО. До складу стратегічного плану входять такі розділи: місія і цілі підприємства; результати аналізу стану і перспектив розвитку зовнішнього середовища організації з кожної СБО; результати аналізу стану і прогноз розвитку конкурентного середовища з кожної СБО; результати аналізу внутрішнього середовища організації; цілі і стратегії окремих СБО; цільовий портфель організації в розрізі кожної СБО; плани організаційно-технологічних заходів і бюджети для реалізації функціональних стратегій; ресурси, необхідні для реалізації стратегії організації; фінансово-економічна оцінка стратегічного плану.

2. Тактичні плани розвитку конкретних напрямків бізнесу окремих СБО. Основним змістом цих планів є ділові стратегії, спрямовані на зростання, посилення конкурентоспроможності і ліквідацію окремих безперспективних ділянок бізнесу. Термін дії тактичних планів - від 1 року до 3 (5) років, а звичайна форма подання - бізнес-план.

3. Оперативні плани регламентують поточну діяльність відділів, служб і бюро з реалізації корпоративної і ділової стратегії кожної СБО, до складу якої ці структурні підрозділи входять. Термін дії оперативних планів - від одного місяця до року.

4. Програми і плани-проекти. Стратегічний план підкріплюється певним набором програм і планів-проектів. Прикладами програм можуть слугувати: програма підготовки виробництва; розробки і впровадження нового виду продукту; розробки і впровадження нової інформаційної чи мотиваційної системи; проникнення на нові ринки; перебудови структури управління організації; проведення масштабної рекламної кампанії; модернізації виробництва; перепідготовки кадрів і т. ін. Програми, у свою чергу, можуть підкріплюватися конкретними проектами, що характеризуються вартістю, термінами реалізації і певною інвестиційною привабливістю.

Описана система планів економічної організації має комплексний і взаємозалежний характер. Але при цьому кожна структура (СБО, відділ, служба) може самостійно визначати структуру, зміст і форми планів, а також підходи і методи з їх розробки і реалізації, оскільки усі вони працюють на виконання місії організації і досягнення її цілей.

Певний виняток становлять бізнес-плани окремих СБО. Вони розробляються, як для внутрішнього, так і для зовнішнього користування з метою залучення інвесторів чи стратегічних партнерів. Інвестори можуть висунути певні вимоги до форми викладення ділового матеріалу та його фінансово-економічного обґрунтування. Це можна простежити за структурним складом бізнес-планів у промисловості, будівництві і фінансовому оздоровленні (санації) - табл. 7.1 [55].

Слід зазначити також важливу методологічну особливість формування системи планів у стратегічному плануванні, що полягає в необхідності адаптації планів організації до мінливих зовнішніх умов. Щоб плани можна було вчасно адаптувати до нових умов, вони повинні бути гнучкими і передбачати певні дії на випадок непередбачених обставин. Ці дії звичайно реалізуються через розробку ситуаційних планів. Ситуаційні плани дозволяють керівництву організації одержати відповідь на питання, що відбудеться, якщо зроблені при розробці стратегічного плану припущення і прогнози не збудуться, і визначити, які зміни доведеться здійснити щодо цілей і стратегії своєї поведінки в майбутньому.

У першій главі даного посібника описано особливості й основні відмінності довгострокового і стратегічного планування. Узагальнюючи відмінності між цими двома методами, характерні для етапів аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, вибору місії і формування цілей, аналізу стратегічних альтернатив і безпосереднього вибору стратегії, необхідно зазначити, що найістотніші відмінності процесу реалізації стратегії від процесу традиційного виконання довгострокового плану пов'язані з таким:

- ментальність виконання довгострокового плану - це мислення "від минулого до майбутнього"; ментальність реалізації стратегії — мислення "від майбутнього до сьогодення";

- виконання довгострокового плану - це ретельність; реалізація стратегії - креативність;

- виконання довгострокового плану в першу чергу обумовлено внутрішніми рішеннями організації; реалізація стратегії істотно залежить від зовнішнього середовища і передбачає гнучку й адекватну реакцію на її зміни;

- при виконанні довгострокового плану відбувається тільки його виконання; при реалізації конкретної стратегії починається створення якісно нової стратегії.