Стратегічне управління - Міщенко А.П. - Розділ 8. ЛІДЕРСТВО (КЕРІВНИЦТВО) - НАЙВАЖЛИВІША УМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ФІРМИ

Лідерство (керівництво) - це здатність керівника впливати на працівників організації з метою забезпечення впровадження стратегії. Керівництво полягає в переконанні, мотивації і зміні організаційної культури.

8.1. Керівництво процесом реалізації стратегії

Виконання накреслених дій є найскладнішою стадією в будь-якому процесі. Ключова роль тут належить керівництву організації, що повинне ясно бачити, в якому напрямку буде розвиватися організація. При цьому найважливіше завдання керівництва не тільки знати, що і як змінювати, але і постаратися провести необхідні зміни так, щоб кількість конфліктів, що виникають у зв'язку з опором упровадженню стратегії, була мінімальною.

Але звичайно ця ситуація в організації така, що менеджери, які беруть участь у реалізації стратегії здійснюють керівництво різними способами. Наприклад, вони можуть відіграти активну або неключову роль, делегувати повноваження різною мірою, цікавитися всіма деталями виконання стратегії або інструктувати підлеглих, брати на себе ту чи іншу частку ризику і т. ін. Практика ж багатьох фірм, що домоглися успіху в реалізації своїх стратегій, показує, що ці фірми мали динамічне й ефективне керівництво. Менеджер зі стратегії брав на себе лідерство, виконуючи велику кількість завдань від адміністрування та розподілу ресурсів і до навчання інших працівників та одержання бажаного результату. Між менеджером і лідером є певні відмінності. Якщо менеджер направляє роботу підлеглих і будує свою взаємодію з ними на основі певних нормативних документів, фактів і в рамках сформульованих цілей, то лідер надихає і вселяє ентузіазм, і будує свої відносини з працівниками на довірі і партнерстві. Ефективний менеджер аж ніяк не завжди ефективний лідер. До основних рис ефективного лідера відносять: бачення, гнучкість, довіру, комунікабельність.

У контексті обговорюваного питання лідерство полягає в грамотному і своєчасному діагностуванні ситуацій, що виникають на різних етапах реалізації стратегії, і виборі правильних шляхів їх вирішення. Розглянемо характеристику деяких ситуацій і дій лідера.

1. Основою ухвалення управлінських рішень є інформація. Тому менеджеру зі стратегії необхідне своєчасне одержання надійної інформації. Джерелами одержання точної інформації є: бесіди з підлеглими; аналіз поточних результатів діяльності; вивчення звітів; контакти з клієнтами; спостереження за діями конкурентів. Найнадійнішим джерелом є бесіди з працівниками, що займають різні посади в організації. Цей підхід, що одержав назву управління на основі максимальних контактів з персоналом, дозволяє менеджеру зі стратегії мати найбільш точну інформацію, відслідковувати нові ситуації і керувати їхнім розвитком.

2. Організаційна культура повинна підтримувати впроваджену стратегію і відповідати їй. Тут роль лідера зводиться до максимальної уваги до стратегічних перетворень, пов'язаних зі змінами в культурі фірми. Серед основних дій вищого керівництва в цьому напрямку можна назвати: врахування інтересів усіх груп, що беруть участь у діяльності організації (співробітників, акціонерів, клієнтів, постачальників та ін.); відкрите обговорення і реалізацію нових пропозицій; пояснення змін, що відбуваються, переконання тих, хто сумнівається в необхідності цих змін, і спонукання працівників організації додержуватися нових принципів діяльності; мотивацію і винагороду тих працівників, хто підтримує і проводить необхідні зміни в організації.

Слід зазначити, що стратегія, культура, методи господарювання, філософія і цінності фірми сильно взаємозалежні. Зміни такого фактора, як культура, спричиняють зміну інших факторів. Тому здійснення радикальних змін в організаційній культурі під силу тільки вищому керівництву, що має необхідну владу. При цьому важливе значення мають як усні звертання, що можуть підняти ентузіазм у колективі, донести принципи нової культури до кожного працівника, переконати в необхідності змін, так і конкретні дії керівництва, що показують прихильність до нових ідей організаційної культури.

Як бачимо, тільки сильне керівництво і добре скоординовані спільні дії на всіх напрямках діяльності фірми можуть привести до бажаних змін організаційної культури (§ 8.2).

3. Яким би не було сильне керівництво і, зокрема, менеджер зі стратегії, багато завдань на етапі реалізації стратегії вирішуються за допомогою залучення до цього процесу рядових працівників. Одне з визначень стверджує, що менеджмент - це уміння досягти поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотивацію підлеглих. Отже, завдання генерування нових ідей, визначення нових можливостей і адаптації до умов, що змінюються, відносять до тих, що вирішуються всіма працівниками організації, тому призначення ефективного лідера не просто доносити до людей інформацію про прийдешні зміни й умовляти їх бути ініціативними, а забезпечувати генерування свіжих ідей усіма співробітниками організації. У подібних ситуаціях з боку лідера можливі такі дії: підтримка почуття власної значущості, виховання і заохочення працівників, які відстоюють нові ідеї і підходи.

4. Ще однією важливою ситуацією, що менеджер зі стратегії зобов'язаний добре відслідковувати, є відповідність дій щодо реалізації стратегії політиці фірми. Політика впливає на ранжирування стратегічних завдань, розподіл ресурсів, обсяг повноважень менеджерів, організаційну структуру, кадрові рішення й ін. Менеджер зі стратегії повинен чітко розуміти, хто з керівників має вплив, які групи або окремі особи в організації підтримують зміни, а які є прихильниками стійкого стану. Іншими словами, менеджер зі стратегії, крім високої професійної підготовки, повинен мати політичні здібності, необхідні для ефективного керівництва процесом реалізації стратегії. Він повинен забезпечити підтримку перших осіб фірми, знати і вміти використовувати потенціал груп і окремих керівників, які підтримують стратегію, запобігти або нейтралізувати дії сил опору і забезпечити максимальне схвалення основних дій з реалізації стратегії.

5. Однією з важливих складових організаційної культури є норми. Норми це набір припущень і очікувань щодо певного типу поведінки, тобто те, що люди цінують у своєму організаційному житті (своє положення, титули чи саму роботу), і як ці цінності зберігаються. Щоб переконати працівників організації в необхідності певних змін менеджер зі стратегії, у першу чергу, і вище керівництво повинні відкрито дотримуватися етичних норм, що культивуються в організації. Звичайно ситуація є продуктивною, якщо не тільки вище керівництво, але і менеджери інших рівнів залучають працівників до процесу схвалення і дотримання етичних норм. Менеджери повинні постійно звіряти свої дії і дії своїх підлеглих з етичними стандартами і займати тверду позицію з проблем етики.

6. Постійно присутня ситуація при реалізації стратегії необхідність внесення в неї доповнень і коректувань. Дії менеджера зі стратегії в подібних ситуаціях можуть бути зведені до такого: зібрати інформацію про причини, що визначають необхідність коректування стратегії; намагатися сформулювати найбільш чітке уявлення про ситуацію, що створилася; брати участь у всіх дискусіях щодо пропонованих заходів виходу з кризової ситуації; пошук найбільш раціональних і нових рішень, які виходять за рамки ситуації, що створилася; прийняття колегіальних рішень; особисте управління політикою коректувань і змін.

Опис деяких важливих ситуацій, з якими доводиться стикатися менеджерам на етапі реалізації стратегії, показує, що стратегічне управління є творчим та інтерактивним процесом, що залежить від здібностей менеджерів здійснювати необхідні зміни в організації, керувати персоналом, використовувати новітні й найефективніші підходи для досягнення поставлених цілей.