Менеджмент у галузі охорони здоров'я - Баєва О.В. - Структура

Всі організації охорони здоров'я мають спеціально розроблену структуру, яка є необхідною умовою виконання поставлених перед ними завдань - медичне обслуговування населення. Як правило, це традиційна структура з чітко та конкретно обумовленими інструкціями, функціональними обов'язками, положеннями про роботу кожного структурного підрозділу. Структура закладу охорони здоров'я та інші не врегульовані законом питання, пов'язані з його функціонуванням, визначаються статутом закладу. Організаційна і штатна структури, а також структура основних фондів закладів охорони здоров'я - державних (комунальних) підприємств визначаються виключно власником даного закладу або створеними ними органами управління відповідно статутних завдань та ліцензійних вимог.

Організаційна робота лікарні визначається такими документами та принципами:

o Схема організаційної структури лікарні є додатком до Статуту лікарні.

o Порядок внутрішньої організації та сфера діяльності структурних підрозділів лікарні затверджуються головним лікарем за погодженням з Наглядовою радою.

o Структурні підрозділи лікарні використовують надане їм майно на основі права оперативного використання майна в обсязі, що встановлюється керівником лікарні.

o Щоб забезпечити свою господарську діяльність, лікарня наймає працівників, які мають професійну підготовку та кваліфікацію, що відповідають вимогам чинного законодавства.

o Функціональні обов'язки та посадові інструкції працівників лікарні затверджує її головний лікар.

Специфічні особливості закладів охорони здоров'я:

o труднощі у визначенні якості роботи окремих медичних працівників і закладу охорони здоров'я в цілому;

o необхідність чіткої координації роботи:

а) окремих медичних працівників: -лікар-лікар;

-лікар-медична сестра;

- медична сестра-медична сестра;

б) окремих підрозділів або служб:

- медико-інформаційна служба - управління закладом;

- діагностична служба - лікувальні відділення стаціонару, амбулаторно-поліклінічна допомога;

- метрологічне забезпечення - діагностична служба, лікувальні відділення;

-структури амбулаторно-клінічної допомоги - відділення стаціонару; -служба швидкої та невідкладної допомоги - відділення стаціонару; -служба крові - лікувальні відділення стаціонару; -патолого-анатомічна служба - лікувальні відділення стаціонару; - інші.

♦ необхідність високого ступеня спеціалізації;

♦ недопустимість толерантного відношення до помилок;

♦ терміновість і невідкладність роботи.

Класифікаційні ознаки закладів охорони здоров'я

Існують суттєві відмінності в різних видах закладів охорони здоров'я, що впливає на організацію управління ними. До основних класифікаційних ознак відносяться:

♦ сфера діяльності (заклади лікувально-профілактичні, аптеки, санітарно-профілактичні заклади, заклади санітарної просвіти, медико-соціального захисту, центри медичної статистики, молочні кухні, бюро судово-медичної експертизи тощо);

♦ організаційно-правова форма (державні, відомчі, приватні, господарчі товариства, об'єднання юридичних осіб);

♦ розмір;

♦ участь у науково-дослідній роботі (клініки при НДІ, клінічні заклади охорони здоров'я, науково-дослідні підрозділи фармацевтичних фірм);

♦ інші.

Функції лікувально-профілактичних закладів (за рекомендаціями ВООЗ):

♦ лікувально-відновлювальні (діагностика, лікування, медико-соціальна реабілітація, невідкладна медична допомога);

♦ профілактичні (профілактика інфекційних захворювань, запобігання переходу гострого стану в хронічний, зниження захворюваності з тимчасовою непрацездатністю, інвалідності);

♦ навчальні (підготовка лікарів та середніх медичних працівників, підвищення кваліфікації медичних працівників);

♦ науково-дослідницькі.

Заклад охорони здоров'я може бути окремою організаційною одиницею, частиною іншої організаційної одиниці або організаційною одиницею, підлеглою іншій організаційній одиниці. Заклади охорони здоров'я в Україні можуть перебувати в державній (тобто загальнодержавній або комунальній) і недержавній (комерційні) власності.

Учасниками відносин у сфері господарювання виступають:

♦ суб'єкти господарювання (управлінський, виробничий медичний та допоміжний бухгалтери, економісти, програмісти тощо персонал;

♦ споживачі (пацієнти);

♦ покупці (пацієнти, їх законні представники, страхові компанії, фірми, які купують медичні послуги для своїх співробітників);

♦ органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією;

♦ громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками закладів охорони здоров'я чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Усі заклади охорони здоров'я здійснюють господарську діяльність, під якою розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на:

♦ виготовлення та реалізацію лікарських засобів, товарів медичного призначення, медичної техніки;

o виконання науково-дослідних та консультаційних робіт;

o надання медичних послуг.

Таким чином, предметом діяльності лікарні може бути:

- своєчасна госпіталізація і стаціонарне лікування хворих, кваліфіковане надання медичної допомоги населенню;

- консервативне та оперативне лікування хворих;

- надання невідкладної медичної допомоги хворим при гострих та раптових захворюваннях, травмах та інших нещасних випадках;

- розробка, впровадження та здійснення прогресивних методів лікування;

- консультативно-діагностичні послуги;

- створення комплексу комфорту, який супроводжує лікувально-оздоровчу практику;

- створення аптеки, приготування і реалізація фармацевтичних препаратів та форм;

- усі інші види медичної, консультативної, лікувальної та профілактичної діяльності, в тому числі надання платних медичних послуг відповідно до чинного законодавства;

- підготовка та підвищення кваліфікації медичних кадрів (лікарів і медичних сестер), атестація середнього молодшого персоналу;

- експертиза тимчасової непрацездатності хворих, видача та продовження листків непрацездатності, надання трудових рекомендацій хворим, що потребують переведення на інші ділянки роботи, своєчасне направлення хворих на МСЕК;

-здійснення господарської діяльності, види та напрями якої погоджуються з управлінням охорони здоров'я при міській, обласній держадміністрації;

- здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства;

- інша не заборонена законодавством діяльність.

Виготовлення та реалізація товарів або надання медичних послуг носить вартісний характер, що має цінову визначеність.

Господарська діяльність закладу охорони здоров'я, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Сферу господарських відносин становлять такі відносини:

o господарсько-виробничі;

o організаційно-господарські;

o внутрішньогосподарські.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Організаційно-господарські відносини - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Держава для реалізації соціальної й економічної політики, виконання цільових програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності закладів охорони здоров'я.

Основними засобами регулювального впливу держави на діяльність закладів охорони здоров'я є:

o державне замовлення, державне завдання;

o ліцензування, акредитація, патентування;

o сертифікація та стандартизація;

o застосування нормативів;

o надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

o надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Податкові пільги

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949, визначено Перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від сплати податку на додану вартість. Постановою Кабміну від 30 грудня 2005 р. № 1303 перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість було розширено.

Податкові пільги поширюються не тільки на виробників лікарських засобів та товарів медичного призначення, ними можна скористатися при ввезенні або вивезенні цих товарів з митної території України. Для користування такими податковими пільгами необхідно представити ряд документів, зазначених у Наказі Державної митної служби України від 22.06.2006 N 514 "Про затвердження Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарчим кодексом України, іншими законодавчими актами, а також програмами соціального розвитку й програмами подолання деяких видів хвороб.

Заклади охорони здоров'я розподіляють на некомерційні (державні, комунальні) та комерційні.