Сальні залози містяться на всіх ділянках шкіри, крім долонь, підошов і тильної поверхні стопи. їхні протоки відкриваються у волосяні фолікули, за винятком шкіри губ, препуціального мішка та малих статевих губ, де вони відкриваються безпосередньо на поверхні. Діяльність сальних залоз залежить від андрогенної стимуляції (у плода відбувається стимуляція материнськими андрогенами).
Апокринні потові залози локалізуються в пахових ямках, у ділянці ареол, періанальній та ділянці статевих органів, навколо пупка. Вони виділяють молокоподібний секрет, який не має запаху. Секрет під впливом адренергічних речовин виштовхується на поверхню. Розчинення цього секрету бактеріями обумовлює неприємний запах, пов'язаний з перспірацією. До пубертатного періоду залози перебувають у "неробочому" стані.
Мерокринні (еккринні) потові залози розміщені по всій поверхні тіла, їхні протоки відкриваються на поверхню шкіри. На волосяних ділянках вони реагують на температурні стимули та регулюють температуру тіла, постачаючи на поверхню шкіри воду, яка випаровується. Залози іннервуються симпатичними нервовими закінченнями.
Елементи шкірного висипу
Різноманітність елементів шкірного висипу дозволяє поділити їх на первинні та вторинні. Первинні елементи характеризуються тим, що з'являються на візуально не зміненій шкірі. До них належать пляма, папула, горбик, вузлик, пухирчик і пустула.
Пляма (makula) – первинний безпорожнинний елемент шкірного висипу, який змінює тільки колір шкіри, при натисканні зникає. Може бути запального і незапального генезу. Залежно від розмірів плями поділяються на розеоли (розміром менше ніж 5 мм), власне плями і еритеми (більше ніж 20 мм). Серед плям незапального генезу найчастіше трапляються геморагічні, які залежно від розмірів поділяються на петехії, пурпуру (розміром 2-5 мм), лінійні (vibices), ек-хімози (або синці, які мають розмір понад б мм), великі безформні плями (сугиляції, гематоми). Плями бувають депігментовані (вітиліго, альбінізм), гіперпігментовані (веснянки, хлоазма, родимі плями). Розеольозний висип трапляється при черевному тифі, сифілісі, кору, краснусі. Дрібноплямистий висип характерний для скарлатини, кору. До плям також відносять судинні утворення, які мають зірчасту форму – телеангіектазії, які свідчать про ураження печінки.
Папула (papula) – судинний вузлик, безпорожнинний елемент, який змінює консистенцію та рельєф шкіри. Виникає внаслідок різних патологічних процесів в епідермісі та верхніх шарах дерми (скупчення клітин інфільтрату, гіпертрофія тканини шкіри, відкладення в ній білкових продуктів). Залежно від розмірів виділяють міліарні, лентикулярні (до 0,5 см), нумілярні (1-2 см) папули. Бувають запального і незапального (бородавки) генезу. Папули зустрічаються при корості, волосяному лишаї, кору, краснусі, геморагічному васкуліті.
Горбик (tuberculum) – безпорожнинний елемент, який розташовується в сітчастому шарі дерми, має розмір до 1 см у діаметрі, випинається над рівнем шкіри. Може бути запального і незапального генезу. Трапляється при сифілісі, системному червоному вовчаку, лепрі, лейшманіозі.
Вузлик (nodulus) – безпорожнинний елемент, розташований у дермі. Може бути незапального походження (атерома, ліпома) і запального (строфулодерма, лепра, гума, фурункул, карбункул, вузлова еритема).
Пухирчик (vesicula) – первинний порожнинний елемент, який має дно, покришку та вміст. Розміром до 1 см – пухирчик, більше ніж 1 см – пухир (bulla). Вміст може бути серозним, геморагічним, гнійним. Елемент може розміщуватись в епідермісі та під епідермісом. Пухирчик характерний для таких захворювань, як екзема, вітряна віспа, оперізуючий лишай. Пухир частіше трапляється при опіках.
Пустула (pustula) – порожнинний елемент, який має гнійний вміст. Розташований в епідермісі, дермі чи підшкірному шарі. Буває пов'язаний (остеофолікуліт, фолікуліт, вугри, гідраденіт) і не пов'язаний (імпетиго) з придатками шкіри; глибокий та поверхневий.
Міхур (urtica) – порожнинний елемент (у класифікації займає положення на межі порожнинних і безпорожнинних). Утворюється внаслідок короткочасного розширення поверхневих кровоносних судин і виходу рідкої частини крові. Прикладом міхурів можуть бути кропивниця, укуси комах, опіки кропивою, алергодерматози.
Вторинні елементи шкірного висипу є стадією розвитку первинного чи іншого вторинного елементу. До цієї групи належать вторинна пігментація, лусочка, ерозія, виразка, екскоріація, тріщина, кірка, рубець, атрофія та ліхеніфікація.
Вторинна пігментація – зміна кольору шкіри на місці іншого, раніше існуючого, елемента.
Лусочка (squama) – елемент, який складається з поверхневих шарів епідермісу, шкірного сала, пилу та бактерій.
Ерозія (erosio) – дефект у межах епітелію.
Виразка (ulcus) – глибокий дефект шкіри, що сягає сітчастого шару, виникає з глибоких первинних елементів.
Екскоріація (excoriatio), або розчухування, подертість – лінійний дефект шкіри, утворений механічним шляхом.
Тріщина (rhagades) – лінійний дефект шкіри, який утворюється внаслідок втрати шкірою щільності та еластичності.
Кірка (crusta) – ексудат, який висох, виникає на місці всіх порожнинних елементів чи на місці вторинних елементів, які супроводжуються порушенням цілості шкіри.
Рубець (cicatrix) – заміщення шкіри сполучною тканиною.
Атрофія – витончення всіх шарів шкіри.
Ліхеніфікація (lichenif icatio) – потовщення всіх шарів шкіри, яка має чіткий, посилений малюнок (нейродерміт, екзема). Шкіра щільна, груба, з великою кількістю борозен, погано береться у складку.
Різноманітність елементів шкірного висипу має назву "поліморфізм" . Справжній поліморфізм представлений кількома різними первинними елементами, а несправжній – одним первинним елементом на різних стадіях його еволюції.
Склерема, склередема, адипонекроз
Склерема (вогнищева чи дифузна) – ущільнення шкіри та підшкірної жирової клітковини. Має місце в недоношених дітей і дітей з тяжким ураженням мозку, сепсисом, пневмонією на 1-2-му тижні життя. Найчастіше з'являється в ділянці щік, стегон, сідниць, тулуба з поступовим поширенням на сусідні здорові ділянки шкіри. Шкіра в цих місцях холодна, напружена, бліда чи гіперемована.
Склередема – ущільнення та набряк певної ділянки шкіри та підшкірної жирової клітковини, який поширюється на сусідні ділянки тіла, виникає на 2-4-му тижні життя в новонароджених з інфекційними захворюваннями, сепсисом, гіпоксією.
Адипонекроз – вогнищевий некроз підшкірної жирової клітковини. Виникає на 1-2-му тижні життя. Локалізується в ділянці сідниць, спини, кінцівок у вигляді добре відокремлених інфільтратів діаметром 1-5 см, шкіра над якими не змінена або набуває ціанотично-червоного кольору.
Тести
1. Які елементи належать до вторинних елементів шкірного висипу?
A. Пляма.
Б. Папула.
B. Пухирчик.
Г. Горбик.
Д. Виразка.
2. Які елементи належать до первинних елементів висипу?
A. Рубець.
Б. Луска.
B. Атрофія.
Г. Горбик.
Д. Ліхеніфікація.
3. На яких ділянках шкіри відсутні сальні залози?
A. Губи.
Б. Долоні.
B. Шия.
Г. Плечі.
Д. Живіт.
4. Що з наведеного характерно для епідермісу дитячої шкіри?
A. Епідерміс товстий.
Б. Блискучий шар епідермісу не визначається тільки на долонях і підошвах.
B. У ростковому шарі до 6-місячного віку відсутній пігмент меланін.
Г. Усі міжклітинні зв'язки дуже слабкі, тому клітини поверхневого шару легко злущуються, травмуються.
Д. Камбіальний шар, де відбувається розростання епітеліальних клітин, майже не розвинений.
5. Що таке молочниця?
A. Наліт на мигдаликах при дифтерії.
Б. Біла плівка в ротовій порожнині немовляти, яка залишається після годування.
B. Грибкове ураження ротової порожнини, переважно у немовлят.
Г. Біленькі крапочки, які часто з'являються на обличчі новонароджених і є наслідком тимчасового закупорювання протоків сальних залоз.
6. Що таке склерема?
A. Ущільнення шкіри та підшкірної жирової клітковини.
B. Ущільнення та набряк шкіри та підшкірної жирової клітковини.
В. Набряк шкіри.
Г. Вогнищевий некроз підшкірної жирової клітковини.
Д. Нічого з перерахованого.
7. Яка з наведених особливостей шкіри в дітей сприяє розвитку пухирчатки новонароджених?
A. Колагенові волокна дерми тонкі, об'єднані в пухкі пучки.
Б. Шкіра дітей містить значно більше води, ніж у дорослих.
B. Шкіра дітей ніжна і легко травмується.
Г. Базальна мембрана недорозвинена.
Д. Усе вищенаведене.
8. Що таке дермографізм?
A. Відповідна реакція судин шкіри на механічне подразнення тупим предметом.
Б. Реакція шкіри на зміну температури навколишнього середовища.
B. Одна з характеристик підшкірної жирової клітковини.
Г. Усе перераховане.
9. Про що свідчить позитивний симптом щипка?
A. Про підвищену ламкість судин шкіри.
Б. Про гіпотонус периферичних судин.
B. Про гіпертонус периферичних судин.
Г. Про знижений тургор шкіри.
Д. Це фізіологічний стан для шкіри новонародженого.
10. Які жирні кислоти переважають у складі підшкірної жирової клітковини дітей?
А. Насичені.
Б. Ненасичені.
Відповіді: 1 – Д; 2 – Г; 3 – Б; 4 – Г; 5 – В; 6 – А; 7 – Г; 8 – А; 9-А; 10-А.
Анатомо-фізіологічні особливості кістково-м'язової системи в дітей
Методика дослідження кістково-м'язової системи в дітей
Ознаки гіперплазії остеоїдної тканини
Ознаки остеомаляції
Нормальний рівень кальцію та фосфору в сироватці крові (В.А. Доскін, 1997)
Симптоми артриту
Види порушення тонусу м'язів
Види порушення трофіки м'язів
Анатомо-фізіологічні особливості кровотворної системи в дітей. Методика дослідження. Семіотика уражень