Стимуляція здоров'я та інтелекту - Чепига М.П. - 4.1. Фізична природа земного випромінювання

4.1. Фізична природа земного випромінювання

Людина ще надовго залишиться нерозкритою до кінця таємницею. Важливою умовою нормального фізичного та інтелектуального розвитку людини і її працездатності є оптимальні фактори навколишнього середовища: атмосфери, біосфери, ноосфери, космосу.

Весь навколишній світ складається з фізичних елементарних частинок. Навколо них існують електромагнітні та інші поля, які підтримують їхню рівновагу і за допомогою яких вони взаємодіють між собою. З них збудоване все, що ми бачимо і відчуваємо. Між ними відбувається постійна взаємодія полів. У "неживій" природі - це електромагнітні поля, а у "живій" - біополя. Тому говорять про енергоінформаційний обмін у природі. Він - та основа, на якій існує все та існуємо ми. Біополе кожної людини бере найактивнішу участь у цьому процесі. Від його стану залежить здоров'я, настрій і довголіття [Я. В. Божик, 1993].

Енергоінформаційним обміном займається не одна наукова установа, зокрема Кримське відділення Міжнародної академії енергоінформаційних наук і Академія духовного єднання (президент Л. В. Безукладова), Міжнародний інститут прикладної і теоретичної фізики в Москві та ін.

З енергоінформаційним обміном пов'язана і туга за батьківщиною, коли ми її покидаємо. У кожному з нас відображені й хімічний склад води, й особливості вітамінів, білків і ферментів того, що зростає на нашій землі. Ми вписані у магнітне і гравітаційне поле своєї батьківщини, нарешті, незримо пов'язані з місцевим космічним фоном. Якщо все це змінити, людину гнітить не тільки духовна, а й фізична туга за рідним краєм.

Виявляється, тварини, яких вивезено на далекі острови, набагато дрібніші за своїх родичів, що живуть на континенті. На острові Мальта звичайні слони перетворилися на карликових. На острові Сардинія з'явилися карликові кабани, на Корсиці - міні-олені, на Целебесі - буйволи-пігмеї.

Енергетика Землі в різних місцях різна. У надрах Землі виникає планетарне поле, яке має певну фізичну сутність й існує поруч з гравітаційним та електромагнітним полями.

Було встановлено [О. Адаменко, 1996], що планетарне випромінювання має квазіперіодичний характер і здійснює кілька коливань своєї інтенсивності протягом місяця. Планетарне випромінювання має ядерно-фізичну сутність, і якщо його сконцентрувати (наприклад, за допомогою піраміди), то можна прискорити дезактивацію радіоактивних матеріалів. Планетарне поле створює на поверхні землі ділянки двох типів, які називають геопатогенними та доброякісними зонами.

Про геопатогенні зони ("місце сили", "пропаще місце") згадують ще старовинні книги. У Стародавньому Китаї їх ще називали "зуби дракона".

У 1700 році з'явилась книжка німецького вченого Б. Реслера "Дзеркало металургії", в якій вперше згадується про "дратуючі лінії", що перетинаються майже під прямим кутом. Через двісті років, у 1937 році, ця сітчаста структура була вдруге відкрита французьким лікарем Пейре. З'явилися й інші роботи з цього питання. Зокрема, Ф. Шнеггенбургер у 1953 році в роботі "Смуги збудження і сітчаста система" подає систематичне зображення сітчастої структури зон збудження. Пізніше цими дослідженнями займалися Карті і Хартман.

У Стародавній Індії глобальні енергетичні сітки враховувалися при виборі місця для будівництва храмів.

Вивчаючи архітектуру старовинних храмів і церков, вчені виявили обов'язкову присутність під ними підземних водяних потоків. Це пояснюється тим, що вода є причиною телуричного енергетичного поля. Наприклад, під кафедральною церквою (собор) у французькому місті Шартре будівельники на глибині 37 метрів побудували 14 водяних каналів, що перетинаються. Це допомогло створити постійний телуричний ефект. Тому люди себе добре почувають в церквах. Це також пов'язано з енергетикою церков, з їх цибулеподібними маківками антенами та старовинними іконостасами.

Є різні думки про причини виникнення геопатогенних зон. Це перш за все земне випромінювання (телуричне) і космічна радіація, захоплена магнітним полем Землі. Кора Землі розтягується і стискається, а в місцях, де вона складається з крихких порід, виникають тріщини. Ці місця можуть заповнюватися водою. Встановлено, що геопатогенні поля - це високочастотні випромінювання, які лежать в дециметровому діапазоні. Вони мають свою характерну структуру і є циркулярно поляризовані, чим відрізняються від відомих у техніці випромінювань.

Геопатогенні поля поділяються на геопатогенні зони і глобальні сітки.

Геопатогенна зона - зона Землі, яка характеризується геофізичною аномалією і негативним впливом земного випромінювання на організм людини. Це невеликі ділянки земної поверхні різної форми. Розмір цих ділянок - від кількох квадратних сантиметрів до сотень квадратних метрів. Розрізняють природні й штучні геопатогенні зони. Природні геопатогенні зони виникають в місцях геологічних тріщин, зливів, карстових пустот, тектонічних зон, підземних водоносних жил, залягання металевих руд і нафти. Штучні геопатогенні (антропогенні) зони зумовлені виробничо-технічною діяльністю людини (шахти, метро, водопроводи, підземні сховища, каналізації).

Вирішальний склад у вивчення геопатогенних зон і їх патологічного впливу внесли роботи Р. Шнайдера [1984] і П. Швайцера [1986] . На основі досліджень було виявлено, що геопатогенне випромінювання являє собою високочастотне електромагнітне поле з дециметровими довжинами хвиль.

Встановлено декілька основних джерел геопатогенного випромінювання:

1. Підземні водяні потоки і їхнє перехрещення на різній глибині;

2. Геологічні розколи;

3. Поєднання випромінювання водяних потоків і геологічних розколів - так звані індуковані перехрестя;

4. Решітчасті координатні сітки; б. Зони подвійної дії.

Поля випромінювання підземних водяних потоків є найбільш відомі і визначаються біолокаційним феноменом. Для утворення характерного поля випромінювання від підземного водяного потоку необхідна наявність двох обов'язкових умов:

- проточна вода;

- паралельні границі водяного потоку.

Згідно з результатами проведених досліджень випромінювання підземного водяного потоку утворюється завдяки викликаного протіканням води прискорення руху молекул, які володіють дипольними властивостями.

Структура випромінювань, які утворюють геологічні тріщини, залежить від їх ширини. Всі три реактивні зони тріщин містять хвилі довжиною 17,2-21,5 см. Крім цього, в центральній зоні також виявлено випромінювання із довжиною хвилі мінералів, які є в тріщинах.

Надзвичайно небезпечними для здоров'я людей є індуковані перехрестя, які виникають при взаємодії полів центральної зони випромінювання підземного водяного потоку і випромінювань звичайних чи подвійних реактивних зон геологічних розломів. При цьому виявилося, що реактивні зони багаторазових перехрещень перетинаються в одній точці. Оскільки в утворенні таких перехресть часто бере участь до 18 реактивних зон підземного водяного потоку і геологічної тріщини, то вони були названі індуктивними.