Дисципліна "Етика ділового спілкування" ґрунтується на багатьох науках, зокрема на психології спілкування, етиці, психології управління, науковій організації праці тощо. її вивчення зумовлене потребами сьогодення.
Ділова людина — чи то підприємець, менеджер чи керівник — повинна обов'язково вміти чітко і зрозуміло формулювати свою точку зору, аргументувати свою позицію, аналізувати висловлювання партнера, критично оцінювати відповідні пропозиції. Необхідною умовою цього є вміння слухати, вести бесіду, створити доброзичливу атмосферу, уміння справити позитивне враження, відповідна завчасна підготовка.
У центрі уваги цього курсу — особистість менеджера, керівника. Не досить володіти знаннями, вміннями, методами спілкування, щоб бути хорошим фахівцем. Потрібно мати ще й відповідний рівень внутрішньої культури. Морально-етичні проблеми особистість вирішує залежно від своїх базових життєвих принципів.
Етика ділового спілкування — це наука, яка оперує відповідними знаннями, теоріями, методами, методологією, і водночас мистецтво, тому що залежить від світосприйняття та здібностей особистості. Основним завданням цієї дисципліни є не тільки навчання студентів науці ділового спілкування, а й спонукання їх до мистецтва спілкування шляхом активної пізнавальної діяльності, формування відповідної мотивації, самовдосконалення, використання різних вправ і завдань. Більш глобальною метою є розкриття краси, гармонії людських стосунків, зокрема у сфері ділового спілкування, спонукання до формування особистісних морально-етичних принципів, які стали б основою всієї трудової діяльності керівника, організатора, менеджера.
Курс орієнтований переважно на практичне оволодіння відповідними навичками, уміннями, а не на високий рівень академічно-теоретичних знань. Подається широкий діапазон напрямів розкриття тієї чи іншої теми, які викладач може поглиблювати.
РОЗДІЛ 1. СПІЛКУВАННЯ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН
1.1. Поняття про спілкування.
1.2. Культура спілкування.
1.3. Спілкування як комунікація.
1.4. Техніка спілкування.
1.5. Моделі та стилі спілкування.
1.6. Спілкування і діяльність.
1.7. Етична сторона спілкування.
1.1. Поняття про спілкування.
Спілкування — основна форма людського буття. Його відсутність чи недостатність може деформувати людську особистість. Спілкування є основою практично всіх наших дій, служить життєво важливій меті встановлення взаємозв'язків і співпраці.
Здібність до спілкування завжди була однією з найважливіших людських якостей. До людей, які легко вступають у контакт і вміють привернути увагу до себе, ставляться із симпатією. Із замкнутими людьми намагаються обмежити контакти або взагалі уникати їх.
Більшість людей вважає, що вони вміють спілкуватися. Але практика свідчить, що ефективно це робити вміють далеко не всі, у тому числі й керівники, менеджери. До 90% робочого часу управлінці повинні витрачати саме на спілкування. Адже звіти, проведення нарад, засідань, бесід, дискусій, переговорів — усе це різні форми ділового спілкування.
Опитування свідчать, що 73% американських, 60% англійських і 86% японських менеджерів невміння ефективно спілкуватися вважають основною перешкодою на шляху досягнення цілей, що стоять перед організацією.
Спілкування нагадує своєрідну піраміду, яка складається із чотирьох граней. У його процесі можна пізнати інших людей, обмінятися з ними інформацією, співпрацювати з ними і водночас пережити емоційний стан, що виникає в результаті цього.
Таким чином, спілкування — це процес установлення й розвитку контактів між людьми, що виникає як потреба у спільній діяльності та включає:
♦ сприйняття, пізнання і розуміння партнерів по спілкуванню (перцептивна сторона спілкування);
♦ обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування);
♦ вироблення єдиної стратегії взаємодії (інтерактивна сторона спілкування).
У загальному вигляді спілкування є формою життєдіяльності людей і необхідною умовою їх об'єднання (людина — соціальна істота) та розвитку окремої особистості. Соціальний зміст спілкування полягає в тому, що воно інтегрує соціальний досвід і культуру, яка передається від покоління до покоління. Спілкування є також важливим фактором психологічного розвитку людини.
За своїми формами і видами спілкування досить різноманітне. Способи, сфера і динаміка спілкування визначаються соціальними функціями людей — учасників спілкування, соціальним статусом, службовими обов'язками. Спілкування регулюється факторами, пов'язаними з виробництвом, обміном і потребами, а також сформованими і прийнятими в суспільстві законами, правилами, нормами, соціальними інститутами тощо.
За використанням знакових систем виділяють такі види спілкування:
■ вербальне (словесне) спілкування, яке в свою чергу поділяється на усне та писемне мовлення;
■ невербальне (безсловесне) спілкування.
За деякими даними, 60—80% інформації від співрозмовника ми отримуємо по невербальному каналу. Невербальні засоби спілкування досить різноманітні. До основних належать:
♦ візуальні засоби спілкування (рухи м'язів обличчя, вираз обличчя, очей; рухи рук, ніг — жести; рухи тіла; просторова дистанція; реакція шкіри: почервоніння, пітливість; поза, постава; зовнішній вигляд — одяг, зачіска, косметика, аксесуари);
♦ аудіальні засоби (паралінгвістичні: якість голосу, його діапазон, тональність, темп, ритм, висота звуку; екстралінгвістичні: мовні паузи, сміх, плач, зітхання, кашель, плескання);
♦ тактильні засоби спілкування включають усе, що пов'язано з дотиками співрозмовників (потискання рук, обійми, поцілунки, поплескування по плечах тощо);
♦ ольфакторні засоби спілкування, які включають приємні та неприємні запахи навколишнього світу, природні та штучні запахи людини.
На невербальні засоби впливає конкретна культура того чи іншого народу, тому дуже важко знайти спільні норми для всього людства.
За характером зв'язку спілкування поділяється на: ^ безпосереднє (контакт один на один);
опосередковане — за допомогою письмових чи технічних засобів, віддалених у часі чи в просторі учасників спілкування;
За кількістю учасників у спілкуванні розрізняють такі різновиди спілкування:
■ міжособистісне спілкування, тобто безпосередні контакти людей у групах чи парах, постійних за складом учасників;
■ масове спілкування, тобто багато безпосередніх контактів між незнайомими людьми, а також комунікація, опосередкована різними видами засобів масової інформації.
За включенням у процес спілкування соціальних складових спілкування поділяють на::
міжособистісне спілкування (спілкування між конкретними особистостями, які володіють індивідуальними якостями, що розкриваються в процесі спілкування і організації взаємних дій). Соціальні ролі мають при цьому допоміжне значення;
рольове спілкування (спілкування між комісіями визначених соціальних ролей, коли дії, поведінка учасника такого спілкування визначаються виконуваною соціальною роллю). У процесі такого спілкування людина відображається не тільки як індивідуальність, а як соціальна одиниця, що виконує визначені функції. Індивідуальність підпорядковується соціальній ролі. Іноді таке спілкування називають ще офіційним, або формальним.
Різновидом рольового спілкування є ділове спілкування, тобто спілкування між співрозмовниками (партнерами, опонентами), які мають відповідні соціальні позиції, визначені їх соціальними ролями і відповідними функціями, спрямоване на повне або часткове вирішення конкретних проблем, організацію спільної діяльності, дій.
Запитання і Завдання для самоконтролю
Завдання 1. Випишіть висловлювання відомих людей про спілкування та його значення в житті людей.
Завдання 2. Дайте відповіді на запитання:
1. Що називається спілкуванням?
2. Чому кажуть, що спілкування — найбільша розкіш на світі?
3. Які компоненти включає спілкування як процес встановлення і розвитку контактів?
Завдання 3. Назвіть різновиди спілкування за використанням знакових систем.
Завдання 4. Допишіть речення:
Вербальним називається спілкування ...
Невербальне спілкування — це ...
До невербальних засобів належать ...
Ольфакторні засоби — це
На невербальні засоби впливає ...
До візуальних засобів належать ...
Завдання 5. Назвіть різновиди спілкування за характером зв'язку.
Завдання 6. Дайте відповіді на запитання:
1. Яке спілкування називається безпосереднім?
2. Яке спілкування називається опосередкованим?
3. Які ви знаєте різновиди спілкування за кількістю учасників?
4. За якими характерними ознаками спілкування поділяється на міжособистісне і рольове?
5. Яке спілкування називається міжособистісним? Рольовим? 6. Яке спілкування можна назвати діловим?
1.2. Культура і спілкування
1.3. Спілкування як комунікація.
1.4. Техніка спілкування
1.5 Моделі та стилі спілкування
1.6. Спілкування і діяльність
1.7 Етичний бік спілкування
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ
2.1. Класифікація функцій спілкування
2.2. Характеристика сторін спілкування