Інноваційний менеджмент - Скрипко Т.О. - Ситуація для аналізу

Завдання 1. Розгляньте схему структури інноваційного процесу (рис. 5.7). Поясніть зміст коленого елемента та їхні взаємозв'язки.

Завдання 2. Ознайомтеся з описами типових носіїв рольових функцій у процесі нововведень [58], поданими далі, і запропонуйте їхні назви.

1. Визначальна особа інноваційного управління підтримує і просуває нові ідеї, не боїться підвищеного ризику та невизначеності, здатна до пошуку нестандартних рішень. Для неї характерні такі особисті якості: інтуїція, ініціативність, рішучість, висока активність, колегіальність. Орієнтується па вирішення завдань зовнішнього характеру: створення організації, що діє в зовнішньому середовищі; координацію служб фірми з зовнішньої діяльності; взаємодію з суб'єктами зовнішнього інноваційного середовища. Тому майже завпеди обіймає керівні посади підрозділів зі створення нової продукції, технології, керівника інноваційного проекту або підприємства.

2. Працівник, орієнтований на вирішення внутрішніх інноваційних проблем. Його завдання — організація пошуку ідей, використовуючи, наприклад, метод "мозкового штурму", створення атмосфери творчості, залучення співробітників до інноваційного процесу. Він є творчою ерудованою особистістю з широким колом інтересів.

3. Спеціаліст з акумулювання інформації, має щонайменше дві вищих освіти. Контролює потоки науково-технічної, комерційної, спеціалізованої інформації, вміє накопичувати і поширювати новітні знання та передовий досвід, підживлювати інформацією творчий пошук на різних станах створення інновації або здійснення організаційно-економічних змін на підприємстві.

4. Особа, яка координує і контролює реалізацію інноваційних програм чи проектів. Мас аналітичні здібності для оцінювання ефективності роботи, впровадження нововведень. Основні риси: активність, витримка, воля, мобілізація сил, емоційна зрілість.

5. Працівник має повну свободу дій для генерації ідей з різних напрямів діяльності організації. Його основне завдання — надавати нові ідеї незалежно від конкретних проблем. Це творча людина, мрійник, "дивак" і навіть геній.

Завдання 3. Визначити, до якого виду підприємств належать: ВЛТ "Львівська пивоварня", холдингова компанія "Метінвест", ЗЛТ "Стирол", корпорація "Рошен". Самостійно назвіть приклади віолентів, комутантів, експелерентів і патієптів.

Завдання 4. За допомогою Інтернету знайдіть інформацію про одне підприємство з такими характеристиками: високотехнологічне, з високим рівнем освоєння інновацій, з елементами новаторського підходу.

1. Чому спонукальним механізмом розвитку економічних інновацій, перш за все, є ринкова конкуренція?

2. Чому експелеренти укладають угоду з великими компаніями, а не самостійно заробляють гроші на інноваціях?

3. Які характеристики мають параметри інноваційного потенціалу:

— організація інноваційних процесів;

— швидкість інноваційних процесів;

— технологічна гнучкість.

4. Пригадайте з теорії менеджменту мотиваційні моделі. Яким чином їх можна застосувати для розробки програми стимулювання винахідництва і креатив-пості персоналу?

5. Поясність, як Ви розумієте поняття "спіраль знань". Який зв'язок між джерелами інноваційних ідей та цим явищем?

6. Чому, на Вашу думку, стратегія, яку використовують малі наукомісткі фірми, є одним із різновидів стратегії захоплення ринкової ніші?

7. Чому, на думку П. Друкера, стратегія імітації починається з ринку, а не з виробників?

Ситуація для аналізу

Ніші ринок відіграє важливу роль у визначенні спрямованості дослідницької й інноваційної діяльності. Тому потрібно проводити ретельну, безперервну оцінку потреб ринку для їх порівняння з відправною точкою ідей, необхідне постійне виявлення способів задоволення цих потреб, пошук рішень у цій сфері тощо. Характер ринку с не тільки спонукальним важелем проведення досліджень і інноваційної діяльності, а й кінцевою мстою її реалізації.

Аналіз даних статистики дає підстави для висновку про початок утвердження в Україні інноваційної моделі економічного зростання. З 2000 р. спостерігається підвищення інноваційної активності в промисловості (рис. 5.8).

Із загальної кількості підприємств, які здійснювали процеси інновації, майже кожне друге використовувало маловідходні та ресурсозберігаючі технологічні процеси. Однак протягом 2006 р. було впроваджено 1145 нових технологічних процесів порівняно з 1808 2005 р.

Що, на Вашу думку, було вирішальним для поліпшення ситуації і чому знову спостерігається тенденція до спадання?

Цікаво знати, що...

Вважається, що японці знають таємницю розробки оригінальних ідей (до слова, про українців кажуть, що вони не бачать того, що в них під ногами). Тому значний інтерес становить практика "вирощування" винахідників.

У Японії з 1974 р. створена широка мережа клубів винахідництва для дітей. У них школярі знайомляться з основами технічної творчості і беруть участь у конкурсах під гаслом "Діти і наука майбутнього". Для нагородження переможців запроваджені спеціальні призи Міністерства освіти і Міністерства промисловості та міжнародної торгівлі (МПМТ). Постійно проводяться конкурси серед студентів па кращий винахід. Зазвичай на конкурс надходить близько 100 тис. робіт, які за умовами можуть не бути винаходами відповідно до вимог патентного законодавства, проте мають вміщувати нові прогресивні технічні ідеї. Комісія відбирає кращі, які потім експонуються на спеціальних виставках, а їхні автори нагороджуються "Призом імператора", "Призом прем'єр-міністра" тощо. На церемонії нагородження обов'язково мають бути присутні члени імператорської династії, міністри та інші державні діячі. Усі ці події широко висвітлюють засоби масової інформації.

Особлива увага японського уряду спрямована на розвиток і підтримку творчої ініціативи та винахідництва у всіх вікових і класових верствах суспільства. З цією метою держава зосередила значні регулюючі функції на наукових дослідженнях, новаторстві та інноваційній діяльності загалом. Роль головної державної наукової установи виконує Агентство з науки і техніки (АИТ), яке створено ще 1956 р. па правах самостійного відомства у складі Кабінету міністрів. Цей орган — ініціатор, провідник і координатор науково-технічних програм новаторської діяльності.

Організацію конкурсів, виставок творчості проводить Японський інститут новаторства і винахідництва, створений за ініціативою патентного відомства і Міністерства торгівлі і сільського господарства. Він складається з 47 регіональних відділень у великих містах країни. Діяльність інституту здійснюється за трьома основними напрямами: пропагування і стимулювання винахідництва у країні, організація міжгалузевого обміну науково-технічними досягненнями і надання патентно-інформаційних послуг. Інститут, викопуючи стратегічне завдання держави — зробити націю творчою — особливу увагу приділяє системі організації і стимулювання винахідництва. Окрім Всеяпонського конкурсу винахідників, який проводиться щороку, починаючи з 1960 р., запроваджений конкурс на кращий винахід серед учителів і викладачів вищих навчальних закладів. За його результатами визначають кращі школи і коледжі країни.

Не менш цікавим є досвід організації винахідництва на провідних промислових фірмах Японії. Наприклад, фірма "Хітачі" для заохочення новаторства співробітників створила комітет з видання патентів, який розглядає й оцінює винахідницькі пропозиції, а їх щороку пропонується близько 4 мли. З цих пропозицій понад 20 тис. є патентоспроможними. Вони становлять основу для заявок фірми па винаходи і корисні моделі. Кращим винахідникам і раціоналізаторам щороку встановлюється три категорії премій: золота, срібна і бронзова. Водночас з премією вручають нагрудний знак, який дає його власнику право протягом року користуватися тими самими пільгами, що й адміністрація компанії: забезпечує поїздки за кордон за рахунок фірми, надбавки до окладів, придбання (за собівартістю) засобів індивідуального транспорту і побутової техніки, що випускає фірма.

Японські компанії практикують присудження премій за будь-які, навіть неефективні раціоналізаторські пропозиції, через що ця діяльність набула величезного розмаху. В окремих фірмах на одного працюючого припадає до 60—80 раціоналізаторських пропозицій. Стимулюється не цінність пропозиції, а сам процес творчої активності робітників. Зазвичай така пропозиція оплачується в розмірі 5—6 доларів, заявник одержує подяку, визнання. Схвалення як найпростіший засіб модифікації поведінки успішно використовують чимало фірм в усіх країнах.

Адміністрація компаній вважає, що чим більше пропозицій, тим вища ймовірність одержати справді ефективну ідею. Крім того, система раціоналізаторських пропозицій спрямована па те, щоби забезпечити працівникам почуття єдності з компанією, настрою лояльності. Про ефективність цього методу свідчать дані компанії "Тойота". Кількість пропозицій, поданих її співробітниками, зросла з 49 тис. 1970 р. до 859 тис. 1980 р. Цього ж року "Тойота" виплатила 415 млн. єн за ці пропозиції, одержавши близько 2 млрд. прибутків [58].

* * *

Світовий досвід стимулювання інноваційної діяльності та захисту інтелектуальної власності. Чільне місце в державних програмах розвинених країн щодо стимулювання інноваційної діяльності, заохочення дрібних і середніх дослідницьких фірм та незалежних винахідників посідають питання державної допомоги в організації і проведенні науково-дослідних робіт, інноваційних проектів^*7. Ця допомога реалізується за декількома напрямами, найважливіші з яких — проведення наукових досліджень на замовлення державних органів з прямим державним фінансуванням затрат на них, падання дотацій і різноманітних субсидій та позик, створення ризикових (венчурних) фондів для фінансування інновацій.

*7: {Прахов Б. Стимулювання винахідницької діяльності // Інтелектуальний капітал. - №2, 2004. – С.22-30. }

У США такі програми зі стимулювання інноваційної діяльності реалізуються насамперед через ефективну кредитну політику фінансування науки і техніки. Відповідно до Закону США про податки, ставку податку на кредити для фінансування досліджень і розробок зменшено з 25 до 20 %. Державна допомога на розвиток науки і техніки ґрунтується на належно відпрацьованій системі договорів. При цьому найбільшим замовником на проведення наукових розробок є Міністерство оборони СІЛА, яке фінансує весь цикл НДДКР. Найпоширенішою формою договору є "фіксований за цінами" договір стимулювання, який передбачає: видатки на проведення наукових досліджень і розробок; частку прибутку, яку одержує науковий центр за результатами робіт, або розмір премії, яку виплачує держава за виконану розробку; максимальну вартість договірної продукції; частку підприємства і держави у прибутках.

У Франції, Великій Британії, Німеччині та Японії передбачається субсидіювання з державного бюджету цільових державних програм, які діють у ключових галузях економіки. До того ж, у Франції і Японії, а також у Швеції, визнали доцільним створення таких державних структур, які б надавали винахідникові субсидії на всіх етапах інноваційного процесу, аж до збуту продукції на ринку. Уряд ФРН допомагає проводити дослідження переважно дрібним і середнім фірмам у вигляді часткової оплати праці дослідницького персоналу — в середньому близько 40 % відповідного фонду заробітної платні, а також через пряме фінансування близько ЗО—40% кошторисних затрат на розробки, які здійснюються за державними замовленнями. Поза тим, існує досить поширена практика надання безвідсоткових позик, які сягають 50 % затрат па впровадження новацій. У Великій Британії застосовують систему конкурсів, які практикують міністерства техніки, торгівлі і промисловості, з метою фінансування розробок найперспективніших новаторських ідей.

Державна система стимулювання винахідницької діяльності в Австрії базується па фінансовому забезпеченні інноваційних завдань численними спеціальними державними фондами зі залученням приватних банків.

* * *

Ускладнення промислової продукції внаслідок впровадження у виробництво інновацій потребує комплексних технологій, для чого часто залучають охоронці документи декількох компаній. Тому замість купівлі ліцензій відбувається перехресне ліцензування і негативні вияви конкуренції нейтралізуються кооперацією компаній, які належно і надійно охороняють свою інтелектуальну власність.

У США державна фінансова допомога надається і невеликим компаніям для заохочення патентної діяльності. За рахунок бюджетних коштів оплачується близько 50 % усіх видатків, пов'язаних з одержанням охоронних документів. Наявна практика передачі технологій Із суспільного сектора економіки до приватного. Неабияке значення для патентної активізації має встановлення пільгової системи сплати мита з огляду на вагомість винаходу і статус винахідника. Водночас із самостійним використанням прав, завдяки володінню патентом і паданням ліцензій, у США можливе використання патентних прав через створення так званих патентних пулів. Патентний пул — це об'єднання патентів, які належать двом або більше патентовласникам, з мстою їхнього використання. Існує декілька видів патентних пулів: придбання фізичною або юридичною особами патентів у кількох патентовласників за відсутності між ними угоди про спільне використання цих об'єктів промислової власності (ОПВ); заснування групою осіб (зазвичай, це юридичні особи) холдингової компанії спеціально для спільного володіння і використання ОПВ, які раніше належали кожному члену цієї групи; об'єднання двох і більше підприємців або фірм з метою використання ОПВ, що перебувають у їхньому спільному чи окремому володінні. Патентні пули американське правосуддя загалом не вважає неправомірними. Проте деякі патентні пули було визнано такими, що порушують норми антитрестового права.

В Японії патентна політика держави і приватного сектора зазнавала змін. На першому етапі уряд підтримував укладання ліцензійних угод, спрямованих на освоєння винаходів і ноу-хау, а згодом він почав заохочувати патентування вітчизняних винаходів, що дало змогу перейти до політики "стратегічного застосування патентів".

* * *

Положення, які надають податкові пільги для інноваційної діяльності підприємств, містяться в законодавствах багатьох країн. У Франції існує комплексна система заохочення і впровадження результатів науково-дослідних робіт. Для стимулювання інновацій надаються безкоштовні дотації, кредитні гарантії і податкові пільги, які координує Міністерство фінансів. У країні діє три акціонерних товариства з ризиковим капіталом, також функціонує мережа впроваджувальних центрів і організацій, трансферних центрів з передачі технологій.

Механізм реалізації інноваційної політики в Японії дещо відрізняється від практики інших держав. Після визначення пріоритетного напряму досліджень Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості (МЗТП) пропонує всім потужним корпораціям відповідного профілю взяти участь у реалізації програми. У розпорядження корпорацій, які зголосилися, воно віддає наукові лабораторії і залучає до роботи провідних учених та фахівців з університетів. Результати досліджень і розробок доводять до відома всіх зацікавлених компаній. На цей час уряд Японії орієнтується па широке фінансування фундаментальних досліджень з держбюджету. Створено сприятливий податковий і митний режими для винахідників. Так, податкові пільги стимулюють передусім капіталовкладення в енергоощадне устаткування і заміну обладнання, яке руйнує озоновий шар (на таке обладнання дозволено особливу амортизацію); у продане патентів, ліцензій за кордон; у щорічне збільшення видатків па НДДКР.

У Китаї встановлено таку систему оподаткування доходів, одержуваних унаслідок операцій з передачі технологій, яка сприяє подальшому розвитку цього процесу: університети, науково-дослідні організації, неприбуткові інститути звільняють від сплати податків на 3 роки. Крім того, від сплати податків звільняють також державних або колективних власників технологій, якщо їхній річний дохід не перевищує 100 тис. юанів.

В Угорщині задля технічного розвитку підприємств податки у вигляді відрахувань від прибутку, одержаного внаслідок реалізації науково-дослідних робіт, зменшуються на 75 % порівняно зі встановленими загальними нормативами. Окрім цього, для таких підприємств зменшують розмір податків па майно і накопичення, розмір відрахувань від заробітної платні працівників.

Незначні розміри мита теж можуть бути стимулом для винахідників. Наприклад, у Південній Кореї патентне мито у 6 разів менше, ніж в Японії, і в 15 разів — ніж у США. Патентні закони ФРН, Австрії, Бельгії, Швейцарії, Японії містять низку положень, що надають пільги зі сплати мита окремим винахідникам. Патент-пий закон Австрії передбачає скасування або відтермінування сплати заявкового і річного мита, якщо йдеться про заявку для одержання чи заощадження енергії.