Лідерство та стиль роботи менеджера - Скібіцька Л.І. - Тема 3. Лідерство и лідери в організації

План лекції

3.1. Поняття про лідерство та його типи

3.2. Лідери лідерів

3.3. Підготовка лідерів

3.1. Поняття про лідерство та його типи

Є організації, в яких начебто все робиться правильно, але чогось все ж таки не вистачає. У них немає душі, немає того, що дозволяє вдихнути в адміністративну систему життя. Вони існують без віри, без любові та й без надії. Вони приречені на подібне сіре животіння, якщо тільки не знайдеться людина або команда однодумців, які виявлять суть і зміст у цій застиглій системі, й тоді повернеться надія. Така людина називається лідером, а роль, у рамках якої він діє, -лідерством.

Менеджер збільшує контроль, поступаючись іншим частиною своєї влади.

Лідерство - це не керівництво, хоча лідер і може бути керівником.

Лідерство - це не менеджмент, а харизматичне керівництво (Ар-нолд Талленбаум).

Наразі можна говорити про зміну орієнтирів: замість уже звичного TQM (Total Quality Management) фахівці починають говорити про настання ери TQL (Total Quality Leadership): загального лідерства на основі якості. Саме якість - ключ до конкурентоспроможності.

Наразі немає жодної теорії або підходу, що поєднував би всі дослідження й відбивав загальне бачення феномена лідерства й фігури лідера. Проблематика лідерства розглядається в теорії особистісних якостей, у концепціях організаційного поводження, в ситуаційній теорії лідерства. Кожна з них зазнає критики, але результати так чи інакше використовуються на практиці.

Лідерство і влада

Влада - це не завжди лідерство. Зате зворотне, видимо, достовірне завжди: лідерство породжує владу й значною мірою забезпечує її.

Вигідна відмінність лідерства від простої адміністративної влади полягає в тому, що це влада, яка не має потреби застосовувати силу, хоча й має її. Сила стає непотрібною, як що на допомогу приходить ідеологія. Саме лідер покликаний сформулювати таку ідею або систему ідей, у яку готові повірити ті, хто має потребу у вірі, й яку готові прийняти ті, хто шукає пояснень. Щоб уникнути опору, керівник повинен бути сильним. Велика індійська мислителька С. Вівекананда говорила: "Слабкість народжує саму ідею опору".

Керівник-лідер не може бути слабким за визначенням. Керівник зобов'язаний бути сильним, як і лідер.

У будь-якій організації всі процеси починають протікати активніше, коли у керма з'являється лідер. Едвардс Демінг писав, що лідерство - це пусковий механізм роботи системи якості, і без нього вона - скоріше фікція, ніж реальність. "Лідерство потрібне для всіх компонентів системи", - відзначав Демінг у передмові до книги Г. Р. Ніва "Простір доктора Демінга". І насамперед важлива лідируюча роль вищого керівництва, без якої конструктивні перетворення практично неможливі. Одним з основних положень теорії інноваційного менеджменту є твердження про те, що лідерство є ключовим елементом інноваційного процесу й розвитку культури в організації. Лідерство - це ключ, що відкриває шлях до успіху в бізнесі. Джуран акцентує увагу на тому, що лідерство вищого менеджменту - це один з восьми уроків, які засвоюють успішні компанії. Аналогічні погляди виражає й Т. Конті. Та й у новій версії міжнародних стандартів ISO 9000 лідерство назване одним з восьми основних принципів, покладених в основу стандартів (Draft International Standard ISO/DIS 9000:2000 (E)).

Еджмен говорить, що нова, націлена на якість організація залежить від лідерства, що створює внутрішні умови успіху. Безсумнівно, остаточний успіх корпорації залежатиме від здатності всіх її співробітників творчо працювати разом для досягнення загальної мети. Але тут знову не обійтися без лідерства, що підтримує потрібні уміння й необхідне ставлення. На думку Меліси Хорнер, сьогодні лідерство -це не більше, ніж визначення висоти, на яку треба підстрибнути.

Три типи лідерів (за Пітером Сенге):

1) лідер-керівник компанії або організації;

2) лідери-менеджери, які проводять політикові компанії на місцях;

3) лідери-активісти із середовища рядових співробітників організації, які постіно підтримують "вогонь у багатті" і не дають йому згаснути, поки менеджерів немає поруч.

Те, що менеджер, керуючий через мотивацію поведінкою інших людей, повинен володіти лідерськими якостями, ні в кого із сучасних дослідників і найбільш успішних практиків менеджменту не викликає сумніву. Всі передові моделі ведення бізнесу можна дослідити за провідною роллю в них лідерства. Це моделі таких світил, як Едвардс Демінг, Джозеф Джуран, Пітер Друкер, Тіто Конті тощо. Лідерство в цьому випадку віднесено, як правило, до вищого керівництва й у меншій мірі - до менеджменту на місцях.

Але й це бачення питання починає змінюватися. На конференції з управління якістю в Будапешті проф. Кондо відзначив: "Важливість лідерства не можна проігнорувати вищим менеджерам і менеджерам середньої ланки".

Таким чином, можна надихнути всю компанію зверху вниз і одержати саме той зворотний зв'язок, що дозволить безупинно поліпшувати процес. Отже, лідерство - це невід'ємний елемент сучасної системи управління, й більше того, лідерство - "пусковий механізм" цієї системи, це те, завдяки чому всі технічні елементи, концепції, принципи починають діяти.

Лідерство - компонент не тільки невід'ємний, а й незамінний. Адже його відсутність спричинює значні фінансові витрати й втрату конкурентоспроможності. Існує думка, що лідерство можна замінити чіткою системою контролю, покарань і заохочень. Але, коли немає лідерства жорсткіший контроль (контролювати доводиться, принаймні, частіше), більше часу йде на постановку завдання, гірший клімат у колективі - відбувається втрата ресурсів: часових і людських. Потрібні засоби, щоб найняти зайвого контролера або організувати службу контролю; плинність кадрів, породжена поганим кліматом у колективі, також відбивається на фінансовому стані організації. Усе це разом позначається на ефективності компанії, природно, не в кращий бік. Із цього можна зробити висновок, що лідерство є ключем до "ефективної організації й конкурентоспроможності в глобальному масштабі"

Ставтеся до людей так, як вони хочуть, щоб до них ставилися, і тоді у ваших руках виявляться ключі від їхніх сердець.

Різниця між лідером та менеджером проводиться з багатьох позицій (табл. 3.1 і 3.2).

Таблиця 3.1

Різниця між менеджером та лідером

Таблиця 3.2

Порівняльна характеристика керівництва і лідерства

Організації ефективні настільки, наскільки ефективні люди, що працюють у них. Люди ефективні настільки, наскільки їхні менеджери дозволяють їм бути ефективними. Визначте власний стиль лідерства, що допоможе вам надихати й вести за собою людей. Допоможіть своїй команді відчути себе винятковою, і вона досягне виняткових результатів.

Чи можна встановити набір універсальних критеріїв, які дали б менеджерові можливість одержати право називатися гордим словом "лідер"? Звести секрет лідерства до переліку загальних законів, завдяки яким можна завоювати серця й розуми людей, неможливо. Чи варто говорити, що кожна людина унікальна у своєму роді, і те, що важливо для одного, не обов'язково буде мати значення для іншого. Одних захоплюють за собою активні, товариські й енергійні лідери, інших - спокійні й урівноважені. Кожна людина має власні критерії оцінки.

Ефективність лідера залежить від того, наскільки його стиль керування відповідає критеріям людей, яких він веде за собою. Саме цей показник, а не правила, вичитані з книжок з лідерства й менеджменту, є маяком для лідера. Знання принципів, згідно з якими члени команди оцінюють свого лідера, дає йому змогу бути гнучким у спілкуванні, а значить використовувати не загальний, а індивідуальний підхід до кожного із співробітників.

Управляти можна системами, бюджетами й часом. Що стосується людей, то ними не управляють, а їх ведуть. В основі лідерства лежить людський фактор: спілкування, толерантність, довіра. У силах лідера допомогти людям повірити в себе, надихнути їх і надати їм підтримку. Однак для цього насамперед необхідно розуміти, що їх мотивує, надихає, хвилює й стимулює. Слід пам'ятати про те, що цінності, переконання й поводження конкретного лідера викликають у різних людей залежно від їхнього характеру зовсім різну реакцію.

Єдина величезна помилка, яку допускаємо всі ми (і лідери не виняток) при побудові взаємин, полягає в нашому переконанні, що всі люди схожі на нас, мають ті самі потреби, цінності й хочуть, щоб до них ставилися так само, як ми хочемо, щоб ставилися до нас. Усі ми з різних планет. Не думаю, що я відкрию вам таємницю, якщо скажу, що люди зовсім не схожі одне на одного. Щоб завоювати людину, до неї необхідно знайти свій ключик.

Ще в V ст. до н. е. Гіппократ виділив кілька груп характерних рис людей. На основі цієї класифікації виділяється три основних типи характерів: турботливий, діяльний і мислячий. Оскільки в характері людини наявні риси всіх трьох типів, індивідуальний підхід до кожного визначається тим, риси якого типу переважають.