Термін "лідерська компанія" не означає, що бізнесом буде управляти один-єдиний лідер: йдеться про лідерів, які працюють в організації на всіх її рівнях. Створення таких організацій відповідає інтересам не тільки працівників компанії, які не на словах, а на ділі цінують своїх співробітників. Це набагато ефективніше, ніж ієрархічні компанії.
У компанії лідерського типу немає місця диктаторам, навпаки, вони прагнуть створити атмосферу довіри між керівниками й підлеглими. Зробити це непросто, і вибудовувати такі відносини потрібно із самого початку - коли відбувається добір кадрів у компанію.
Фахівці самі проводять співбесіду з кандидатами. На першому етапі підключаються консультанти, що працюють у компанії протягом одного - трьох років.
Потім їх заміняють співробітники із більшим стажем роботи і на заключному етапі - партнери фірми. У середньому один кандидат розмовляє з десятьома консультантами, й, звичайно, процес відбору багато в чому залежить від їхніх оцінок.
Треба точно знати, чого чекати від майбутніх співробітників. При виборі враховуються освіта кандидатів, їхня ерудиція, професійний досвід і здатність керувати людьми. Також треба оцінити їхню уяву, уміння аналізувати, ставлення до людей, ініціативність і енергійність. Крім того, на прикладах з реальної практики треба перевіряти їхнє вміння вирішувати найрізноманітніші проблеми.
Співробітники, що проводять співбесіду, мають знати особливості корпоративної культури підприємства.
Треба дотримуватися принципу "зростай або йди". Якщо консультант за шість-сім років не стає партнером, його просять піти з компанії. Це справедливо: обдаровані люди повинні знайти сферу, у якій вони можуть проявити свій талант, - і вони її знаходять. Нечесно тримати людей у компанії, якщо їм не вистачає здібностей для зростання.
У компаній лідерського типу є дві загальні риси.
По-перше, людина з гарним характером заслуговує на довіру.
По-друге, потрібні люди, які вміють працювати в команді. Оскільки інтерв'юерам доводиться трудитися поруч з ними ж відібраними кандидатами (хоча й не обов'язково, що з кожною конкретною людиною), вони й приймають рішення.
Створюючи компанію лідерського типу, важливо не тільки сформулювати принципи наймання персоналу, а й розробити методи оцінювання результатів роботи й просування кар'єрними сходами. Професійне зростання ріст окремих людей не може бути метою компанії - адже не можна культивувати зірок.
У компанії лідерського типу для зміцнення командного духу корисно проводити ротацію кадрів. У цьому випадку співробітники не відстають оди від одного професійно й здобувають різні навички. Крім того, ротація сприяє підвищенню кваліфікації кожного окремого члена команди й допомагає запобігти монотонності роботи - саме тому компанії лідерського типу застосовують цей метод. І в той же час завдяки ротації, хоча б часткової, організація стає більш гнучкою, оскільки за необхідності людей легко можна перевести з однієї команди в іншу.
У деяких компаніях новим співробітникам відразу ж говорять: "Ми розраховуємо, що Ви не будете займатися тільки якоюсь однією справою". Люди працюють у команді, і передбачається, що кожний опанує обов'язки колег.
Можна й інакше дати співробітникам відчути турботу компанії. Наприклад, іноді людям важливо знати, що у випадку сімейних проблем, скажемо хвороби дітей або необхідності доглядати за літніми батьками, роботодавець піде їм назустріч. Коли виникає конфлікт між роботою й особистим життям і накладаються одна на одну складності на роботі і в родині, люди виявляються в скрутному стані. Однак і щодо цього компанії лідерського типу мають явні переваги. Адже найуспішніше влагоджують конфлікти між роботою й домом саме гнучкі, а не тверді керівники, перерозподіляючи обов'язки своїх підлеглих, дозволяючи їм переходити на скорочений робочий тиждень тощо. І ними рухає не просте бажання робити людям добро. Допомагаючи співробітникам примиряти інтереси роботи й родини, компанії підвищують їхній моральний дух і власну продуктивність. У Johnson & Johnson співробітники, що працюють за гнучким графіком і мають можливості взяти відпустку за родинними обставинами, прогулюють у середньому вдвічі менше, ніж інші. Крім того, 58% опитаних співробітників вважають цей принцип дуже важливим: за їхніми словами, багато в чому саме через це вони залишаються в компанії. А серед співробітників, що користуються додатковими перевагами, його важливість відзначили вже 71% опитаних.
Проте керівництво багатьох компаній стверджує, що, оскільки підсилюється глобальна конкуренція, вони просто не можуть застосовувати такого роду програми. Це означає, що вони дивляться лише в найближче майбутнє й перебувають у полоні стереотипів авторитарного керування. У компаніях лідерського типу все відбувається інакше.
Але підтримка роботодавця потрібна співробітникам не тільки у випадку конфлікту між роботою й домом. Тому розглянемо створення в компанії лідерського типу груп, що допомагають співробітникам вирішувати різні проблеми.
Група здоров'я. Компанії лідерського типу намагаються приділяти серйозну увагу здоров'ю всіх своїх співробітників - від керівників вищої ланки до рядових працівників. Це, зокрема, припускає щорічну диспансеризацію й консультації з питань правильного харчування й фізичного навантаження. Якщо лідер групи здоров'я є лікарем за освітою, то він може сам конфіденційно обговорювати проблеми здоров'я зі співробітниками компанії.
Група охорони праці. Кожен керівник зацікавлений у тому, щоб умови праці в компанії відповідали прийнятим нормам безпеки. Але й працівники повинні знати правила техніки безпеки на робочому місці й завжди дотримувати їх.
Якщо на підприємстві є тільки поодинокі випадки виробничого травматизму, то не тільки співробітники почувають себе впевнено, а й у громадській думці в цілому, й в очах потенційних працівників компанії зокрема її репутація підвищується.
Винагорода за заслугами
Тема 8. Традиційна класифікація стилів управління
8.1. Поняття про стиль управління
8.2. Чинники формування стилю управління
8.3. Традиційна класифікація стилів управління та їхня характеристика
Авторитарна корпоративна культура
8.4. Класифікація стилів управління залежно від інтересів і мети керівника
Тема 9. Методика визначення характерного стилю управління блейка-моутона
9.1. Гратка ГРІД Р. Блейка та Дж. Моутона