Залежно від інтересів, які переслідують керівники, і від першочергових цілей, на які вони орієнтуються, виділяють діловий, бюрократичний і діляцький (гендлярський) стилі управління.
Ознаками ділового стилю управління є орієнтація керівника на кінцеву мету діяльності колективу, точне і своєчасне виконання наміченого. Він грунтується на принципі "інтереси справи понад усе".
Діловий керівник:
o прагне до пошуку найкоротших оптимальних шляхів і ефективних методів вирішення назрілих проблем;
o проявляє відповідальне ставлення до використання ресурсів та робочого часу;
o проявляє здібність до усвідомленого ризику;
o має самостійність мислення;
o проявляє ініціативне та креативне ставлення до справи;
o працює з урахуванням перспективи;
o намагається передбачати нові проблеми та заздалегідь опрацьовує заходи для їхнього вирішення;
o забезпечує гнучкість розпорядчої діяльності (своєчасне корегування або скасування раніше прийнятих рішень, виконання яких через обставини, що склалися, є недоцільним або неможливим);
o забезпечує єдність слова й діла;
o проявляє критичне ставлення до досягнутого;
o систематично підвищує свою кваліфікацію і зміцнює самодисципліну;
o спрощує і вдосконалює управлінську працю;
o орієнтується на знання, досвід і світогляд підлеглих;
o звільняє від тяганини, формалізму і канцелярщини. Діловий стиль управління грунтується на високій компетентності керівника, глибокому знанні дорученої справи, вмінні здійснювати комплексний аналіз обставин, що склалися, приймати ефективні рішення та домагатися їхньої реалізації.
Бюрократичний стиль управління характеризується зсувом інтересів і мети з основної справи на допоміжні організаційні, формально-адміністративні функції. Якщо для керівника ділового стилю трудова дисципліна є неодмінною умовою виконання виробничих завдань, то для керівника-бюрократа основним є не справа, а дисципліна й порядок самі по собі, навіть якщо вони не призводять до практичних результатів.
Бюрократичний керівник:
o орієнтується на думку вищестоящих посадових осіб;
o важливим вважає не результати роботи, а те, як оцінить її вище керівництво, працює не на досягнення мети, а до чергової перевірки;
o перестраховується, намагається бути під опікою, адже начальству завжди відніше, бо воно все знає;
o застосовує заходи, що створюють видимість його активної діяльності, часто суто показові;
o має сліпу віру в доцільність наявних організаційних структур;
o створює опір змінам, оскільки боїться втратити свій статус в управлінський ієрархії, або додаткової відповідальності та необхідності опановувати нові знання та навички роботи. Бюрократичний стиль управління характеризується бездушністю, йому притаманне вузьке відомче мислення, свідоме обмеження своєї компетенції. Бюрократа не обходить усе, що виходить за межі офіційно встановлених функціональних обов'язків.
Диктат, адміністративна сваволя в економіці, казенна байдужість до прав та потреб людей, зневажливе ставлення до громадської думки та соціального досвіду трудящих є найнебезпечнішими формами прояву бюрократизму.
Бюрократи є основними супротивниками широкої гласності. Бюрократизм пригнічує самостійність та ініціативу, ставить перешкоди на шляху нового. Впливовість бюрократів грунтується на канцелярських секретах та застиглій організаційній структурі.
Бюрократична машина проста за устроєм. Її функціонування забезпечується двома важелями. Перша підойма - це галас, обіцянки, різні організаційно-технічні заходи, що набувають форми компанійщини. Це головна зброя бюрократизму. Друга підойма - це тяганина, зволікання у вирішенні проблем, формалізм, консерватизм. Тобто це гальмівний важіль, що підключається тихо, без розголосу. Ця підойма за своєю дієвістю є вирішальною.
Ще одним негативним стилем управління є діляцький (торгашеський, гендлярський) стиль. Його основою є вузький практицизм, прагматизм, за яких зовсім нехтується суспільно-політична та моральна сторони справи.
Діляцький стиль вдало маскується під діловий стиль, оскільки формально має з ним багато спільних рис, а саме: активність, підприємливість, вміння виходити зі скрутних ситуацій, здатність ризикувати, прагнення до спрощення властної складової управління (в частині порушення ієрархії, панібратства). Діляцький стиль націлений на реалізацію корисливих інтересів, які висуваються як інтереси підприємства або навіть суспільні інтереси. Йому притаманні демагогія, видимість піклування про інтереси підприємства, галузі, держави, бездушне ставлення до людей. Керівники діляцького стилю найчастіше уникають конфліктів; їх турбує своє особисте забезпечене і безпечне існування, економічні інтереси і кар'єрне зростання.
Існує класифікація стилів роботи керівника залежно від ставлення до справи й підпорядкованих йому людей.
Керівник, зосереджений на роботі (орієнтований на завдання), насамперед турбується про виконання завдання та розробку системи винагород для підвищення продуктивності праці.
Для керівника, зосередженого на людині, основною турботою є працівники. Керівник робить ставку на взаємодопомогу, максимальну участь працівників у прийнятті рішень, заохочення професійного зростання підлеглих тощо.
Проте буває, що стиль керівництва одночасно орієнтується й на роботу й на людину.
Стиль управління та його формування залежить насамперед від особистих якостей керівника, ступеня зрілості трудового колективу в цілому та окремих його членів зокрема особливостей ситуації.
Існують і інші класифікації стилів управління (рис. 8.2).
Рис. 8.2. Чотири базових системи (стилі керівництва і лідерства) Лайкерта
9.1. Гратка ГРІД Р. Блейка та Дж. Моутона
9.2. Тип управління 9.1
9.3. Тип управління 1.9
9.4. Тип управління 1.1
Поведінкові елементи
9.5. Тип управління 5.5
9.6. Тип управління 9.9
Поведінкові елементи
Основні й допоміжні типи управління