Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - 1.3. Рекомендації з виховання у персоналу почуття гордості за організацію

Керівнику необхідно:

— демонструвати персоналу особисту гордість за організа­цію;

— не шкодуючи часу, бувати на робочих місцях співробіт­ників;

— створювати надихаючий образ організації за виробле­ною для неї шкалою моральних цінностей та принципів;

— співвідносити свою поведінку з моральними цінностями й принципами організації;

— обов'язково відзначати успіхи команд, вітаючи їх із кожним успішним розв'язанням завдання;

— заохочувати лідерів команд різноманітними видами за­охочення, щоб вони могли пишатися своїми досягненнями;

— наймати в команду тільки компетентних працівників;

— організувати змагання між командами;

— домагатися того, щоб продукція та послуги організації були кращими у своїй сфері діяльності;

— налаштовувати персонал не просто на роботу, а на рух уперед;

— спілкуватися з членами сімей і близькими співробітників;

— фінансувати сімейні свята в організації;

— організувати спортивну підготовку співробітників і фі­нансувати спортивні заходи;

— завжди показувати співробітникам, що їхня робота дуже важлива для організації;

— берегти співробітників;

— розробити привабливий, яскравий і ефективний лого­тип організації;

— залучати працівників до участі в громадському житті;

— періодично висвітлювати успіхи організації в місцевій пресі [62];

— постійно приділяти увагу облаштуванню приміщення та робочих місць в організації;

— завжди показувати співробітникам, що вам дорогий імідж організації.

1.4. Мета й обмеження організації

Мета — це генеральний план дій, у якому описується майбут­ній стан або процес як об'єкт досягнення. За місцем у системі орієнтирів, що визначають перспективу розвитку організації, мета може бути структурована, як наведено на рис. 1.2.

Процес вироблення й зміни мети організації здійснюється під впливом багатьох факторів (збільшення масштабів органі­зації, зміна зовнішніх умов її функціонування, розвиток тех­ніки й технології, зміна суспільної свідомості, зміна керів­ництва (менеджерів) організації тощо).

На організацію як на суб'єкт підприємницької діяльності безпосередньо впливають у визначенні мети організації такі контрагенти (рис. 1.3):

— клієнти організації (споживачі або ринок);

— власники (інвестори, які вклали кошти в організацію);

— працівники організації;

— керівники організації (менеджери).

Ступінь спрямованості кожної з цих груп на визначення мети варіюється від організації до організації і може з часом змінюватися. Є організації, котрі орієнтуються у своїй діяль­ності передовсім на споживачів, і навпаки, організації, для яких пріоритетними є інтереси співробітників та керівників. Досягнення оптимального балансу між вираженням інтересів усіх ключових груп та метою організації є однією з найваж­ливіших умов її розвитку. Задоволення інтересів однієї з груп за рахунок ігнорування інтересів іншої, як правило, призво­дить організацію до негативних результатів.

У діяльності організації керуються цілим набором зав­дань, які розрізняються як за змістом, так і за часовою пер­спективою. Разом із тим можна виділити значно поширені завдання.

1. Господарські завдання:

— одержання максимального доходу — цільова установка, орієнтована на досягнення припливу коштів у певні часові пе­ріоди. Прагнення до отримання доходу є головною цільовою установкою для організації. В акціонерних товариствах для їх членів доходом є дивіденди;

— прагнення до майнового добробуту — цільова установка, орієнтована на отримання певного майнового статку (продаж, виробництво, передача) до певного терміну;

— збільшення обороту — цільова установка, орієнтована на максималізацію прибутку з обороту і зменшення періоду оборотності;

— зниження витрат — цільова установка, орієнтована на досягнення мінімальних витрат.

Останні два завдання найбільш повно характеризують такі величини:

— продуктивність — відношення кількості продукції до кількості використаних ресурсів;

— рентабельність інвестицій — відношення доходу до ін­вестицій.

2. Загальні завдання:

— суспільне завдання — принцип поведінки, орієнтований на розв'язання суспільних завдань шляхом будь-якої діяль­ності;

— колективне завдання — принцип поведінки, орієнтова­ний на збалансованість підприємницьких завдань працівни­ків.

3. Робоче завдання — цільова установка, орієнтована на розв'язання робочих завдань (одержання продукції, надання послуг тощо).

Обмеження — це цільові установки, орієнтовані на певні категорії, що характеризують філософію та етичні основи ор­ганізації.

Основні види обмежень:

— ліквідність (продукції, послуг) — умова виживання організації;

— збереження організації — збереження наявного в розпо­рядженні майна і трудових ресурсів;

— незалежність — діяльність, пов'язана з реалізацією рішень без впливу будь-якої сторони.

Збереження авторитету означає відмову від вжиття за­ходів, які можуть завдати шкоди авторитету організації.

Вибір мети на вищому рівні організації, як правило, про­ходить такі етапи:

— пошук мети;

— аналіз;

— випробування на реалізованість;

— відбір мети;

— розширення операцій для її здійснення;

— процес здійснення;

— внесення коректив.

Проведені автором дослідження засвідчують, що рівень знань завдань організації серед керівників середньої ланки становить 30—40, а серед персоналу — 5—10 %.