Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - Види забезпечення та соціальні послуги

Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загально­обов'язкове державне соціальне страхування, законів Украї­ни "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня на випадок безробіття", "Про зайнятість населення" та ін­ших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнарод­них договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), вклю­чаючи тих, що проходять альтернативну (невійськову) служ­бу, а також тих, які працюють неповний робочий день або не­повний робочий тиждень, та на інших підставах, передбаче­них законодавством про працю.

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з якого починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розі­рвання трудового договору.

Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

— працюючі пенсіонери та особи, які відповідно до законо­давства України мають право на пенсію;

— іноземці та особи без громадянства, які тимчасово пра­цюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено між­народними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі — забезпечення) та соціальні послуги мають застрахо­вані особи, а також незастраховані особи — військовослуж­бовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служ­би України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, ін­ших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв'язку зі скорочен­ням чисельності або штату без права на пенсію (далі — війсь­ковослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому по­рядку як безробітних.

Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випа­док безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за умови сплати страховику страхових вне­сків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяль­ності, особи, що виконують роботи (послуги) згідно з цивіль­но-правовими угодами, мають право на забезпечення за Зако­ном України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за умови сплати страхо­вику страхових внесків.

Види забезпечення та соціальні послуги

Видами забезпечення є:

— допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її ви­плата для організації безробітним підприємницької діяль­ності;

— допомога по частковому безробіттю;

— матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

— допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Види соціальних послуг такі:

— професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації;

— профорієнтація;

— пошук підходящої роботи та сприяння у працевлашту­ванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце, та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку (розмірах), встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;

— інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

У разі необхідності для проходження професійної підго­товки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особа:

— направляється до закладів охорони здоров'я для про­ходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до чинного законодавства;

— забезпечується місцем проживання на період прохо­дження професійної підготовки, перепідготовки та підвищен­ня кваліфікації; також їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку.