Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - Порядок обчислення розміру страхових внесків

Розміри страхових внесків установлюються на календар­ний рік для:

— роботодавця — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших за­охочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в нату­ральній формі, що визначаються згідно з нормативно-право­вими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

— найманих працівників — у відсотках до сум оплати пра­ці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а та­кож інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладанню по­датком з доходів фізичних осіб;

— інших осіб — у відсотках до сум оподатковуваного дохо­ду (прибутку).

Страхові внески нараховуються на фактичні виплати (до­ходи), що не перевищують максимальної величини фактич­них витрат страхувальника на оплату праці найманих пра­цівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, визначеної Кабінетом Міністрів України.

Роботодавці — суб'єкти підприємницької діяльності відно­сять страхові внески на валові витрати, суми страхових вне­сків виключаються з доходів працівників, що підлягають об­кладанню податком з доходів фізичних осіб. Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного та (або) місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, пе­редбачених на такі цілі.

Матеріальне забезпечення на випадок безробіття

Страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки робо­тодавця та роботодавцем.

Період, протягом якого застрахована особа була згідно із законодавством звільнена від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'яз­кового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу. До такого стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування на випадок безробіття".

Застраховані особи, визнані в установленому порядку без­робітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робо­чого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачу­вали страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі на­стання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви за­реєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:

— навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

— строкова військова служба;

— здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним вис­новком потребує постійного стороннього догляду;

— інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, пра­цювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які ба­жають відновити трудову діяльність після тривалої (більше б місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останньо­го місця роботи з підстав, передбачених ст. 37, п. З, 4, 7, 8 ст. 40, ст. 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають пра­во на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в дер­жавній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допо­моги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допо­моги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застра­хованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно. У випадку зміни застрахованою осо­бою місця постійного проживання виплата допомоги по без­робіттю продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачуєть­ся особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.