Менеджмент підприємства - Хомяков В.І. - 4.3.3. Класифікація "неідеальних"працівників за Т. Фарнсвортом

Т. Фарнсворт [35] розглядає 7 типів неідеальних працівників: одержимий, панікер, пугач, пацифіст, відлюдник, дилетант, маніпулятор - основні характеристики яких наведено нижче.

"Одержимий". Одержимий на роботі - це людина, для якої справи - щось подібне наркотику, щедре джерело насолоди, що народжується солодким усвідомленням того, що він незамінний, необхідний і вдень, і вночі. Він воліє проводити вечори за балансовими таблицями, а не в концертному залі. Марно називати йому імена композиторів - вони викличуть у нього асоціацію лише з назвами компаній-суміжників. Все, що виходить за межі роботи, йому просто нецікаво, а написати доповідну легше і цікавіше, ніж листа дружині. Одержимий оволодів до тонкощів своєю роботою і може строчити доповіді, як швейна машинка. Органічно нездатний до делегування своїх обов'язків, він продирається крізь роботу, як кочівник крізь бархани, викликаючи у оточуючих жах своєю верблюжою впертістю. На відміну від кочівника, він навіть не намагається відпочити в "оазі", що трапилася дорогою. Деякі з найбільш закоренілих навіть обід приносять з дому і з'їдають його, не відходячи від робочого місця і, по можливості, не відриваючись від справ. Дайте такому робітникові "простирадло" цифр, гору папок, і він, повний щастя, з головою пірне у розрахунки. Такий робітник - свого роду канцелярський верблюд, що зібрав у своїх горбах масу цифр, фактів та інструкцій, які придавлюють його до землі і примушують прямувати однією й тією ж стежкою. Йому ніколи підняти голову, щоб обдивитися навколо себе, він залишається сліпим і глухим до всіх змін в оточуючому його світі. Тому, виявивши такого фанатика серед ваших підлеглих, не намагайтеся доручати йому нову справу — користі не буде. Краще нехай він виконує те, до чого звикнув, щоб він не надірвався при цьому.

"Панікер". Головна ознака панікера - нестримний страх перед прийняттям самостійних рішень. Необхідність зробити вибір буквально його паралізує. Стан ускладнюється тим, що звичайно панікер досить розумний і винахідливий, його витончений розум без особливого зусилля генерує безліч варіантів рішень, але вибрати кращий з них він просто не в змозі. І тут вже марно вимагати від нього більш активних дій, тому що, чим більше ви на нього давите, тим не рішучішим він стає. Наради — його рідна стихія. Тут він легко виграє єдиноборство з найбільш суворим і діловим головою, запевняючи всіх присутніх, що прийняти безпомилкове рішення неможливо. Тому найкращий спосіб уникнути шкідливого впливу панікера на нараді - запропонувати йому бути головою. А на це він органічно не здатний: адже голова повинен сформулювати кінцеве рішення! Улюблене резюме панікера: "У зв'язку з вищенаведеним розглянута проблема потребує додаткового глибокого і всебічного вивчення...". Найбільшу користь від панікера можна отримати, якщо використати його як своєрідного "міношукача", а точніше — "каверзошукача".

"Пугач" - повна протилежність панікеру: з кожного питання у нього є своя думка, і хоча реальної користі ви від нього не отримаєте, галасу він наробить багато. Дипломатичності та гнучкості у "пугача" стільки ж, скільки в атакуючого африканського носорога. Будь-які аргументи для нього - марне коливання повітря. Більш правий той, у кого міцніші голосові зв'язки. Він впевнений, що будь-якого опонента необхідно просто злегка налякати. І взагалі, будь-яке рішення краще, ніж затримка через пошук кращого рішення. Нікого не слухаючи, "пугач" без коливань береться за найбільш складні справи, і, як правило, з тріском провалює їх, пошиваючись у дурні. Органічно нездатний до сприйняття нюансів, він все бачить тільки в білому та чорному світлі, чим дуже нагадує героїв ковбойських фільмів, які спочатку стріляли, а потім вже починали розбиратися, чи варто це було робити. Його методи переконання прямолінійні й грубі, а при найменших запереченнях він вибухає і втрачає контроль над собою. При всій своїй погрозливості "пугач" легковажний і йому рідко вдається нав'язати свою волю іншим, крім тих випадків, коли він волею обставин і зв'язків обіймає керівну посаду. '"Пугач", звичайно, викликає сильне незадоволення в оточуючих своєю поведінкою та ідеями, які не тільки не здатні вирішити старі проблеми, але й створюють нові труднощі. Тому, якщо ви хочете, щоб ваша пропозиція була прийнята, краще, якщо "пугач" буде в таборі ваших противників, а не союзників.

"Пацифіст" - за характером це звичайно скептик без твердих переконань, який має єдине бажання, щоб Його залишили в спокої і дали мирно дожити до пенсії. Бачивши в своєму житті чимало злетів і падінь із службової драбини, сам він не має ніякого бажання дертися по її щаблях і всіляко намагається зберегти статус-кво. Він свято вірить у те, що ніщо в світі не варто його уваги й інтересу; він всіляко цурається ентузіастів і заповзятих служак, в яких вбачає лише загрозу своєму добробуту. Головний принцип пацифіста - "Не будіть сплячих собак!", і він робить усе, щоб практично реалізувати його в службовій діяльності. Занепадницька філософія та інертність працівника такого типу загальновідомі, і якщо він керівник, то в його підрозділі так же весело, як і в могилі. Така атмосфера пригнічує підлеглих, які нерідко реагують заявами про звільнення. Пацифіст підписує ці заяви з готовністю: адже його хвилюють не інтереси справи, а власний спокій, який можуть порушити чвари і незадоволення підлеглих. Як не дивно, незважаючи на всю безпринципність пацифіста, його нерідко вважають "дійсно зрілим працівником" і "людиною державного розуму", тому що він дуже рідко втручається в службові баталії. А втім, може бути, саме в цій нейтральній сірості й ховається секрет того, чому пацифісту весь час вдається утримуватися на поверхні. Адже він не загрожує ні одній із протидіючих сторін, і його залишають у спокої. Як і одержимому, йому не можна довіряти нову сферу діяльності або намагатися стимулювати його можливостями подальшої кар'єри.

"Відлюдник". Цей тип неідеального працівника багато в чому подібний до одержимого. Особливо часто трапляється в наукових закладах. Відлюдник звичайно настільки занурений в свою роботу, що не знаходить часу навіть на контакти з оточуючими. Якщо його заженуть на нараду, він вислуховує виступи з погано прихованим нетерпінням, нагадуючи в ці хвилини мисливську собаку, яку в розпалі полювання раптом взяли на поводок. Коли ж йому доводиться самому виходити на трибуну, він робить це з таким роздратуванням, що навіть не вважає за потрібне докласти деяких зусиль, щоб більш зрозуміло сформулювати свої думки для аудиторії. Йому нема ніякої справи до того, що більшість визнає його за дивака: відлюдник вважає їх просто дилетантами, спілкуванням з якими нема потреби особливо себе утруднювати. Зарозумілість відштовхує людей від відлюдника, він не користується пошаною ні начальства, ні колег. Єдине, що рятує його від неприйняття організмом компанії? безперечні ділові якості. Більшість його пропозицій впроваджується в життя. Поступово такий працівник одержує репутацію здібного дивака, до якого нічого і намагатися застосовувати звичайні шаблони службової поведінки. Слід відзначити, що відлюдник зовсім не забуває про необхідність укріплювати свої тили, як це може здатися на перший погляд. Спробуйте покопирсатися у його зв'язках, і ви напевно виявите начальницьке вухо, яке досить охоче дослухається до слів відлюдника. Почуваючи за собою підтримку з боку керівництва, неважко справлятися з підступами ворогів. Поєднуючи в собі одночасно якості мудреця, проповідника і пустотливої дитини, відлюдник живе як рідкісна тварина в заповіднику, не побоюючись ні пазурів бюрократичних хижаків, ні кулі заздрісника-браконьєра. Навколо своєї роботи він створює атмосферу таємничості, намагаючись запевнити оточуючих, що саме на нього покладена відповідальність за вирішення найбільш складних проблем. Якщо відлюдник потрапляє на керівну посаду, то його підлеглим не позаздриш. Начальник-відлюдник вимагає повної лояльності і безумовного підкорення, а порядок наводить залізною рукою.

"Дилетант”. Базіка і фат, дилетант схожий з відлюдником в тому, що він обов'язково пов'язаний з будь-ким з високого начальства. Однак ефект його живучості слід шукати не в особливих ділових якостях, а в умінні міцно ухопитися за сприятливий збіг обставин або у вигідному одруженні. Як відомо, із усіх якостей, необхідних для успішної кар'єри, вміння одружитися на дочці великого боса - найбільш цінна. Щедро обдарований чарівністю, але обділений при розподілі мозкових клітин, дилетант підбирає собі роботу куди більш старанно, ніж витончений гурман страви в дорогому ресторані. Втомлений необхідністю розбиратися в тонкощах дорученої йому роботи і нездатний до нововведень, він скоріше перетворюється в своєрідний канцелярський айсберг, зустріч з яким погрожує вам катастрофічною втратою часу на пусте базікання, в якому дилетант справжній майстер. Єдиний шлях хоч як-небудь нейтралізувати згубний вплив дилетанта на оточуючих - зробити його відповідальним за прийом поважних гостей. У цій ролі дилетант незамінний: ніхто краще за нього не зуміє зустріти гостей на аеродромі, розмістити їх у готелі, організувати банкет і розваги. У цій роботі він знаходить справжнє визнання, звільняючи вам час для важливих справ і, разом з тим, перестаючи справляти шкідливий вплив на інших працівників, оскільки його витончена фігура все рідше з'являється в коридорах службових приміщень.

"Маніпулятор" оцінює людей не за реальними фактами, а за епізодом, який сам же й організував, щоб в цьому епізоді виграти. Наприклад: він спонукає вас гаряче говорити про що-небудь, підлакує, ахає, а все для того, щоб під кінець обірвати вашу мову позіхом або фразою "Все це банально" або "Яка нісенітниця!". Але чи означає це, що ви дійсно говорили непристойність або нісенітницю? Ні. Маніпулятор вважає, що, глузуючи над кимсь, він бере реванш за власні невдачі і незадоволені амбіції. Маніпулятор вважає, що він завжди правий. Ви сперечаєтеся з ним і крок за кроком впевнюєтеся: ніякі докази на нього не діють. Але ось, нарешті, ви знайшли неспростовний аргумент. І тоді маніпулятор вигукує: "А я що тобі цілісіньку годину тлумачу?". Або промовляє із задоволенням: "Тут ми з тобою докопалися до самої суті". І це "ми з тобою" залишає вас з відкритим ротом. Зверніть увагу: якщо ви не дасте йому таким чином самоутвердитися, то в майбутньому він буде до вас ворожим.

Маніпулятор полюбляє виставляти людину на посміх. Припустимо, був випадок, коли ви сказали щось не до речі. Маніпулятор неодмінно розповість про це в спільній компанії. Іноді минає чимало часу, а він ще й досі смакує вашу невдалу репліку. Особливо дошкуляє, коли він розповідає про вас те, в чому ви мали необережність йому довіритися.

Маніпулятор бачить виразно дошкульні місця людей, але не помічає їх позитивних якостей. Іноді він просто дивує вас влучністю міркувань про якого-небудь спільного знайомого, але все, що він говорить, сповнене неприязні. А між тим, ви не раз бачили, наскільки він привітний, навіть лестивий до цієї людини.

Маніпулятор не допускає можливості прояву високих мотивів. Припустимо, хтось вирішив підвищити свою кваліфікацію - "значить, кар'єрист". Про все судить по собі. Правда, собі він з легкістю приписує і шляхетність, і щедрість, і піднесені інтереси.