Міжнародний менеджмент - Юхименко П.І. - Ставлення до часу

Перші спроби класифікувати ділові та організаційні культури були здійснені в 1980-х роках. Виділені такі класифікаційні параметри:

1. Ставлення різних культур до часу.

2. Ставлення до природи.

3. Міжособові відносини.

Ставлення до часу

На Сході плин часу для людей повільніший, ніж на Заході. Щодо нього та планування майбутнього там завжди присутні нотки фаталізму. Час там не є ресурсом для досягнень, а вічна ріка, данність, яка була до нас, є зараз і буде після нас. "Коли Бог створив час, Він створив його достатньо", - говорять на Сході.

Таке ж ставлення і до природи, навколишнього світу. Основна думка багатьох відомих трактатів стародавнього Сходу сформульована так: "Ми лише частина цього вічного світу. І з цим світом треба жити в злагоді".

Сприйняття простору і часу на Заході багато в чому протилежне. Тут ритм життя і постійний процес змін диктують необхідність своєрідної розмітки, урахування навіть невеликих часових інтервалів. Тут говорять: " Хвилина рік береже", "Точність -ввічливість королів"...

Різні ділові культури по-різному ставляться до часу. Очевидно, це важливо для успішного управління організацією. Від того, як партнери по бізнесу з різних країн ставляться до часу, часто залежить успіх співпраці.

Ділові культури залежно від їх ставлення до часу поділяються на монохронні та поліхронні.

Для представників монохронних культур (Скандинавія, Англія, Німеччина, США та ін.) важливою психологічною установкою в бізнесі є послідовність і концентрація на одній справі. До часу тут ставляться серйозно. Точність і пунктуальність розглядаються як чеснота і обов'язковий атрибут серйозного бізнесмена. Одночасне вирішення кількох питань вважається невмінням організуватися.

Представники поліхронних культур (азіатські, латиноамериканські, арабські країни, південь Європи, а також Іспанія і Португалія), навпаки, вважають нормальним займатися одночасно кількома справами. Те, що через це постійно трапляються зміни в розкладі роботи сприймається тут в цілому спокійно. Очевидно, що при цьому частина справ буде не закінчена вчасно. До поліхронної культури тяжіють і Україна, і Росія.

Представники монохронних культур (крім прагнення робити не більш ніж одну справу за одиницю часу) зазвичай відрізняються надзвичайною пунктуальністю. Їхнє гасло: "Час - гроші". Запізнення на ділову зустріч зазвичай сприймається як порушення ділового протоколу. На переговорах відчувається прагнення відразу зосередитися на головному.

Поліхронні культури ставляться до часу вільніше. Запізнення на 10-20 хвилин на зустріч часто є частиною протоколу, а іноді навіть може розглядатися як констатація значущості становища того, хто запізнився, наявності у нього серйозного бізнесу.

Згідно з традиціями, в поліхронних культурах не прийнято починати зустріч чи діловий сніданок з обговорення справи. Це вважається неввічливим. Нормальним буде якщо обговорення переноситься на другу або третю зустріч.

Важливішим є створення загального контексту для співпраці: встановлення неформальних зв'язків через пошук спільних знайомих, виявлення спільних інтересів і хобі (спорт, мисливство, риболовля, подорожі, погода та ін.). Спроби прискорити перехід до справи, "підштовхування" співрозмовника зауваженнями типу "давайте тепер перейдемо до теми наших переговорів" можуть сприйматися як нетактовність, викликати підсвідоме неприйняття вас як партнера.

Таблиця 5.1

Сприйняття часу в поведінці менеджера

Таблиця 5.2

Сприйняття часу німецькими та російськими менеджерами

Як видно з таблиці, німці (типові представники монохронної культури), розставляють пріоритети для запланованих справ достатньо рівномірно. У російських менеджерів спостерігається явний "провал" в середній частині таблиці: справа або робиться відразу, або відкладається в "довгий ящик", що характерно для поліхронних культур.