Операційний менеджмент - Михайловська О.В. - 4. Історичний розвиток операційного менеджменту

Матеріал цього питання знайомить студента з еволюцією теорії та практики управління виробництвом. У результаті вивчення зазначеного питання студент отримає чітке уявлення про історичний розвиток операційного менеджменту, що, безперечно, є дуже цікавим. Центральними є такі питання: еволюція теорії та практики управління операціями; сучасна концепція та тенденції розвитку операційного менеджменту як науки та як виду практичної управлінської діяльності. Базовими при самостійному опрацюванні є підручник Чейза. Р., Еквілайна Н., Якобса Р, [52, с.25-32), навчальний посібник В.А. Василенко, Т.І. Ткаченко, [5, с. 12-23], підручник ОЛ. Яременко, [54, с. 14-18], навчальний посібник І.Б. Гевко, [9,с.10-11], підручник О.М. Сумець, [43,с.28-30], підручник С.Д. Ільєнкової, [сі0-18]. Своєрідне узагальнення та певну оригінальність підходу до періодизації історії розвитку операційного менеджменту пропонує студентові підручник британського науковця Л. Гелловея, [17,с.310-313].

Рекомендується додатково ознайомитися із матеріалом підручника з організації та оперативного управління виробництвом російських авторів Б.І. Кузіна, С.О. Соколіцина, [с.11-20; 20-36].

Етапи історії народження і розвитку операційного менеджменту можна простежити за допомогою "хронологічного спектра", поданого в таблиці 1.8

Перераховані в таблиці 1.8 досягнення є фундаментом і для інших відкриттів у техніці і економіці. Даний історичний нарис показав, що операційний менеджмент, як особлива сфера управлінських дисциплін, виник як метод вирішення проблемних індустріальних управлінських задач. І, незважаючи на своє індустріальне походження, операційний менеджмент сьогодні перетворився в більш широкий і глибокий управлінський підхід.

Таблиця 1.9.Етапи розвитку операційного менеджменту

Етапи історії зародження і розвитку операційного менеджменту можна простежити за допомогою "хронологічного спектра".

Окрім того, у процесі самостійного вивчення теми студентам важливо ознайомитися з науковцями. Які зробили вагомий внесок у дослідження та вивчення основ операційного менеджменту.

Задля кращого розуміння історичних етапів операційного менеджменту, слід детальніше розглянути їх еволюцію. Спочатку в ході поділу праці виділилось управління як самостійний вид діяльності. В міру росту масштабів виробництва, удосконалювання засобів праці, ускладнення виробничих відносин, розвитку спеціалізації і кооперування зростали і завдання управління виробничою діяльністю підприємства [5, с. 12-22].

Новий зміст управлінська діяльність придбала в умовах розвитку монополізованого капіталізму. Збільшився обсяг робіт, пов'язаних з одержанням, збереженням, оформленням, обробкою інформації. Це привело до росту чисельності конторських службовців, а також допоміжного управлінського персоналу. Форми управлінської діяльності стають дуже різноманітними.

В апараті управління виникли спеціалізовані підрозділи, що виконують різні функції[5):

o технічної підготовки й удосконалювання виробництва;

o управління персоналом і організації праці;

o оперативного управління і контролю виробництва;

o ремонту й обслуговування устаткування;

o матеріально-складського і транспортного господарства;

o збуту продукції;

o бухгалтерії і фінансів та ін.

Поступово на капіталістичних підприємствах став завойовувати позиції науково-технічний й інженерний підхід до організації управління виробництвом й іншими сферами діяльності капіталістичного підприємства.

Практика управління виділяє три основних етапи розвитку управління виробництвом.

У період становлення капіталістичною мануфактурою, фабрикою управляє сам власник, а як загальний регулятор виробництва виступає стихійний механізм ринку.

Вже на стадії великого машинного виробництва управління відокремлюється від капіталу - власності. Управління починають здійснювати наймані керівники, що володіють деякою волею в прийнятті рішень.

Третій етап характеризується формуванням спеціального інституту професійних організаторів виробництва - менеджерів, впровадженням у процес управління сучасних технічних засобів, спробами державного втручання в економіку. В подальшому елементи наукового управління виробництвом виникають і розвиваються на стадії великого машинного виробництва і в епоху формування державно-монополістичного капіталізму [5, с. 12].

Початок досліджень виробництва по праву пов'язано з ім'ям Фредеріка Уінслоу Тейлора (1856-1915). Результати його досліджень узагальнені в ряді робіт, серед яких найбільш великими є: "Управління фабрикою" (1903 р.), " Принципи наукового управління "(1911)," Показання перед спеціальною комісією Конгресу" (1912 р.). Тейлором виконаний ряд досліджень з питань техніки і технології виробництва, а також були висунуті прогресивні ідеї і положення, що зробили внесок у розвиток великого, науково організованого суспільного виробництва [17]. Висуваючи головною метою максимальне збільшення продуктивності праці, Тейлор пропонував конкретні рішення, спрямовані на раціональне використання праці робітників і засобів виробництва:

o введення строгого регламенту на застосування матеріалів та інструментів;

o стандартизацію інструментів, робочих операцій;

o точний облік робочого часу;

"дослідження трудових операцій шляхом розкладання їх на складові елементи і хронометражу;

o встановлення контролю над кожною операцією й ін.

Система Тейлора допускала нові рол і я к для персоналу управління, так і для робітників, висуваючи ідеї: більш високий вихід продукції, більш низька собівартість, більш високі зарплати і гармонія у відносинах керуючий персонал - робітники.

Основні дослідження Тейлора пов'язані зі сталеливарними компаніями і машинобудівними заводами. Почавши працювати учнем у механічній майстерні, Тейлор пройшов усі ступені від молодшого службовця до головного інженера великого металургійного підприємства. Тейлор запропонував ряд заходів, що одержали назву "вивчення роботи".

Для дослідження трудових прийомів Тейлор залучав кваліфікованих робітників, що детально знали ці прийоми. Аналізуючи рух окремих працівників, Ф. Тейлор вважав за необхідне усунення всіх "помилкових", "повільних" і "марних" рухів. Він розробив оптимальні методи роботи і намагався науково визначити "кращий метод" виконання кожної роботи за самий короткий час, затрачуваний на її виконання.

Але Тейлор розглядав працівників не як людей, не як особистості, а як найбільш ефективний засіб виконання поставлених завдань. Він був одержимий ідеєю ефективності. Використовуючи спостереження, виміри, аналіз, він розбивав роботи на найпростіші конкретні завдання, підбирав працівникам відповідно до їхніх здібностей посильні завдання, максимально ефективно організовував графіки і послідовності виконання операцій. Мабуть, саме тому В.І. Ленін визначив "тейлоризм" як "наукову систему вижимання поту", хоча і визнає у цьому підході багато цікавого і позитивного.

Ідеї Тейлора сприяли удосконаленню організації роботи майстрів і бригадирів. У результаті своїх досліджень цей талановитий дослідник обґрунтував необхідність поділу праці безпосередньо в сфері управління. За його рекомендацією планування було виділено в самостійну функцію управління. Тейлор запропонував заздалегідь планувати методи роботи і всю виробничу діяльність підприємства в цілому. У дослідженнях Тейлора міститься розробка різних систем відрядної оплати праці відповідно до науково обґрунтованих методів нормування праці.

У ХХ ст. на Заході послідовно формувалося кілька шкіл наукового управління, досягнення яких загальновідомі, як відомі і представники цих шкіл, більшість з яких становлять американці.

У 1920-1930-і роки послідовниками Тейлора стали ГЛ. Гантт, Френк Б. Гілберт, Ліліан Плберт.

Американський інженер Гантт (1861-1924) у 1906 р. працював у честорській сталеливарній компанії і був запрошений у 1908 р. у компанію "Банкрофт", яка робила бавовняні тканини, для консультацій з "трудових проблем". За два роки роботи в компанії Г. Гантт домігся значного прогресу, особливо у фарбуванні набивних тканин, увівши департамент планування і свою систему "норма - премія".

Г. Гантт досліджував роботу текстильниць, що складали, упаковували і маркірували готову продукцію, і знайшов, що ці секції підприємства створювали головні проблеми, що обумовили його запрошення як консультанта [17).

При значному скороченні робочого дня на 25-30% збільшився вихід продукції, а заробітна плата виросла на 20-60%. Однак реорганізація приводила до скорочення персоналу, що викликало опір робітників нововведенням Г. Гантта.

Гантт застосував аналітичні методи для дослідження окремих виробничих операцій. Він розробив методи планування послідовності виробничих операцій. Ці методи не втратили своє значення й у сучасних умовах. Графіки Гантта знайшли широке застосування в промисловості й інших галузях.

Подружжя Гілберт показало, що основні елементи виробничих операцій не залежать від змісту роботи. Досліджуючи технологічні операції, вони розробили методику мікроаналізу робочих рухів при кладці цегельних стін, що дозволило скоротити кількість рухів, необхідних для кладки однієї цегли з 18 до 4, 5, збільшивши тим самим продуктивність на 50%. Даний підхід подружжя поклав початок наукової організації робочих місць [44].

Ще одним відомим дослідником операційного менеджменту є американський економіст Г. Черч, який розглядав проблеми організації й управління промисловими підприємствами та сформулював ряд загальнотеоретичних принципів управління промисловим підприємством. Він виділив найголовніші функції управління і принципи його організації. Досліджуючи роботу виробничої адміністрації, Г. Черч прийшов до висновку, що ця робота включає:

1. Проектування, що наказує.

2. Устаткування, що створює необхідні фізичні умови.

3. Розпорядництво, що специфікує завдання і наказує.

4. Облік, що вимірює, фіксує і зіставляє.

5. Оперування, що робить (виконує).

Усі перераховані функції пов'язані з різними видами розумової діяльності. Мистецтво менеджменту полягає в тому, щоб покладати ці різні види розумової діяльності на придатних осіб і здійснювати "верховний" нагляд за їх координацією.

У дослідженнях американського вченого Г. Емерсона (1853-1931) розглядалися питання раціональної організації праці не тільки окремого виконавця, але і всякої доцільної діяльності людини з погляду продуктивності і пропонувалася методика досягнення максимальної ефективності. М. Емерсон висунув дванадцять принципів продуктивності [5]:

1. Чітко сформульовані ідеали і поставлені цілі.

2. Здоровий глузд.

3. Компетентна консультація..

4. Дисципліна.

5. Справедливе відношення до персоналу.

6. Швидкий, надійний, точний і постійний облік.

7. Диспетчування.

8. Норми і розклади.

9. Нормалізація умов.

10. Нормування операцій.

11. Писані стандартні інструкції.

12. Винагорода за продуктивність.

Мері Паркер Фоллет і Елтона Мейо є самими великими авторитетами в розвитку школи людських відносин в управлінні. Пізніше до них приєднався й Абрахам Маслоу - найбільший психолог США, що залишив після себе знамениту піраміду потреб людини. Після другої світової війни значно поширились в менеджменті, утому числі і виробничому управлінні, економіко-математичні методи планування і прогнозування, особливо, різні моделі математичного програмування, успішно застосовувані в річному і стратегічному плануванні діяльності підприємств.

Незважаючи на передовий іноземний досвід, переважно з якого помітно збагачувалася вітчизняна наука і практика управління, не можна відкидати все те позитивне, що було накопичено нашою школою управління, яка також не стояла на місці, і досягла певних успіхів. Більше того, справедливість вимагає не тільки згадування, але й ретельного вивчення ранніх робіт вітчизняних вчених і підприємців.

Широка розмаїтість процесів і форм організації стимулювала спроби побудувати загальне вчення про організацію. Однією з перших концепцій такого роду з'явилася тектологія. Загальна організаційна наука", сформульована (1913 р.) і розроблена 0.0. Богдановим, що дав загальний опис дуже різноманітних процесів виникнення і розпаду організацій. Олександр Олександрович Богданов заклав основи загальної теорії систем, увів поняття зворотного зв'язку, керованої і керуючої систем [5, с. 19].

Під час поглибленого вивчення еволюційних аспектів операційного менеджменту студентові рекомендується додатково опрацювати різні погляди щодо виникнення і розвитку управління виробництвом та операціями, доцільно додатково звернутися до підручників О.С. Виханського, АЛ. Наумова [7, с.26-31), Д.М. Гвишиані [32, с.39-49], Д.І. Дункан, С.Г. Фалько. У процесі самостійного вивчення теми студентам, які віддають перевагу не еволюційному підходу, а вивченню історії розвитку науки управління операціями крізь призму особливостей, що створювали цю науку, має сенс опрацювати підручники Д. Шелдрейк, Ю.Н. Каптуревського[175;72].