Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. - 3.1. Психологія безпеки праці і ергономіка

3.1. Психологія безпеки праці і ергономіка

У більшості випадків виробничого травматизму основна його причина - людина. Ряд авторів, які досліджували цю проблему, вважають, що 70-90 % усіх травм на виробництві пов'язані з неуважністю і помилками робітників (операторів). Тому вивчення ролі та місця у виробничому травматизмі так званого "людського фактора" стає все більш необхідним.

Разом з тим сама по собі констатація того факту, що в нещасному випадку був винуватий сам потерпілий, мало що дає для попередження подібних випадків. Головним запитанням залишається — чому потерпілий це зробив ? Чому не спрацював властивий людині інстинкт самозахисту, самозбереження ? Саме цими проблемами і займається психологія безпеки. Це галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, які виникають у процесі праці та інших видів діяльності, та методи використання психології для підвищення безпеки діяльності.

Об'єктами дослідження психології безпеки праці є різні види предметної діяльності людини, які пов'язані з небезпекою, а предметом дослідження даної області є: психічні процеси, що спричиняються її діяльністю і впливають на безпеку; психічні стани людини і властивості її особистості, які відбиваються на безпеці діяльності.

Під психологією безпеки праці як частини науки "психологія безпеки" розуміють застосування психологічних знань в галузі охорони праці. Цей погляд ґрунтується на тому, що, вивчаючи безпеку праці, недостатньо обмежуватися розглядом психологічних причин тільки нещасних випадків, оскільки ряд сучасних виробництв може пролонговано (тривало) негативно впливати на організм працівників і нарешті призвести до ряду професійних захворювань, профілактика яких полягає у створенні нешкідливих форм і режимів праці з урахуванням психофізіологічних особливостей людини.

Ергономіка — це наукова дисципліна, яка вивчає можливості функціонування людини в трудових процесах, виявляє можливості й закономірності створення оптимальних умов для високопродуктивної праці й забезпечення необхідних зручностей, які сприяють розвитку здібностей працівника. Ергономіка займається не тільки поліпшенням умов праці, але й розробкою рекомендацій щодо проектування нової техніки, включаючи й сучасні літальні апарати і, зокрема, кабіни пілота, робочі місця водіїв і операторів транспорту для обслуговування аеропортів, а також різні системи керування повітряним рухом, випробувальне і діагностичне устаткування для експлуатації й ремонту авіаційної техніки тощо.

На базі цих розробок сформувалася нова наука - авіаційна ергономіка. Дані ергономіки, що витікають з аналізу різних сторін трудової діяльності, використовують також при розробці рекомендацій у системі наукової організації праці (НОП). Проте НОП розв'язує ширшу задачу, ніж ергономіка - вона оптимізує працю не тільки виходячи зі створення сприятливіших умов для діяльності людини, але й з урахуванням виробничих вимог технічного, економічного й організаційного порядку.

Отже, психологія безпеки праці безпосередньо розв'язує задачі забезпечення трудової діяльності з погляду підвищення її безпеки, використовується як галузь ергономіки для розробки більш безпечних техніки і умов праці, досконалих засобів захисту, а також сприяє охороні праці, тобто психологія безпеки праці є галуззю психологічних наук і галуззю ергономіки, а через неї і наукової організації праці.

Авіаційна ергономіка значну увагу приділяє сумісності частин ергономічної системи (прилад - машина - середовище). Сумісність - це взаємна відповідність однорідних якостей частин системи, необхідних дл я забезпечення функціонування її в означеному режимі.

Якщо при взаємодії людини-оператора із системою і середовищем будуть забезпечені всі види сумісностей належного рівня, то не тільки система зможе діяти в оптимальному режимі (за вихідною цільовою функцією), але й оператор буде поставлений в умови, при яких його робота стане безпечною. Це надзвичайно важливо не тільки для створення безпеки польотів, але й безпеки праці робітників низки найбільш травмонебезпечних професій наземних служб аеропорту (техніки, механіки, водії засобів спецавтотранспорту тощо).

Узагальнену модель системи "людина - машина" з одним оператором можна представити схематично (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Проста модель робочого місця (із замкнутим контуром)

Машина надає людині інформацію у вигляді сигналів, наприклад, інформацію про роботу силових установок сучасного повітряного судна або про відповідні параметри процесу випробування агрегатів гідросистеми літака після його ремонту тощо. У свою чергу людина передає машині інформацію, яка має назву "відповідні реакції", наприклад, на зниження частоти обертання авіаційних двигунів тощо. Незважаючи на відносну простоту наведеної моделі, вона дає загальне уявлення про методи аналізу і показує, що людину і машину слід вивчати разом. Наведена схема відповідає більшості робочих місць на сучасних авіалідприємствах і установах цивільної авіації.

Існують два основні напрями застосування ергономіки: пристосування машини до людини і пристосування людини до машини. Вони не виключають один одного, проте в більшості випадків один з цих двох напрямів переважає над іншим.

Більшість ергономічних досліджень спрямована на пристосування машини до людини. У результаті проведення вказаних робіт взагалі вдається суттєво поліпшити умови праці людини обладнанням робочого місця або наданням необхідних якостей системі "людина - машина" в цілому. При цьому фахівець з ергономіки не ставить перед собою завдання безпосередньої заміни людини-оператора.

У процесі пристосування людини до машини ергономіст намагається впливати на людину-оператора безпосередньо добором і навчанням. Добір кадрів за допомогою тестів або будь-яких інших систематичних перевірок є корисним, коли мова йде про розподіл людей за різними рівнями. Такі перевірки необхідні в тих випадках, коли передбачувана підготовка кадрів припускає наявність у них певного рівня знань і загальної культури.