Організація бізнесу - Скібіцький О.М. - 15.2. Мотивація шахрайства

Незважаючи на існування тисячі способів здійснити шахрайство, існують три елементи, які у сукупності створюють так званий "трикутник шахрайства", який визначає мотивацію та можливість його скоєння:

1. Тиск фінансових обставин;

2. Можливість здійснити та певний час приховувати акт шахрайства;

3. Здатність виправдати цю дію.

Кожний шахрай стикається з певним впливом зовнішніх обставин, причому більшість з них пов'язана з фінансовим неблагополуччям, хоча є й такі, що не мають відношення до матеріальних проблем. Другим елементом трикутника шахрайства є можливість його здійснити. Проте, і тиск обставин і можливість реалізації можуть бути лише позірними. Але, якщо людина відчуває тиск зовнішніх обставин, має можливість та може виправдати свій вчинок перед самим собою, то швидше за все вона піде на шахрайство. Види тиску, який може примусити людину піти на шахрайство, розподіляються на чотири групи:

1. Фінансовий тиск;

2. Тиск пороків та згубних звичок, пристрастей;

3. Тиск, пов'язаний з роботою;

4. Інші види тиску зовнішніх обставин.

Дослідження вказують, що приблизно 95 % від усіх випадків шахрайства викликані фінансовими обставинами та людськими пороками. Найбільш типовими видами фінансового тиску є:

o жадібність;

o життя не за статками;

o великі борги;

o великі рахунки за медичне обслуговування та навчання дітей:

o відсутність грошей на рахунку;

o великі фінансові втрати (через крадіжки, аварії, нещасні випадки, стихійні лиха тощо);

o неочікувана потреба у грошах. Звичайно, цей перелік не є вичерпним.

Фінансовий тиск може бути як раптовим, так і тривати доволі довго. Проте, відомі як випадки шахрайства, що скоїли бідні люди, такі ті, які здійснили люди, які жили значно багатше за своїх колег чи сусідів.

Останні дослідження свідчать, що хоча приблизно 30 % випадків шахрайства з боку найманих працівників здійснюються у перші три роки їх служби, все-таки 70 % подібних злочинів здійснюється працівниками зі стажем роботи у фірмі від 4 до 35 років.

Шахрайство з боку менеджерів часто переслідує не так особисту вигоду, як вигоду для своєї фірми. Так, викривлення фінансової звітності здійснюється через важкий фінансовий стан фірми, нестачі в касі, заборгованість партнерів, відсутність крупних та стабільних замовлень, зношеність обладнання, несприятливий стан на ринку, жорсткі умови кредиторів.

Щільно пов'язані із тиском фінансових обставин такі слабкості, як схильність/прихильність до азартних ігор, алкоголю, наркотиків, дорогих сексуальних розваг. Пороки та пристрасті належать до найгірших факторів мотивації шахрайства, оскільки призводять до великої кількості розтрат.

Деякі йдуть на шахрайство тільки заради того, аби звести рахунки з начальством, або кимось іншим на роботі через уявну недооцінку успіхів, відчуття незадоволеності від роботи, або страх її втратити, невидачу преміальних, відчуття неадекватності платні трудовому вкладу.

Фактори, які забезпечують можливість шахрайства:

o неможливість або нездатність оцінити якість роботи:

o порушення принципу невідворотності покарання;

o відсутність доступу до необхідної інформації;

o некомпетентність, байдужість або особлива вразливість;

o відсутність внутрішніх ревізій або зовнішніх аудиторських перевірок. Якщо Ви сплачуєте за встановлений паркан, то Ви перевірите, чи задовольняє Вашим вимогам та умовам договору виконана робота. Але, коли Ви наймаєте юриста, лікаря, дантиста, бухгалтера, інженера тощо, часто буває доволі складно довідатися, чи не переплачуєте Ви за надані послуги або товар. У подібних випадках доволі легко завищити ціну на свої послуги, включити до рахунку зовсім не потрібні роботи/послуги, або такі, що не були надані зовсім.

Людина, що скоїла шахрайство та не понесла за це покарання, часто йде на злочин повторно. Оскільки судове переслідування коштує дорого та забирає багато часу, то багато фірм просто звільняють нечесних співробітників, сподіваючись на те, що тим самим вони позбудуться самої проблеми. Позбавляючись від одного шахрая без тяжких наслідків для нього, фірми тим самим дають сигнал іншим, що за свої дії можна не понести покарання, тобто надається потенційна можливість у сполученні з тиском зовнішніх обставин та можливість самовиправдання здійснювати шахрайства.

Часто шахрайства стають можливими через відсутність у жертв доступу до інформації, яка є у розпорядженні шахраїв. Ця можливість частіше зустрічається при крупних аферах з боку менеджерів, що націлені проти акціонерів, інвесторів або утримувачів облігацій (векселів тощо).

Більшість махінацій з інвестиціями та афер з боку менеджерів мають місце, коли в них є можливість отримати інформацію від своїх жертв. Протидіяти подібним аферам можливо, вимагаючи повної інформації щодо фінансовою стану компанії, про її минулу діяльність, та дані щодо злочинної природи утворення таких організацій.

Люди похилого віку, що мають ускладнення з мовою, зором, слухом тощо, є найбільш уразливими і часто стають жертвами шахрайства, саме тому, що ті знають про відсутність необхідних здібностей або знань, щоб виявити подібні злочини або протидіяти їм. Ці види шахрайства, що переважно націлені проти літніх людей, отримали спеціальну назву -"pigeon drops" (дослівно - голубине лайно на голову, в українській мові найбільш підходить жаргонне висловлювання "кинути"). Багато афер з інвестиціями також спрямовані проти людей похилого віку. Неспроможність заздалегідь розпізнати шахрайську оборудку або некомпетентність також забезпечують успіх злодіям.

Більшість фірм прикладають значні зусилля, щоб їх документообіг забезпечував можливість проведення аудиторських перевірок, які дозволяють відтворити та зрозуміти сутність кожної оборудки/операції. Проте, багато випадків шахрайства побудовані на операціях з готівкою або маніпуляціях із записами на машинозчитуваних носіях інформації, виявити які за допомогою традиційних методів не виявляється можливим.

Отже, можливість - це другий елемент трикутника шахрайства. Можливості для скоєння злочину можуть бути реальними і потенціальними.

Майже кожний випадок шахрайства має елемент самовиправдання. Зазвичай вони такі:

o моя фірма мені винна;

o я тільки позичу на час гроші та відразу ж їх поверну;

o від цього не буде гірше нікому;

o я заслуговую на більше;

o це спрямовано на благі цілі;

o чимось треба пожертвувати - або своєю репутацією, або собою. Звичайно існує безліч інших причин та виправдань.

Людина не йде на шахрайство, доки вона не зможе співставити його зі своїми власними моральними принципами. Інші афери можуть виправдовуватись тим, що шахраї збираються повернути гроші. Проте шахрайства без пошуку самовиправдання нечесному вчинку не буває. Часто нечесність виправдовується бажанням зробити іншим приємне, іноді ці ж виправдання використовуються при шахрайстві, причому можна брехати собі, а можна й іншим.

Щодо самовиправдань у зв'язку з ухилянням від сплати податків, то найчастіше шахраї виправдовуються так:

o я плачу більше, ніж повинен;

o багатії податків не платять, або платять мізер з доходів;

o уряд розтринькує гроші невідомо на що, а я мушу платити;

o свої гроші я заробив важкою працею.

При чому роль самовиправдань в останньому випадку настільки серйозна, що дозволяє мільйонам підприємств і окремих громадян шахраювати при декларуванні своїх доходів.

Ми судимо про себе за своїми намірами, а інші про нас - за нашими діями. Оцінюючи себе за намірами, легко виправдати будь-яке шахрайство.

Психологами довгий час обговорюється питання, чи може якась людина вважатися абсолютно чесною? Чи існує взагалі людина, яка стикнувшись з сильним тиском обставин, та маючи можливість для здійснення непорядного вчинку та "достатнє" самовиправдання, залишитися чесною? Деякі здійснюють шахрайство навіть за відсутності реального тиску на них зовнішніх обставин та навіть можливостей безкарно здійснити злочин.