Основою життєвого потенціалу організації є організаційна культура. Менеджмент не тільки відповідає організаційній культурі, залежить від неї, але й може у свою чергу впливати на її формування та розвиток. В сучасних ринкових відносинах організаційна культура є об'єктом управлінської діяльності.
Організаційна культура - це певні моделі з конкретними характеристиками і параметрами. Модель - спрощене і абстрактне розуміння складнощів реальності і представлення цієї реальності. Оволодіння новітніми управлінськими технологіями можливе тільки із застосуванням нових моделей організаційних культур і нових підходів, що дають комплексне розуміння процесів еволюції і функціонування цих культур. Носіями організаційної культури є люди - працівники організації, підприємницьких структур, галузей суспільного виробництва. З цього приводу американські вчені Т. Пітере і Р. Уотермен стверджують, що "організаційна культура або культура підприємства, виступає сьогодні найважливішим чинником його успіху".
Під організаційною культурою слід розуміти суспільство людей, які мешкають в одному середовищі, утворюють свої соціально-економічні і політичні відносини, зберігають єдність і цілісність при взаємодії з іншими співтовариствами. Є такі основні історичні типи організаційних культур (таблиця 3.1):
- органічна;
- підприємницька;
- бюрократична;
- партиципативна.
Таблиця 3.1. Характеристика основних типів організаційних культур
Характеристика організаційної системи | Типи організаційних культур | ||||||||
Органічна | Підприємницька | Бюрократична | Партиципативна | ||||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |||||
Організація направляється | згодою із загальною ідеєю | вільною ініціативою | сильним керівництвом | всебічними обговореннями | |||||
Проблеми вирішуються на основі | початкової згоди з цілями і завдання | індивідуальної творчості | ясного і сконцентрованого міркування | відкритої взаємодії | |||||
Лідерство засновується на | розділених поглядах про направлення загального руху | наявності авторитету і визнання | керівництві та становищі | сприянні контактам і співпраці | |||||
3 хронічними проблемами справляються за допомогою | не надання їм значення і відмови від обговорення | пошуку нових творчих підходів | закріплення керівництва і слідування правилам | більш напруженої дискусії і виробленню варіантів вирішення | |||||
Повсякденна робота | за мінімального втручання в неї | виконується і видозмінюється кожний по своєму | залежить від незмінності курсу і активності керівництва | постійно перевіряється для більшого вдосконалення | |||||
Функції і відповідальність | реалізуються з майже автоматичною точністю | виходять такими, якими їх роблять люди | наказуються і закріплюються | Розділяються змінюються за необхідністю | |||||
Побажання та інтереси окремих людей | оцінюються за ступенем їх взаємоузгодженості з цілями організації | вважаються більш важливими, ніж інтереси організації | підкоряються інтересам організації | узгоджуються інтересами організації шляхом домовленості | |||||
Керівництво | задає контекст і мету, зводячи до мінімуму втручання | дає людям можливість робити так, як вони вважають за потрібне | визначає лідерів і можливі напрямки розвитку | діє як каталізатор групової взаємодії і співпраці | |||||
Розбіжності і конфлікти | відображають факт розходження з загальними цілями і завданнями | є продуктивним вираженням індивідуальних особливостей і відмінностей | загрожують стабільності організації і заважають роботі | вважаються життєво необхідними для ефективного вирішення проблем | |||||
Комунікації (спілкування) | обмежені і несуттєві | змінюються за інтенсивністю, непередбачені | формальні і підкорюються правилам | відкриті і насичені | |||||
Інформація і відомості, як правило | розцінюються як спільне знання, яке не потрібно виносити взагалі | використовуються для індивідуальних досягнень | контролюються і доступ до них обмежений | оцінюються і розподіляються відкрито | |||||
У реальному житті організаційна культура є сумішшю з наведених вище типів культур, тобто, так зване, полікультурне утворення. Для кожної організаційної культури властиві специфічні управлінські форми, відносини, що забезпечує відтворення сукупності норм, правил, цінностей, принципів і психологічних установок у поведінці людей.
Можливість регулювання поєднання різних організаційних культур - це основне завдання стратегічного управління. Технологічна схема формування стратегічної мети з урахуванням специфіки управлінських форм і необхідного інструментарію представлена у таблиці 3.2. Наявність управлінських форм, їх механізми та інструменти дозволяють знаходити оптимальні варіанти вирішення проблем, що виникають.
Таблиця 3.2. Типи організаційних культур, їх механізми та інструменти_
Розділ 4. Підприємництво та підприємство у сучасному менеджменті
4.1. Підприємництво як вид управлінсько-організаторської діяльності в ринковій економіці
4.1.1. Сутність і зміст підприємницької діяльності в системі ринкових відносин
4.1.2. Функції та умови здійснення підприємництва
4.1.3. Основні ознаки підприємництва та його місце в системі менеджменту
4.1.4. Суб'єкти, об'єкти, види та форми підприємництва
4.1.5. Права, обов'язки та відповідальність підприємця у системі управління
4.2. Менеджмент у сучасному підприємницькому секторі України
4.3. Сучасний стан та шляхи удосконалення системи управління підприємницькою діяльністю в Україні