Основи менеджменту - Федоренко В.Г. -3.3. Організаційна культура як чинник впливу на ефективність управління

Менеджмент / Основи менеджменту - Федоренко В.Г.

Основою життєвого потенціалу організації є організаційна культура. Менеджмент не тільки відповідає організаційній культурі, залежить від неї, але й може у свою чергу впливати на її формування та розвиток. В сучасних ринкових відносинах організаційна культура є об'єктом управлінської діяльності.

Організаційна культура - це певні моделі з конкретними характеристиками і параметрами. Модель - спрощене і абстрактне розуміння складнощів реальності і представлення цієї реальності. Оволодіння новітніми управлінськими технологіями можливе тільки із застосуванням нових моделей організаційних культур і нових підходів, що дають комплексне розуміння процесів еволюції і функціонування цих культур. Носіями організаційної культури є люди - працівники організації, підприємницьких структур, галузей суспільного виробництва. З цього приводу американські вчені Т. Пітере і Р. Уотермен стверджують, що "організаційна культура або культура підприємства, виступає сьогодні найважливішим чинником його успіху".

Під організаційною культурою слід розуміти суспільство людей, які мешкають в одному середовищі, утворюють свої соціально-економічні і політичні відносини, зберігають єдність і цілісність при взаємодії з іншими співтовариствами. Є такі основні історичні типи організаційних культур (таблиця 3.1):

- органічна;

- підприємницька;

- бюрократична;

- партиципативна.

Таблиця 3.1. Характеристика основних типів організаційних культур

Характеристика організаційної системи	Типи організаційних культур
	Органічна		Підприємницька		Бюрократична		Партиципативна
1	2		3		4		5
Організація направляється	згодою із загальною ідеєю		вільною ініціативою		сильним керівництвом		всебічними обговореннями
Проблеми вирішуються на основі	початкової згоди з цілями і завдання		індивідуальної творчості		ясного і сконцентрованого міркування		відкритої взаємодії
Лідерство засновується на		розділених поглядах про направлення загального руху		наявності авторитету і визнання		керівництві та становищі		сприянні контактам і співпраці
3 хронічними проблемами справляються за допомогою		не надання їм значення і відмови від обговорення		пошуку нових творчих підходів		закріплення керівництва і слідування правилам		більш напруженої дискусії і виробленню варіантів вирішення
Повсякденна робота		за мінімального втручання в неї		виконується і видозмінюється кожний по своєму		залежить від незмінності курсу і активності керівництва		постійно перевіряється для більшого вдосконалення
Функції і відповідальність		реалізуються з майже автоматичною точністю		виходять такими, якими їх роблять люди		наказуються і закріплюються		Розділяються змінюються за необхідністю
Побажання та інтереси окремих людей		оцінюються за ступенем їх взаємоузгодженості з цілями організації		вважаються більш важливими, ніж інтереси організації		підкоряються інтересам організації		узгоджуються інтересами організації шляхом домовленості
Керівництво		задає контекст і мету, зводячи до мінімуму втручання		дає людям можливість робити так, як вони вважають за потрібне		визначає лідерів і можливі напрямки розвитку		діє як каталізатор групової взаємодії і співпраці
Розбіжності і конфлікти		відображають факт розходження з загальними цілями і завданнями		є продуктивним вираженням індивідуальних особливостей і відмінностей		загрожують стабільності організації і заважають роботі		вважаються життєво необхідними для ефективного вирішення проблем
Комунікації (спілкування)		обмежені і несуттєві		змінюються за інтенсивністю, непередбачені		формальні і підкорюються правилам		відкриті і насичені
Інформація і відомості, як правило		розцінюються як спільне знання, яке не потрібно виносити взагалі		використовуються для індивідуальних досягнень		контролюються і доступ до них обмежений		оцінюються і розподіляються відкрито

У реальному житті організаційна культура є сумішшю з наведених вище типів культур, тобто, так зване, полікультурне утворення. Для кожної організаційної культури властиві специфічні управлінські форми, відносини, що забезпечує відтворення сукупності норм, правил, цінностей, принципів і психологічних установок у поведінці людей.

Можливість регулювання поєднання різних організаційних культур - це основне завдання стратегічного управління. Технологічна схема формування стратегічної мети з урахуванням специфіки управлінських форм і необхідного інструментарію представлена у таблиці 3.2. Наявність управлінських форм, їх механізми та інструменти дозволяють знаходити оптимальні варіанти вирішення проблем, що виникають.

Таблиця 3.2. Типи організаційних культур, їх механізми та інструменти_

Типи організаційних культур, їх механізми та інструменти

Основи менеджменту - Федоренко В.Г. - 3.3. Організаційна культура як чинник впливу на ефективність управління

Менеджмент / Основи менеджменту - Федоренко В.Г.