Основи менеджменту - Федоренко В.Г. - 4.2. Менеджмент у сучасному підприємницькому секторі України

У сучасних умовах розвитку трансформаційної української економіки виникає гостра необхідність розгляду питань формування системи менеджменту, здатної вирішувати завдання підвищення ефективності підприємницької діяльності, економічного зростання суспільного виробництва.

У загальноекономічному розумінні менеджмент вживається для визначення сукупності раціональних методів і форм управління та керівництва підприємництвом (комерційним підприємством) з метою підвищення його конкурентоспроможності. Загальне завдання менеджменту як науки - дати фундаментальні уявлення про процеси регулювання стану підприємницьких структур шляхом спеціальних методів.

Досвід із вітчизняної практики свідчить, що в сучасному підприємницькому секторі України ще не сформувалась власна (національна) модель менеджменту. Це пов'язане із особливостями ринкових перетворень у вітчизняній економіці, недосконалістю механізмів взаємодії держави і суб'єктів господарювання (підприємств), відсутністю ринкового стратегічного мислення, практичного досвіду, професіональних навичок менеджменту.

Дослідження світової та вітчизняної практики свідчить, що менеджмент у підприємництві має бути спрямованим на використання двох головних чинників (їх комбінацію):

1) інноваційну діяльність(науково-технічні,економічні та організаційні нововведення) взаємоузгоджень з відповідними маркетинговими дослідженнями ринкового середовища;

2) узгодження власних розробок продукту виробництва із урахуванням бажань клієнтів і гарантією якості, а також високою готовністю до поставок певного товару або послуги.

Це має найбільше значення для успішної, ефективної діяльності будь якого суб'єкта господарювання у конкурентно-ринковому середовищі.

Інновації підштовхують товаровиробників до скорочення життєвого циклу товару, тобто часу від виникнення ідеї до появи його на ринку. Поряд із цим скорочується і ринковий цикл товару, що зумовлює необхідність скорочення часу, відведеного на окупність витрат виробництва.

На думку багатьох дослідників, впровадження менеджменту в управління підприємницькою діяльністю має будуватися на таких засадах:

1) організація має бути сприйнятливою до нововведень на основі розробки відповідної політики та методики управління (методичного забезпечення). На цій основі визначаються конкретні шляхи удосконалення управління підприємницькою діяльністю;

2) доцільно проводити систематичний вимір та аналіз ефективності дій суб'єкта господарювання;

3) має бути визначена відповідна політика відносно організаційної структури, менеджменту, кадрів, оплати та стимулювання праці;

4) доцільно ввести обмеження на те, що не слід застосовувати;

5) необхідно визначити конкретні параметри нововведення та його значення. З цією метою має бути складений план інноваційних заходів, де головною ланкою є аналіз тривалості циклу тривалості наявного продукту. На цій основі проводяться розрахунки фінансових і трудових ресурсів, кадрів для підприємницького управління.

Впровадження менеджменту в управління підприємництвом викликало появу управлінців нового типу - менеджерів. Вони є тими фахівцями, які здатні вирішувати проблеми підвищення продуктивності праці та ефективності, конкурентоспроможності підприємств в умовах ринкової економіки. Менеджер - це керівник ринкової орієнтації, який самостійно організовує виробництво і забезпечує реалізацію головної мети підприємства - одержання прибутку через ринок. Він покликаний постійно удосконалювати стиль роботи виробничого колективу, широко розповсюджувати високоефективну організацію праці, створювати певні умови і стимули для найбільш повного використання потенційних можливостей кожного працівника.

Сучасній ринковій системі господарювання потрібний новий тип менеджера - спеціалізований керівник-підприємець, який має глибокі знання з ключових питань, відповідні управлінські здібності. Сучасні менеджери мають володіти технічними, економічними, соціологічними, психологічними, юридичними знаннями, вміти самостійно ставити цілі й вказувати загальні напрямки розвитку, будувати людські відносини, орієнтуватись на особистість співробітника, синтезувати різноманітні знання та навички і бути готовими йти на компроміси та ризик, розвинуте почуття відповідальності, здатність до постійного оновлення, вміння організувати наявні ресурси з точки зору ефективності, управління зовнішніми відносинами тощо.