У цьому розділі мають бути передбачені шляхи виходу з програми на окремих стадіях реалізації інвестиційного проекту у разі настання несприятливих умов.
Можливості оперативного припинення інвестиційного проекту з найменшими втратами визначаються шляхом оцінювання ступеня його ліквідності. Під ліквідністю інвестицій розуміють їх потенційну здатність у короткий час і без суттєвих фінансових втрат трансформуватись у кошти. Ліквідність аналізують шляхом порівняння окремих активів різного ступеня ліквідності та суми інвестицій. Швидколіквідними й меншою мірою ризиковими вважаються проекти, де переважають активи, виражені в коштах, короткострокових фінансових вкладеннях, товарно-матеріальних запасах. Слабколіквідними є незавершені капітальні вкладення, основні засоби, особливо їх пасивна частина (будівлі, споруди).
Ступінь ліквідності визначається не тільки за часом реалізації об'єкта інвестування на ринку, а й за розміром фінансових витрат і збитків, пов'язаних із закриттям інвестиційного проекту та поверненням коштів. Фінансові збитки у зв'язку з продажем об'єкта інвестування вважаються низькими, якщо їх рівень не перевищує 5% обсягу інвестицій; середніми - якщо цей показник становить 6-10%; високими - якщо в результаті реалізації об'єкта втрачається понад 10% вартості здійснених інвестицій.
Цей розділ бізнес-плану є найважливішим і узагальнюючим. Він містить прогноз обсягів реалізації продукції, баланс грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів підприємства, графік досягнення беззбитковості. Цей розділ найбільше цікавить інвесторів та банківські установи, які надають кредити.
Виходячи з фінансового плану розроблюють стратегію фінансування інвестицій і план повернення коштів інвесторам. У багатьох випадках стратегію фінансування інвестиційного проекту виокремлюють у самостійний розділ.
Фінансовий план будується у вигляді порівняння майбутніх доходів та експлуатаційних витрат з виходом на валовий і чистий прибутки, грошовий потік.
Грошовий потік - це основний показник, що характеризує ефективність здійснення інвестицій. В і н включає в себе чистий прибуток і суму амортизації, що є джерелом для повернення інвестору вкладеного капіталу.
7.13. Графік беззбитковості
Наступним етапом розробки фінансової стратегії у процесі складання інвестиційного бізнес-плану є побудова графіка беззбитковості. Він ілюструє вплив на розмір прибутку таких трьох основних показників, як обсяг виробництва продукції, продажна ціна та собівартість реалізації продукції (включаючи умовно-постійні та змінні витрати).
За допомогою цього графіка можна визначити точку (поріг) беззбитковості, яка показує, за якого обсягу випуску й реалізації продукції (послуг) буде досягнута повна самоокупність господарської діяльності об'єкта інвестування. У міру збільшення обсягів продажу сума прибутку збільшуватиметься за рахунок того, що частина витрат (які називають умовно-постійними) залишатиметься незмінною.
Поріг беззбитковості можна визначити за формулою
де В - загальний випуск (кількість) продукції, при якому досягається беззбитковість виробництва;
ПВВ - умовно-постійні витрати на весь випуск;
Ц - ціна за одиницю продукції;
ЗВО - величина змінних витрат на одиницю продукції.
До умовно-постійних витрат зараховують затрати, що не залежать від обсягу виробництва (амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на адміністративно-управлінський апарат і т. ін.).
Змінні витрати - це затрати, що залежать від обсягу виробництва (на матеріали, паливо, енергію, на технологічні цілі, основну заробітну плату працівників і т. ін.).
Українськими законодавчими актами, зокрема типовими положеннями з планування, обліку та калькуляції собівартості продукції у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, не передбачається поділ витрат під час їх планування та в обліку на постійні і змінні. Це створює певні труднощі у процесі визначення й аналізу порогу беззбитковості через відсутність інформації про ці групи витрат. Через те складнішою видається ця робота під час прогнозування фінансових показників від майбутньої діяльності інвестиційного проекту, адже важко уявити, як формуватимуться ті чи інші витрати у разі зміни обсягів виробництва.
У цьому зв'язку науковцям доцільно було б розробити класифікатор ступеня залежності тих чи інших витрат від зміни обсягів виробництва. З огляду на те, що практично немає суто постійних і суто змінних витрат, доцільно було б виразити залежність тих чи інших витрат від зміни обсягів у процентному відношенні. Використовуючи ці нормативи на практиці, можна визначити умовно-постійні та умовно-змінні витрати, розрахувати й графічно зобразити умови досягнення беззбитковості.
7.15. Визначення ефективності інвестиційного процесу
7.16. Показники ефективності інвестиційної діяльності
Розділ 8. Фінансовий менеджмент
8.1. Фінансовий менеджмент як система управління
8.2. Функції фінансового менеджменту
8.3. Фінансовий менеджмент-управлінський комплекс
Фінансовий менеджмент як орган управління
8.4. Основи формування фінансового капіталу в організаційно-господарських структурах
8.5. Сутність, мета і методи фінансового аналізу підприємства