Основи менеджменту - Федоренко В.Г. - 8.3. Фінансовий менеджмент-управлінський комплекс

У практичному використанні фінансовий менеджмент пов'язаний з управлінням різними фінансовими активами, кожен з яких вимагає використання відповідних прийомів управління й обліку та урахування специфіки відповідної ланки фінансового ринку. Тому фінансовий менеджмент можна розглядати як складний управлінський комплекс, що містить у собі:

1) ризик-менеджмент;

2) менеджмент кредитних операцій;

3) менеджмент операцій з цінними паперами;

4) менеджмент валютних операцій;

5) менеджмент операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

6) менеджмент операцій з нерухомістю.

Управління фінансами здійснюється в часі. Часова ознака впливає на мету і напрямки управління. За тимчасовою ознакою фінансовий менеджмент поділяється на:

- стратегічний менеджмент;

- оперативно-тактичний менеджмент.

Стратегічний фінансовий менеджмент являє собою управління інвестиціями. Він пов'язаний з реалізацією обраної стратегічної мети. Стратегічний фінансовий менеджмент припускає насамперед:

- фінансову оцінку проектів вкладення капіталу;

- добір критеріїв прийняття інвестиційних рішень;

- вибір найбільш оптимального варіанта вкладення капіталу;

- визначення джерел фінансування.

Оцінка інвестицій робиться за допомогою різних критеріїв. Наприклад, капітал вигідно вкладати, якщо: прибуток від вкладення капіталу в проект перевищує прибуток від депозиту; рентабельність інвестицій перевищує рівень інфляції; рентабельність даного проекту з урахуванням фактора часу вища, ніж рентабельність інших проектів.

Всі інвестиції протікають у часі, тому в стратегічному менеджменті важливо враховувати вплив фактора часу.

Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент - являє собою оперативне управління готівкою. Готівка виражається показником "Каш флоу" (Cash flow).

Управління готівкою спрямоване: на забезпечення такої суми, якої буде достатньо для виконання фінансових зобов'язань; на досягнення високої прибутковості від використання тимчасово вільної готівки як капіталу.

Можуть ставитися такі цілі управління готівкою:

1) збільшення швидкості надходження готівки;

2) зниження швидкості грошових виплат;

3) забезпечення максимальної віддачі від вкладення готівки.

Для кожної мети існують свої методи управління. Так, для першої мети - це методи, що дозволяють якнайшвидше зібрати грошові кошти, застосовуючи ефективні форми розрахунків, за рахунок одержання грошей від дебіторів і т. д.

Управління дебіторською заборгованістю припускає: управління оборотністю коштів у розрахунках з метою їх прискорення; контроль за недопущенням невиправданої дебіторської заборгованості; зниження суми дебіторської заборгованості.

У процесі управління велике значення мають добір потенційних покупців і вибір умов та форм розрахунків за товари (роботи, послуги), наприклад, одержання авансу, передоплати, ефективні види акредитива й ін.

Добір покупців можна здійснювати за таки ми критеріями, як: дотримання ними в минулому платіжної дисципліни; стан їхньої фінансової стійкості; рівень і динаміка їхньої платоспроможності.

Управління дебіторською заборгованістю включає контроль за її тривалістю. Для цього доцільно робити угруповання дебіторської заборгованості за термінами її виникнення: до 1 місяця, до 3 місяців, до б місяців і т. д.

Для виконання другої мети необхідні методи, що дозволяють відстрочити платежі, щоб зберегти кошти в обігу довше, наприклад, інвестиційний податковий кредит.

Для виконання третьої мети варто використовувати метод управління касовою готівкою, що дозволяє зменшити її до мінімуму і відповідно збільшити обсяг коштів для вкладення в активи, що приносять доходи.